Справа: № 810/4212/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
17 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
за участю представника відповідача Феніок А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.10.2012 № 0001612300, 0001602300 та № 0001592300.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 29.10.2012 № 0001612300 у частині нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 1475198,00 грн. (за основним платежем); податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 29.10.2012 № 0001592300 в частині нарахування грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2074648,00 грн. (за основним платежем - 1734059,00 грн. та за штрафними санкціями - 340589,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 29.10.2012 № 0001602300, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпрофмед» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 437431,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.
Результати перевірки відображено в акті від 05.10.2012 № 1656/22-01/34350971, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та пункту 138.1, статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1542125,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2010 року - 58511,00 грн., 1 квартал 2011року - 8416,00 грн., 2 квартал 2011року - 427459,00 грн., 3 квартал 2011року - 1047739,00 грн. підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до: завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 437431,00 грн. за травень 2010 року; заниження податку на додану вартість на суму - 1787601,00 грн., у тому числі по періодах: травень 2010 року - 451278,00 грн., листопад 2010 року - 13299,00 грн., грудень 2010 року - 33510,00 грн., січень 2011 року - 6733,00 грн., травень 2011 року - 12297,00 грн., червень 2011 року - 359407,00 грн., липень 2011 року - 911077,00 грн.
На підставі акта перевірки від 05.10.2012 № 1656/22-01/34350971 відповідачем 29.10.2012 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0001612300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 1556753,00 грн. (за основним платежем - 1542125,00 грн. та за штрафними санкціями - 14628,00 грн.);
- № 0001592300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2139893,00 грн. (за основним платежем - 1787601,00 грн. та за штрафними санкціями - 352292,00 грн.)
- № 0001602300, за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 437431,00 грн.
Так, за наслідками адміністративного оскарження вказаних рішень відповідача скарги позивача залишено без розгляду.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Укрпрофмед» та ПП «Арикон», ПП «Інтенція», та ТОВ «Скап Холдінгс» документально підтверджені та мали реальний характер (в частині скасованих податкових повідомлень-рішень), а твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій та неправомірне віднесення понесених за наслідками таких операцій витрат до валових є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами: ПП «Арикон», ПП. «Інтенція», ПП «Ново-Ком» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими контрагентами.
До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів перевірки контрагентів позивача: акта Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 324/236-37156815 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Арикон» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011; акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1807/231/37156804 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011; акта Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 № 1811/2311 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.01.2011.
З вказаних актів вбачається, що податковим органом використано службову інформацію, отриману від податкової міліції, зокрема, постанову про порушення кримінальної справи № 41/11/8074-4 від 28.12.2011 за фактом фіктивного підприємництва у відношенні до засновника ПП «Тиссона», з якої вбачається, що ПП «Тиссона» є основним контрагентом ПП «Арикон», ПП «Інтенція» та ПП «Ново-Ком» по ланцюгу постачання та входить конвертаційного центру, діяльність якого припинена УПМ ДПА у Луганській області.
Крім цього, у вищевказаних актах встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Арикон», ПП «Інтенція», ПП «Ново-Ком», у зв'язку з відсутністю в цих суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань, Окрім того, податковим органом встановлено відсутність ПП «Інтенція», ПП «Арикон» та ПП «Ново-Ком» за юридичними адресами.
Перевіряючими також використано інформацію з автоматизованої бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та встановлено наявність розбіжностей по податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 888709,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Скап Холдінгс», що свідчить про неправомірність віднесення позивачем даної суми до податкового кредиту.
Зважаючи на викладене, господарські операції позивача з вказаними контрагентами визнані податковим органом такими, що не мали реального характеру.
Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.
За даними матеріалів справи, одним із основних видів діяльності позивача за КВЕД є виробництво та торгівля фармацевтичними товарами.
Судом встановлено, що позивач має відповідні виробничі потужності та основні засоби для здійснення основного виду діяльності.
Перевіряючи реальність господарських взаємовідносин позивача з ПП «Арикон», колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у червні 2011 року між позивачем та ПП «Арикон» укладено договори поставки №10/06 та № 17/06 (а.с.3-7 Том ІІ).
За умовами договорів постачальник (ПП «Арикон») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укрпрофмед») продукцію, найменування, одиниці виміру та загальна кількість і ціна якої визначається у специфікаціях на поставку, що є невід'ємною частиною даного договору. Якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам діючих стандартів та має буди підтверджена відповідними сертифікатами.
Поставка товару здійснюється постачальником власним або спеціально найнятим транспортом на склад покупця (пункт 2.2 договору від 10.06.2011).
На підтвердження факту поставки товару постачальник надає покупцеві видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну (пункт 3.5 договору від 10.06.2011).
На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ПП «Арикон» видаткові накладні, згідно яких позивачеві поставлено сировину для виготовлення дезінфікуючих засобів, а саме;
- від 14.06.2011 № 660 на суму 2020726,80 грн.;
- від 04.07.2011 № 41 на суму 3595200,00 грн.;
- від 21.07.2011 № 43 на суму 1680000,00 грн.
ПП «Арикон» виписало на адресу позивача наступні податкові накладні:
- від 14.06.2011 № 660 на суму 2020726,80 грн. (у тому числі ПДВ - 336887,80 грн.);
- від 04.07.2011 № 41 на суму 3595200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 599200,00 грн.);
- від 21.07.2011 № 43 на суму 1680000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 280000,00 грн.).
Транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними, отриманими від ПП «Арикон», від 14.06.2011 № 06/127, від 04.07.2011 № 07/12 та від 21.07.2011 № 07/21.
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.1-32 Том VІ).
Як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено, що господарські операції із ПП «Арикон» відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту у розмірі 1215988,00 грн. та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток шляхом формування валових витрат у розмірі 6079939,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП «Арикон» мали ревальний характер так, як підтверджуються первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Стосовно взаємовідносин ТОВ «Укрпрофмед» з ПП «Інтенція», колегія суддів виходить з наступного.
27 квітня 2011 року між позивачем та ПП «Інтенція» укладено договір поставки №47 (а.с.19-23 Том ІІ).
За умовами договору постачальник (ПП «Інтенція») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укрпрофмед») продукцію, найменування, одиниці виміру, загальна кількість та ціна якої визначається у специфікаціях на поставку, що є невід'ємною частиною даного договору. Якість продукції, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам діючих стандартів та має буди підтверджена відповідними сертифікатами.
Поставка товару здійснюється постачальником власним або спеціально найнятим транспортом на склад покупця (пункт 2.2 договору від 27.04.2011).
На підтвердження факту поставки товару постачальник надає покупцеві видаткову та податкову накладні, товарно-транспортну накладну (пункт 3.5 договору від 27.04.2011).
Згідно специфікацій до договору від 27.04.2011, № 1 від 04.05.2011, № 2 від 12.05.2011, № 3 від 29.05.2011, № 4 від 10.06.2011, № 5 від 27.06.2011, сторонами узгоджено асортимент, кількість та вартість продукції (сировина для виготовлення миючих засобів, засоби дезінфекції).
На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ПП «Інтенція» видаткові накладні, згідно яких позивачеві поставлено сировину для виготовлення дезінфікуючих засобів, а саме;
- від 10.05.2011 № 209 на суму 8895,66 грн.;
- від 19.05.2011 № 2010 на суму 64884,00 грн.;
- від 01.06.2011 № 104 на суму 122602,66 грн.;
- від 17.06.2011 № 502 на суму 13111,56 грн.;
- від 01.07.2011 № 132 на суму 191260,90 грн.
ПП «Інтенція» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме:
- від 10.05.2011 № 209 на суму 8895,66 грн. (у тому числі ПДВ - 1482,61 грн.);
- від 19.05.2011 № 2010 на суму 64884,00 грн. (у тому числі ПДВ - 10814,00 грн.);
- від 01.06.2011 № 104 на суму 122602,66 грн. (у тому числі ПДВ - 20433,78 грн.);
- від 17.06.2011 № 502 на суму 13111,56 грн. (у тому числі ПДВ - 2185,26 грн.);
- від 01.07.2011 № 132 на суму 191260,90 грн. (у тому числі ПДВ - 31876,82 грн.).
На підтвердження факту транспортування продукції позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, отримані від ПП «Інтенція», від 10.05.2011 № 05/010, від 19.05.2011 № 05/089, від 01.06.2011 № 06/097, від 17.06.2011 № 06/113, та від 01.07.2011 № 07/112 .
Розрахунки за договором проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.24-43 Том ІІ та Том VІ).
Господарські операції із ПП «Інтенція» відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним до складу податкового кредиту у розмірі 66793,00 грн. та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток шляхом формування валових витрат у розмірі 333965,00 грн.
Водночас, за даними, наведеними в Єдиному державному реєстрі, одними із видів діяльності ПП «Інтенція» та ПП «Арикон» є, зокрема, оптова торгівля товарами широкого вжитку та оптова торгівля хімічними продуктами.
Таким чином, спірні господарські операції пов'язані з видами господарської діяльності позивача та його контрагентів, підтверджені відповідними первинними документами.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що вироблену продукцію у подальшому було реалізовано позивачем іншим суб'єктам господарювання, зокрема, ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Новус Україна», ПІЗ «Білла-Україна» та іншим. На підтвердження чого позивачем надано копії видаткових накладних та доручень (Том ІІІ- V).
Перевіряючи реальність господарських правовідносин позивача з ПП «Ново-ком», колегія суддів встановила наступне.
8 липня 2010 року між позивачем та ПП «Ново-Ком» укладено договір надання послуг №4-08-1 (а.с.44-45 Том ІІ).
За умовами договору виконавець (ПП «Ново-Ком») надає замовнику (ТОВ «Укрпрофмед») інформаційно-консультаційні послуги з розробки технічних умов та, за необхідності, змін до технічних умов, а також можливої іншої документації на засоби для дезінфекції шкіри рук «Клін Хенлс» у формі геля, спрея або піни. Виконавець зобов'язується подати розроблені документи для реєстрації в державних органах.
Остаточна сума договору визначається у актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.2 договору від 08.07.2010).
На підтвердження факту виконання робіт між сторонами підписано акт виконаних робіт від 29.11.2010, загальна вартість яких складає 48333,96 грн. (у тому числі ПДВ - 8055,66 грн.).
Поряд із цим, ПП «Ново-Ком» виписало на адресу позивача податкову накладну від 29.11.2010 № 501 на суму 48333,96 грн. (у тому числі ПДВ - 8055,66 грн.).
На підтвердження факту оплати послуг позивачем надано суду платіжне доручення на суму 15000,00 грн. (а.с.49 Том VІ), що дорівнює близько 30 % вартості замовлених робіт.
Судом першої інстанції встановлено, що акт виконаних робіт від 29.11.2010, загальна вартість яких складає 48333,96 грн. (у тому числі ПДВ - 8055,66 грн.) не відповідає вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, оскільки в ньому вілдсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожної окремої одиниці різновиду наданих послуг та деталізація наданих консультаційних послуг. Акт не містять посилань на те, які саме конкретні послуги в рамках договору були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції. Отже, суд вважає, що вказаний акт здачі-прийняття робіт носить опосередкований характер, не відображає зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не може вважатись первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту товарності даної господарської операції, оскільки не надано будь-яких звітів, складенням яких оформлювався результат надання вказаних послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення цілей підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що листопаді-грудні 2010 року та січні 2011 року ПП «Ново-Ком», на підставі усної угоди, було поставлено позивачу сировину для виготовлення дезінфікуючих засобів.
На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ПП «Ново-Ком» наступні видаткові накладні:
- від 01.11.2010 № РН-485 на суму 27705,95 грн.;
- від 18.11.2010 № РН-496 на суму 3753,60 грн.;
- від 13.12.2010 № 2246 на суму 33480,00 грн.;
- від 01.12.2010 № 2245 на суму 167578,44 грн.;
- від 12.01.2011 № РН-329 на суму 40395,02 грн.
ПП «Ново-Ком» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме:
- від 01.11.2010 № 485 на суму 27705,95 грн. (у тому числі ПДВ - 4617,66 грн.);
-від 18.11.2010 № 496 на суму 3753,60 грн. (у тому числі ПДВ - 625,60 грн.);
-від 13.12.2010 № 2246 на суму 33480,00 грн. (у тому числі ПДВ - 5580,00 грн.);
- від 01.12.2010 № 2245 на суму 167578,44 грн. (у тому числі ПДВ - 27989,70 грн.);
- від 12.01.2011 № РН-329 на суму 40395,02 грн. (у тому числі ПДВ - 6732,50 грн.).
На підтвердження оплати позивачем надано платіжне доручення на суму 30000,00 грн. (а.с. 50 Том VІ).
Інших, підтверджуючих реальний характер господарських взаємовідносин позивача з ПП «Ново-Ком» (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання ТМЦ) суду не надано, у зв'язку з цим суд першої інстанції зазначив, що витрати за вказаним договором не можуть бути віднесені позивачем до валових та приймати участь у формування податкового кредиту, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову в цій частині.
Господарські операції із ПП «Ново-Ком» відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним до складу податкового кредиту у розмірі 53541,00 грн. та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток шляхом формування валових витрат у розмірі 267705,00 грн.
Рішення суду в частині, що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по взаємовідносинах з ТОВ «Ново-Ком» не оскаржується та судом не переглядається.
Стосовно висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року у розмірі 888709,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Скап Холдінгс» колегія суддів виходить з наступного.
Підставою для висновку відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за травень 2010 року стала відсутність сплати податку на додану ТОВ «Скап Холдінгс», оскільки ТОВ «Скап Холдінгс» має стан «припинено, але не знято з обліку», свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.01.2011, остання звітність з податку на додану вартість подана у квітні 2010 року, а тому, виходячи з позиції податкового органу, податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «Укрпрофмед» від постачальника ТОВ «Скап Холдінгс», не мають права брати участі у формуванні податкового кредиту, оскільки відсутні обов'язкові умови для виникнення такого права, а саме сплата цих сум до Державного бюджету України продавцем, як то передбачено законодавством, яким встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Скап Холдінг» укладено договір №30/184П (а.с.59-63 Том ІІ).
За умовами договору продавець (ТОВ «Скап Холдінгс») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Укрпрофмед») товар і супровідну документацію, а саме, засоби дезінфекції у формі in bulk, кількість і ціна яких вказується у товарних накладних і додатках до договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору від 14.04.2010, поставка товару проводиться згідно заявок покупця, які подаються у письмовій формі або засобами факсу, або в електронному вигляді та мають містити: найменування кожної номенклатури одиниці товару відповідно до специфікацій (прас-листів), кількість товару кожної номенклатурної одиниці. Продавець зобов'язується підтвердити замовлення шляхом підписання сторонами відповідного додатку до цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP Київ (Інкотермс-200) на склад покупця (пункт 3.4 договору від 14.04.2010).
На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ТОВ «Скап Холдінгс» видаткові накладні, згідно яких позивачеві поставлено сировину для виготовлення дезінфікуючих засобів, а саме;
- від 01.05.2010 № 1858 на суму 3272105,43 грн.;
- від 01.05.2010 № 1856 на суму 667649,09 грн.;
- від 01.05.2010 № 1857 на суму 1734325,96 грн.
Поряд із цим, ТОВ «Скап Холдінгс» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме:
- від 01.05.2010 № 102 на суму 3272105,48 грн. (у тому числі ПДВ - 545350,91грн.);
- від 01.05.2010 № 104 на суму 667649,09 грн. (у тому числі ПДВ - 111274,85 грн.);
- від 01.05.2010 № 103 на суму 1734325,96 грн. (у тому числі ПДВ - 289054,33 грн.).
У подальшому ТОВ «Скап Холдінгс» було внесено коригування до податкових накладних, що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, а саме:
- розрахунок № 1/102 від 27.05.2010 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 01.05.2010 № 102, яким проведено коригування податкового кредиту покупця (при від'ємному значенні графи 9) до зменшення на суму - 41204,29 грн. та податкового зобов'язання продавця (при від'ємному значенні графи 9) до зменшення на суму - 41204,29 грн.
- розрахунок № 1/103 від 27.05.2010 коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 01.05.2010 № 103, яким проведено коригування податкового кредиту покупця (при від'ємному значенні графи 9) до зменшення на суму - 15766,60 грн. та податкового зобов'язання продавця (при від'ємному значенні графи 9) до зменшення на суму - 15766,60 грн.
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.65-91 Том VI).
Господарські операції із ТОВ «Скап Холдінгс» відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по зазначених вище податкових накладних до складу податкового кредиту за травень 2010 року у розмірі 888709,00 грн.
Враховуючи те, що постачання позивачу товару підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій з підстав несплати податків і зборів контрагентом позивача.
Посилання контролюючого органу на результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями контрагента позивача не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.
Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з контрагентом ПП «Інтенція», ПП «Арикон», ТОВ «Скап Холдінгс» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Аналогічні положення місять пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання договорів купівлі-продажу, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності позивача.
Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, не відповідає дійсним обставинам справи.
Перевіряючи висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.
Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналогічні положення відображено і в п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з контрагентами: ПП «Інтенція», ПП «Арикон», ТОВ «Скап Холдінгс» повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що місяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат в оскаржуваній частині рішення, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні в цій частині прийняті податковим органом без достатніх підстав.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 22.04.2014 року
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.