Провадження № 22-ц/774/1873/14 Справа № 185/11809/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В. М. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія 26
16 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ
16 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Глущенко Н.Г., Осіяна О.М.
при секретарі: Нікуліній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 16 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвгілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, -
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду, Дніпропетровської області від 16 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнено з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Стягнено з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
З таким рішенням не погодилось Публічне акціонерне товариство ДТЕК «Павлоградвугілля», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах на шахтах ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Працював на різних підземних посадах із повним робочим днем у шахті та був звільнений у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. За час роботи позивач отримав професійні захворювання - антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст. ЛН другого ст.; нейросенсорна приглухуватість справа другого ст. (з помірним зниженням слуху), зліва першого ст. (з легким зниженням слуху); остеоартроз, в поєднанні з періартрозами, колінних (ПФ другого ст.) і ліктьових (ПФ першого-другого ст.) суглобів, дв. плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст.). Згідно висновку Обласної МСЕК № 4 від 12 жовтня 2011 року позивачу встановлено 60 % втрати професійної працездатності первинно, позивач визнаний інвалідом третьої групи.
Внаслідок втрати професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода, оскільки він втратив працездатність, став інвалідом, постійно відчуває фізичну біль, стан його здоров*я незадовільний, хворобливі суглоби, він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому дуже важко стояти і навіть сидіти, він став дуже погано спати внаслідок сильних нападів болю, не має можливості працювати не тільки на виробництві, а й виконувати елементарну домашню роботу, що порушує його нормальні життєві зв'язки, багато часу позивач перебуває на стаціонарному лікуванні.
Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно відповідно до об'єму та часу спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди, стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 6 000 грн.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Павлоградвугілля» відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: