Справа № 703/1012/14-ц
2/703/443/14
23 квітня 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої -судді Харченко Л. Г.
при секретарі Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» м. Сміла до ОСОБА_1 про стягнення боргу,,-
встановив:
ТОВ «Смілаенергопромтранс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з центрального опалення житла, посилаючись на те, що позивач є постачальником теплової енергії в будинок, де в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1, що підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку про подачу теплової енергії кожного опалювального сезону.
Представник позивача зазначає, що нарахування за використану теплову енергію здійснюється відповідачу за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 135 від 25 лютого 2009 року.
Відповідачка має особовий рахунок споживача за послуги з централізованого опалення № НОМЕР_1 Договору про надання послуг між сторонами не укладено, але як зазначив позивач, згідно ст..ст. 901-903 ЦК України, якщо відповідачка споживає надані послуги, вважається, що договір фактично відбувся.
Оскільки позивач надає послуги, відповідачка їх споживає, але не оплачує, в зв'язку з чим станом на грудень 2012 року - січень 2014 року утворилась заборгованість в розмірі - 2472 грн. 72 коп.
08 листопада 2013 року за заявою позивача був виданий судовий наказ про стягнення вищевказаного боргу, але за заявою відповідачки він був скасований, а тому позивач звернувся в суд з позовною заявою і просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 2716 грн. 32 коп.
В процесі розгляду справи представник позивач зменшив свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Смілаенергопромтранс» 2102 грн. 77 коп. заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та судовий збір.
Хоча позовні вимоги заявлені позивачем фактично з 2006 року, представник позивача не вважає, що підприємством пропущений строк позовної давності, так як він переривався шляхом внесення відповідачкою поточних платежів з 2008 року.
Разом з тим представник позивача підтвердив, що з 2008 по 2014 рік заборгованості по оплаті послуг за теплопостачання у ОСОБА_1 не має, так як вона сплачувала їх вчасно, але вважає, що в силу ст. 259 ЦК України споживач в платіжних документах не може визначати періоди, за які сплачує послуги, а тому підприємство зараховувало поточні платежі в рахунок заборгованості за минулі роки.
Відповідачка позов не визнала і пояснила, що між нею та позивачем був укладений договір про надання послуг з централізованого опалення від 21 листопада 2011 року. Вона, згідно цього договору вчасно за кожний місяць сплачувала кошти за опалення квартири і в неї немає будь-якого боргу по оплаті. У 2006 - 2007 роках в їх будинок, з вини позивача, та в порушення ч. 1, ч.18 (п.4,10), ч. 19 (п.6) тепло не подавалось і температура в квартирах була +14 замість + 18, про що свідчать акти, які складали жителі цього будинку, які вона додає до матеріалів справи. В неї немає будь якого боргу за тепло. ОСОБА_1 ніколи не визнавала борг за 2006-2007 роки і не платила за опалення за ці роки, так як будинок не опалювався. Причиною відсутності тепла в будинку АДРЕСА_1 Черкаської області було встановлення дросельної діафрагми (шайби) на вводі до будинку, що було встановлено актом від 01 березня 2008 року. З 2008 року, опалення почало подаватись якісно і вона оплачувала ці послуги щомісячно і вказувала періоди оплати у платіжних документах.
Борг за 2006-2007 роки ОСОБА_1 не визнає і просить суд застосувати до цих позовних вимог позовну давність.
Заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2, що стверджується довідкою № 634 від 08 липня 2013 року виданою СКП «Наш дім» та має особовий рахунок споживача за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 № НОМЕР_1.
Позивач є постачальником теплової енергії в будинок, в якому знаходиться квартира відповідачки, що стверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку про подачу теплової енергії кожного опалювального сезону, та договором № 508 про надання послуг централізованого опалення в тому числі місць загального користування від 21 листопада 2011 року.
Відповідно до ст.. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги, згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
В судовому засіданні було встановлено, що позивачем фактично був пред'явлений позов до відповідачки по заборгованості за теплопостачання за період з листопада 2006 року, який існує і не сплачений станом на грудень 2012 - січень 2014 року.
Відповідачка категорично не визнала цей борг з тих підстав, що за 2006 - 2007 роки їх будинок фактично не опалювався. В підтвердження своїх доказів надала суду письмові звернення мешканців її будинку до відповідних органів та рішення цих органів по зверненню громадян.
Як вбачається з заяв мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка є сусідкою відповідачки, тепло в їх будинок не подавалось з жовтня 2006 по грудень 2007 року.
Питання про неналежне опалення будинку АДРЕСА_1 також підтверджується протоколом засідання комісії виконкому № 1 від 20 грудня 2007 року, комісійними актами спеціалістів по теплопостачанню від 29 листопада 2007 року та 01 березня 2008 року.
Згідно цих актів встановлено, що будинок АДРЕСА_1 не подавалось тепло в зв'язку з встановленням на вводі в будинок дросельної діафрагми (шайби), яку потім демонтовано і теплопостачання відновилося.
При таких обставинах суд вважає, що відповідач в 2006-2007 роках не належно надавав послуги з централізованого опалення в будинок АДРЕСА_1 в м. Сміла, де знаходиться квартира відповідачки і з цих причин вона їх не оплачувала.
Як передбачено ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Враховуючи, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині заборгованості по теплопостачанню за 2006 - 2007 роки, а претензій по оплаті за теплопостачання за період з 2008 по 2014 роки до відповідачки у нього немає, у заявленому ним позові слід відмовити.
Посилання позивача на те, що строк позовної давності у цих правовідносинах переривався шляхом сплати позивачкою поточних платежів з 2008 року, не можуть бути прийняті судом, так як ОСОБА_1 в квитанціях про оплату послуг вказувала конкретні періоди за які вона їх оплачувала, що стверджується наданими суду квитанціями.
Боргу по оплаті послуг за 2006 - 2007 роки вона ніколи не визнавала.
Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки, відповідачка просить суд відмовити у позові за пропуском позивачем строку позовної давності, у позові слід відмовити.
На підставі ст.. 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір віднести на його рахунок.
На підставі наведеного ст.. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 57-60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» м. Сміла до ОСОБА_1 про стягнення боргу, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуюча: Л. Г. Харченко