ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2014 р. Справа № 809/49/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Котик Д.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
третьої особи - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_4,
представника відповідача - Пітеляка А.В.,
представника третьої особи - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3
до відповідача: Державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Тівертон"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_1 та зобов'язати державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області вчинити дії щодо скасування записів в Державному реєстрі прав про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - нежитлове підвальне приміщення по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області в першій половині вересня 2013 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав шляхом зняття обтяження з арештованого майна, а саме: нежитлового підвального приміщення по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_7 та в подальшому, останнім передано в статутний фонд товариству з обмеженою відповідальністю "Тівертон". Позивач вважає рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 10.02.2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача та відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та ТОВ "Тівертон".
Позивач та її представник вимоги, викладені в адміністративному позові підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримали, просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с. 1-2). В судовому засіданні обґрунтовував правомірність оскаржуваних реєстраційних дій, а також зазначив, що не заслуговують на увагу посилання позивача по справі на пункт 15-1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 703 від 22.06.2011 року, яким передбачено, що проведення державної реєстрації прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, оскільки, до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції такого рішення не надходило. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальність "Тівертон" проти позову заперечив з підстав, викладених в письмовому запереченні (а.с. 191-194). Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, третьої особи, а також представників третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
15.04.2013 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120120090020000224 від 27.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України вчиненого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (справа № 344/5580/13-к) накладено арешт на майно (ОСОБА_7), а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_2; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; шестикімнатну квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 без зазначення строку дії такого обтяження (а.с. 8).
ОСОБА_7 звернувся до суду який наклав арешт на майно із заявою про роз'яснення ухвали слідчого судді від 15.04.2013 року про накладення арешту на майно, в якій просив роз'яснити кінцевий термін дії ухвали слідчого судді.
22.08.2013 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду в справі № 344/5580/13-к заяву ОСОБА_7 задоволено частково та роз'яснено, що строк дії ухвали від 15 квітня 2013 року, якою було накладено арешт на майно гр. ОСОБА_7 є пропорційним строку досудового розслідування та становить два місяці (а.с. 10).
23.08.2013 року ОСОБА_7 подано заяву державному реєстратору Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження з необхідними документами (т. 1, а.с. 67), а також ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22.08.2013 року (справа № 344/5580/13-к) про роз'яснення дати та строку дії ухвали слідчого судді від 15.04.2013 року про накладення арешту на майно.
23.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав шляхом зняття обтяження з арештованого майна, а саме: нежитлового підвального приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 80).
На підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень № 5259041 від 23.08.2013 року ОСОБА_7 передано нежитлові підвальні приміщення товариству з обмеженою відповідальністю "Тівертон" загальною площею 345, 1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджуються протоколом № 2 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Тівертон" від 03.09.2013 року та актом прийому-передачі нежитлових підвальних приміщень від 03.09.2013 року (а.с. 11).
04.09.2013 року державному реєстратору Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області була подана заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подана ОСОБА_7 з необхідними документами (а.с. 167).
05.09.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Селівановою Оленою Владиславівною, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на нежитлові приміщення з реєстраційним номером 142911026101, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108 (а.с. 188).
Позивач подала звернення до Реєстраційної служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції.
Реєстраційною службою головного управління юстиції в Івано-Франківській області листом від 16.01.2014 року № кол.-99/01-30 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що проведеною перевіркою у діях державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції порушень не виявлено, оскільки гр. ОСОБА_7 звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку із закінченням строку дії ухвали від 15.04.2013 року на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду про роз'яснення ухвали по справі № 344/5580/13-к (т. 1, а.с. 202-204).
В судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційний № 2646062 від 23.08.2013 року; квитанцій про оплату державного мита №ПН1112 від 23.08.2013 року та № ПН 1172 від 23.08.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_7 (а.с. 67-70).
Вищенаведені обставини додатково підтверджуються карткою прийому зави №5258721 від 23.08.2013 року (т. 1, а.с. 74).
В судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційний № 2793804 від 04.09.2013 року; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 14.11.2011 року, видавник: ОКП "Івано-Франківське ОБТІ"; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер: 8564258, виданий 28.08.2013 року, видавник: державний реєстратор Попович Р.В.; дублікат договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень, серія та номер: 2036, виданий 06.08.2009 року, видавник: приватний нотаріус ОСОБА_12; витяг про державну реєстрацію прав, серія та номер: 32043087, виданий 15.11.2011 року, видавник: ОКП "Івано-Франківське ОБТІ"; заява про передачу майна в статутний капітал товариства як формування статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 03.09.2013 року, видавник: ТзОВ "Тівертон" та ОСОБА_7; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.09.2013 року, видавник: ТзОВ "Тівертон" та ОСОБА_7; статут ТзОВ "Тівертон", серія та номер: б/н, виданий 29.08.2013 року, видавник: ТзОВ "Тівертон" (а.с. 137, 139, 144, 146-152, 154, 158, 159-166).
Вищенаведені обставини додатково підтверджуються карткою прийому зави №5555463 від 04.09.2013 року (т.1, а.с. 167).
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, із змінами та доповненнями, (надалі, також Закон №1952). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи суд керується Конституцією України, цивільним кодексом України, кримінально процесуальним кодексом України, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Порядок).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Суд не бере до уваги посилання позивача та його представника на порушення відповідачем пункту 15-1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703, яким передбачено, що проведення державної реєстрації прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, оскільки ухвалою суду не заборонялося державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти певні дії.
Однак суд не погоджується з твердженням представника відповідача з тим, що державний реєстратор прав на нерухоме майно при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством з огляду на наступне. У відповідності до вимог частини 1 статті 170 кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Отже, державний реєстратор Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області на підставі ухвали суду від 22.08.2013 року щодо роз'яснення дати та строку дії ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно 23.08.2013 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав шляхом зняття обтяження з арештованого майна - нежитлового підвальне приміщення по АДРЕСА_1 без врахування вимог КПК України.
05.09.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Селівановою Оленою Владиславівною, Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на нежитлові приміщення з реєстраційним номером 142911026101, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108.
Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З цього приводу суд зазначає, що ОСОБА_7 звернувся до суду про роз'яснення ухвали слідчого судді від 15.04.2013 року про накладення арешту на майно хоча мав би звернутися до суду про скасування арешту майна відповідно до вимог статті 174 КПК України. В свою чергу державний реєстратор прав на нерухоме майно повинен був вимагати у заявника ОСОБА_7 ухвали суду про скасування арешту майна.
Окрім цього суд зазначає, що в ухвалі Івано-Франківського міського суду про роз'яснення дати та строку дії ухвали слідчого судді, яка винесена 22.08.2013 року зазначено, що зазначена ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення (т. 1, а.с. 10). Однак, державний реєстратор на наступний день прийняв заяву від ОСОБА_7 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження з необхідними документами (т. 1, а.с. 67) з якою була надана вищевказана ухвала Івано-Франківського міського суду від 22.08.2013 року (справа № 344/5580/13-к), тим самим, взявши до уваги та до виконання ухвалу суду, яка не набрала законної сили та не являлася такою, що підлягає до негайного виконання.
Після цього, 23.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій В.В. протиправно прийнято рішення про державну реєстрацію прав шляхом зняття обтяження з арештованого майна, а саме: нежитлового підвального приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке потягнуло за собою прийняття ряду протиправних рішень, в тому числі і рішення від 05.09.2013 року про проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на нежитлові приміщення з реєстраційним номером 142911026101, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108.
Частиною третьою статті 17 Закону №1952 передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовим актам.
Відповідно до пункту 26 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Суд, керуючись принципом законності зазначає, що в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року за № 223-558/0/4-13 "Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження" зазначено, що слід звернути увагу суддів судів апеляційної інстанції, що у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК України скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв'язку з необґрунтованістю його накладення вони мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання може залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно особи, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2 ч.2 ст. 174 КПК), а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК України чого заявником ОСОБА_7 зроблено не було.
Судом звернуто увагу на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.08.2013 року № 10-1332/0/4-13 (т. 2, а.с. 7) в якому зазначено, що підстави та порядок роз'яснення судового рішення встановлені в ст. 380 КПК України. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Отже, предметом роз'яснення є судове рішення, прийняте судом. При цьому, враховуючи значення слів "за заявою учасника судового провадження", можна зробити висновок, що таке рішення приймається під час судового провадження.
Види судових рішень визначені в ст. 369 КПУ України, якою встановлено, що судове рішення може бути викладене у формі вироку або у формі ухвали суду. Таким чином, ухвала слідчого судді не віднесена до рішень, які можуть бути предметом роз'яснення в порядку, передбаченому ст. 380 КПК. Крім того, ухвали слідчого судді, на відміну від ухвал суду, постановляються під час досудового розслідування, а не судового провадження. Тому ухвала слідчого судді не відповідає критерію стадії кримінального провадження, під час якої приймається судове рішення, що його може бути роз'яснено.
З огляду на вищевказане, суд приходить до переконливого висновку, що ухвала слідчого судді від 22.08.2013 року про роз'яснення дати та строку дії ухвали слідчого судді від 15.04.2013 року про накладення арешту на майно не може бути тим документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. В даному випадку єдино-можливим документом, який би надавав державному реєстратору Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківської області право на проведення державної реєстрації прав власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108 могла бути лише ухвала слідчого судді чи суду про скасування арешту вказаного вище майна.
Суд звертає увагу також на те, що ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.11.2013 року (справа №344/9413/13-к) про закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду, в резолютивній частині якої в абзаці 2 зазначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вважати продовженим. Це в свою чергу означає, що застосовані 15.04.2013 року ухвалою слідчого судді заходи забезпечення кримінального провадження - накладення арешту на нерухоме майно не були скасовані та діяли станом на 23.08.2013 року, тобто на момент прийняття державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій В.В. рішення про державну реєстрацію прав шляхом зняття обтяження з арештованого майна, а саме: нежитлового підвального приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Використання відповідачем ухвали слідчого судді від 22.08.2013 року про роз'яснення дати та строку дії ухвали слідчого судді від 15.04.2013 року про накладення арешту на майно, як правової підстави проведення державної реєстрації прав власності, як зазначено у листі Реєстраційної служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 16.01.2014 року № кол.-99/01-30 суперечить інституту застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Рішення державного реєстратора прийняті з таких підстав є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи представників сторін та третіх осіб, викладені в адміністративному позові та запереченнях проти нього не стосуються предмету доказування в даній адміністративній справі, та не спростовують висновків суду, сформованих на підставі повно та всебічно встановлених обставин, що підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на встановлені судом обставини, підтверджені належними доказами та вказані правові норми, суд дійшов переконання, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення в порушення вимог кримінально-процесуального кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року та Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" №703 від 22.06.2011 року, а саме: на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відновлення державної реєстрації прав у визначеному законом порядку.
Що стосується вимоги, викладеної в пункті 2 прохальної частини позовної заяви, то правомірність такої, передбачена приписами розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 3502/5 від 12.12.2011 року та для її виконання не потребує залучення в якості відповідача - Державної реєстраційної служби України.
У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення (а.с.3).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №560779 від 05.09.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Селіванової Олени Владиславівни про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна на нежитлові приміщення, що розташовані: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108.
Зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації речових прав на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тівертон", податковий номер 38713108.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_3 судовий збір, сплачений згідно квитанції №2841.570.4 від 26.12.2013 року в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.04.2014 року.