ун. № 759/16542/13-к
пр. № 1-кп/759/40/14
16 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Святошинського районного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12013110080009305 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сухумі Абхазія, грузина, громадянина Грузії, має статус біженця з Абхазії, освіта повна середня, не працює, одружений та має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , на території України раніше не судимий, перебуває під вартою з 27.07.2013 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 186 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження: прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачений ОСОБА_14 , потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , представник потерпілого ОСОБА_18
26 липня 2013 року ОСОБА_19 разом із двома своїми знайомими приблизно о 20-00 год. прийшли до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого по АДРЕСА_3 , де відпочивали. В цей же час у вказаному кафе за сусіднім столиком відпочивали громадяни ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Приблизно о 22 годині 50 хвилин між ОСОБА_20 та ОСОБА_16 і ОСОБА_15 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла суперечка, в ході якої обвинувачений, відчуваючи до вказаних осіб раптово виниклу неприязнь, вирішив позбавити життя останніх.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_16 і ОСОБА_15 та бажаючи цього, ОСОБА_20 підійшов спереду до ОСОБА_15 , який сидів за своїм столиком, і раптово наніс йому удар невстановленим слідством гострим предметом, який тримав в правій руці, в область шиї, заподіявши останньому тілесне ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення передньої поверхні шиї з ушкодженням лівого щитоподібного хряща, гортані та надгортанника, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя). Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_20 , утримуючи в правій руці той самий невстановлений слідством гострий предмет, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_16 та бажаючи цього, підійшов ззаду до останнього, який в той час стояв поряд з барною стійкою та розвернувся на 180 градусів почувши шум позаду, і наніс ОСОБА_16 два удари вказаним гострим предметом в область живота, заподіявши останньому ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень, які, кожне окремо, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
Виконавши всі дії, які ОСОБА_20 вважав за необхідне для настання смерті ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілим була надана своєчасна кваліфікована медична допомога.
Крім того, ОСОБА_20 26.07.2013 року приблизно о 22 годині 55 хвилин, скоївши замах на умисне вбивство ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , продовжуючи знаходитись в кафе «Блін», розташованому по вул. Малинській, 17 в м. Києві, підійшов до бармена кафе ОСОБА_17 , яка була очевидцем скоєння ним замаху на умисне вбивство двох осіб, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, вихопив з рук останньої її мобільний телефон «Самсунг», вартістю 300 грн., в корпусі якого знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 грн. та наказав нікому не повідомляти про скоєні ним злочини. З викраденим майном ОСОБА_20 з місця скоєння злочину втік, заподіявши ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 310 грн. В подальшому ОСОБА_20 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_20 свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав та показав, що він дійсно ввечері 26.07.2013 року відпочивав у кафе «Блін», розташованому по вул. Малинській, 17 в м. Києві, разом із наочно знайомими ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , згодом останній, випивши кілька пляшок пива, пішов. Через один столик відпочивали потерпілі, яки прийшли до кафе пізніше та вживали алкогольні напої. Він разом із своїми знайомими розмовляв грузинською, в кафе грала музика та він не прислухався до розмови інших відвідувачів. Потерпілі, сидячи за своїм столиком, почали їх ображати на національному ґрунті. Потім потерпілий ОСОБА_16 підійшов до барної стійки, де у нього виникла суперечка із ОСОБА_21 , про що саме вони розмовляли він не чув. Він підійшов до потерпілого ОСОБА_15 , який продовжував сидіти за столиком, та попросив припинити образи і заспокоїти свого товариша. Потерпілий не відповів, після чого він розвернувся і пішов до свого столика, проте потерпілий кинув йому в спину пластиковий стілець та почав ображати. У них із ОСОБА_15 виникла боротьба, під час якої, знаходячись на підлозі, він вдарив останнього, проте чим та куди - не пам'ятає. Де в цей час знаходився ОСОБА_21 не пам'ятає, участі у сутичці той не брав. Після цього другий потерпілий схопив його із заду за горло та почав душити. Він, стоячи на колінах, вдарив його двічі якимось предметом, проте куди саме не пам'ятає. Потім він взяв у потерпілої ОСОБА_17 телефон, який вона йому віддала добровільно, щоб викликати швидку допомогу. Він нікуди не тікав, швидку не викликав, а хвилин 10 просидів у кафе на підлозі та чекав на міліцію. Проте, побачивши кров у потерпілих дуже розхвилювався та пішов, дорогою викинувши телефон та загубивши шльопанець, в який був взутий. Коли та куди він подів предмет, яким наносив удари потерпілим, не пам'ятає. Вбивати потерпілих він на меті не мав, хотів тільки припинити їхні образи в свій бік.
Обвинувачений наполягав на тому, що насильство та погрози до потерпілої ОСОБА_17 він не застосовував, телефон потерпілої взяв з її згоди, умислу на позбавлення життя потерпілих, яких тяжко поранив - не мав, лише визнав свою причетність до завдання їм тілесних ушкоджень.
Не дивлячись на не визнання обвинуваченим своєї вини та його захисну версію подій, його вина у вчиненні за викладених вище обставин закінченого замаху на умисне вбивство двох осіб та грабежі, підтверджується крім власне його показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку (свою причетність до завдання тілесних ушкоджень потерпілим та використання при цьому гострого предмету, свою причетність до відкритого заволодіння чужим майном), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_15 , показав, що він раніше працював на автомийці та 26.07.2013 року близько 22.00-23.00 години до нього на роботу приїхав його товариш ОСОБА_16 , щоб помити автомобіль. Вони залишили автомобіль ОСОБА_16 на мийці та пішли у розташоване неподалік кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 . Коли вони прийшли до кафе, там сиділи три чоловіка - грузини, серед яких був ОСОБА_23 .
Він із ОСОБА_16 зайняли столик та замовили собі каву, гарячий шоколад. ОСОБА_20 та його друзі розмовляли дуже голосно на іноземній мові, можливо на грузинській. Вони сиділи через столик, відстань між столиками була біля п'яти метрів. Вони зробили зауваження компанії обвинуваченого та попросили бути тихіше, на яке останні спочатку відреагували, а потім знов почали кричати. Після другого зауваження ОСОБА_20 підійшов до столика, за яким він сидів, нахилився та спитав в нього: «Ты меня знаешь?», на що він відповів, що не знає. В цей час друг ОСОБА_24 стояв біля барної стійки. ОСОБА_20 розвернувся щоб йти, а потім різко повернувся до нього, нахилився та вдарив його один раз чимось в горло зі словами: «Теперь узнаешь» та направився до ОСОБА_16 . Він нічого не бачив в руках у обвинуваченого, а тільки відчув удар. Після нанесеного йому удару, у нього з горла хлинула кров, бармен ОСОБА_17 крикнула, щоб він зажав рану.
Він був у шоковому стані, сприйняв нанесений удар як спробу позбавити його життя. Як наносилися удари ОСОБА_16 не бачив. Після чого хтось відвів його до магазину та викликав швидку, яка приїхала приблизно через 20 хвилин. Він був госпіталізований до лікарні, де переніс хірургічне втручання та перебував на стаціонарному лікуванні. На даний час він залишився без роботи, оскільки через травму не може працювати із хімічними засобами на автомийці. Просив задовольнити його цивільний позов в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_16 показав, що 26.07.2013 року він приїхав до свого товариша ОСОБА_15 , який в той час працював на автомийці, щоб помити автомобіль. Поки мили автомобіль, ОСОБА_15 запропонував випити кави у кафе неподалік. Вони пішли у кафе «Блін» по вул. Малинській, 17 в м. Києві, замовили каву та присіли за столик. В кафе, крім бармена, було три відвідувача, яки сиділи через два столика. Це був ОСОБА_20 , з яким він не був знайомий до цих подій, та два його товариша, які голосно розмовляли, кричали.
ОСОБА_15 зробив їм зауваження та вони заспокоїлися, після чого один з них пішов з кафе. ОСОБА_20 та його товариш залишилися та пили пиво, потім почали танцювати, у них впала пляшка, яку вони підкидали та ледве не розбили, після чого вони зробили їм ще одне зауваження. Коли він підійшов до барної стійки, до нього підійшов товариш ОСОБА_24 та запитав, що їм не подобається. В цей час він почув шум від падаючого стільця, позаду, зправа, обернувся та побачив ОСОБА_15 який впав зі стільця на підлогу та схопився за горло, з якого текла кров, потім підвівся та, перебуваючи у шоковому стані, почав бігати по кафе. В цей же час ОСОБА_20 раптово наніс йому удар в живіт, після чого зробив крок назад та наніс йому ще один удар у живіт. Між ударами пройшло 3-4 секунди та блокувати їх він не встиг. Він розцінив вказане як спробу позбавити його життя, якби він не повернувся на звук падаючих меблів, то удар був би нанесений йому із заду у нирку.
Потім ОСОБА_20 втік, не намагаючись їм допомогти та викликати швидку.
Він відвів ОСОБА_15 до магазину, де співробітники магазину викликали їм швидку допомогу, лікарями якої їх було госпіталізовано. Удари, нанесені йому ОСОБА_25 , були проникаючі та супроводжувались порізами.
Просив задовольнити його цивільний позов в повному обсязі.
Вказані показання обох потерпілих в частині, що стосується їх конфлікту з обвинуваченим в приміщенні кафе (причин конфлікту, обставин його розвитку, обставини заподіяння потерпілому ОСОБА_15 тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого) повністю підтвердила допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 - очевидець даних подій, яка пояснила, що влітку вона працювала барменом у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 . До кафе спочатку прийшли раніше не знайомі їй ОСОБА_20 з двома чоловіками, замовили пиво. Хвилин через 10 прийшли ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які замовили каву та сіли за столик. Відстань від барної стійки до столиків близько 4 м. Про що розмовляли відвідувачі, вона не чула, оскільки розмовляла по телефону. Вона бачила як ОСОБА_20 підійшов до столика потерпілих, нахилився та щось казав, що саме вона не чула, потім він повернувся щоб йти та знову повернувся до столика потерпілих і вдарив ОСОБА_15 по шиї, проте чим саме - не бачила. З шиї ОСОБА_15 хлинула кров, він схопився за шию та вона побігла до магазину, щоб викликати швидку допомогу. Повернувшись на своє робоче місце вона побачила, що ОСОБА_15 , якого підтримував ОСОБА_16 , йшли до магазина. Вона розмовляла по телефону, стоячи біля барної стойки, коли до неї підбіг ОСОБА_20 та вихопив телефон, попросивши не телефонувати в міліцію. Він їй не погрожував, не бив, просто вихопив без дозволу телефон «Самсунг» із сім карткою оператора «МТС», на рахунку якої було 20 грн.
Показання обох потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_17 в частині, що стосується характеру заподіяння ОСОБА_15 та ОСОБА_16 тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час дослідження даних, що містять висновки судово-медичних експертиз № 1435 та №1437/Е, якими встановлено, відповідно: що у ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено колото-різане поранення передньої поверхні шиї з ушкодженням лівого щитоподібного хряща, гортані та надгортанника. Вказане ушкодження спричинене гострим предметом, який має колючо-ріжучи властивості, за давністю утворення може відповідати даті 26.07.2013 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) відповідно до пункту 2.1.3 (і) «Правил судового-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Вищевказане ушкодження утворилося при нанесенні одного травматичного впливу гострим предметом (Т.2 а.с.1-5); у громадянина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини (вхідний отвір: рана розміром 3х2 см, яка розташована у верхній третині живота по білій лінії горизонтально, проникає в черевну порожнину, по ходу ранового каналу ушкоджується IY сегмент печінки - рана по діафрагмальній поверхні розміром 6,5х1,5х3 см в сагітальному напрямку, тонкий кишківник та його брижа); проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини (вхідний отвір: рана розміром 3х2 см бокової поверхні живота зліва, розташована горизонтально, рановий канал проникає в черевну порожнину, в рані петля тонкого кишківника). Вищезазначені ушкодження обумовили розвиток гемоперитонеуму (наявність в черевній порожнині біля 200 мл рідкої крові зі згортками), геморагічного шоку ІІ ст. Вказані ушкодження спричинені гострим (гострими) предметом (предметами), які мають колючо-ріжучі властивості, за давністю утворення можуть відповідати 26.07.2013 року та кожне з них відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) відповідно до п. 2.1.3 (к) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року. Вищезазначені ушкодження утворились при нанесенні двох травматичних впливів гострим (гострими) предметом (предметами) (Т.2 а.с. 73-79).
Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали встановлені висновками експертиз фактичні обставини справи.
Крім того, згідно з дослідженими в суді висновками судово-дактилоскопічної експертизи №479 та додаткової трасологічної експертизи №840, згідно яких на пляшці, вилученій 26.07.2013 року в кафе «Блін» по АДРЕСА_3 , є папілярний узор, який належить вказівному пальцю правої руки ОСОБА_24 (Т.2 а.с. 12-16; 84-91).
Обвинувачений ОСОБА_20 свою присутність в даному кафе під час конфлікту не заперечував, але наполягав, що алкогольних напоїв того вечора не вживав, був тверезим, а вказану пляшку з-під пива прибрав зі свого столика за своїм товаришем.
Відповідно до досліджених в судовому засіданні протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2013 року, ОСОБА_17 впізнала на фото №3 ОСОБА_26 як чоловіка, який 26.07.2013 року в кафе «Блін» по вул. Малинській, 17 в м. Києві поранив двох громадян та заволодів її мобільним телефоном (Т.2 а.с. 17-19), а ОСОБА_16 - впізнав на фото №4 ОСОБА_20 як особу, яка 26.07.2013 року в кафе «Блін» по вул. Малинській, 17 в м. Києві завдала йому два ножових поранення (Т.2 а.с. 20-22).
Згідно з даними досліджених судом протоколів огляду місця події від 27.07.2013 року, на ділянці місцевості, що знаходиться за продуктовим магазином «Ларчик» по вул. Малинській, 17 в м. Києві в безпосередній близькості до кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виявлено та вилучено на асфальтованій стежці біля вказаного магазину, яка веде під міст до залізничних шляхів, гумовий тапок (в'єтнамок), а в приміщенні самого кафе пластикові стільці не знаходились (т. 2 а.с. 23-30; 31-36).
У судовому засіданні ОСОБА_20 визнав, що вказаний вище тапок належить йому і він його залишив будучи схвильованим відразу після подій конфлікту, що стався 26.07.2013 року в кафе «Блін» по вул. Малинській, 17 в м. Києві з потерпілими.
Оцінюючи вказані вище показання обвинуваченого та потерпілих на предмет їх достовірності, суд виходить з такого.
Показання всіх потерпілих повністю узгоджуються між собою та мають взаємодоповнюючий логічний послідовний характер, крім того - підтверджуються іншими доказами, які наведені вище (проколи слідчих дій та висновки експертів). Також показання цих осіб знайшли своє підтвердження і в показаннях обвинуваченого, який не заперечував своєї причетності до конфлікту з всіма потерпілими та нанесення двом з них тяжких тілесних ушкоджень гострим предметом, а також заволодіння майном потерпілої ОСОБА_17 .
На щирість показань потерпілої ОСОБА_17 вказує те, що вона в деталях повідомляла обставини, які не тільки обвинувачують ОСОБА_26 , а й виправдовують його (він не був п'яним та насильства до неї не застосовував).
Натомість не знайшли свого підтвердження показання обвинуваченого про те, що на застосування до потерпілих гострого предмету, яким як він пригадує був ніж, його спровокував кинутий в нього одним з потерпілих пластиковий стілець, оскільки таких стільців в приміщенні кафе виявлено не було.
Версія обвинуваченого про те, що конфлікт з потерпілими мав характер обоюдної тривалою боротьби, також не знайшов свого об'єктивного підтвердження, оскільки будь-яких даних про отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень не встановлено.
Показання обвинуваченого про те, що телефон потерпілої взяв з її згоди і виключно з метою викликати швидку допомогу, суд оцінює також критично, оскільки показання обвинуваченого в цій частині спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_17 , які суд визнав щирими, а також показаннями самого обвинуваченого про те, що швидку допомогу потерпілим він не викликав, а сам телефон так і не повернув потерпілий.
З урахуванням наведеного вище, суд також критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_24 в частині того, що місця події він не залишав і хвилин 10 просидів у кафе на підлозі, чекаючи на приїзд швидкої чи міліції. При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений, залишаючи місце події, втратив елементи свого взуття, що вказує на поспішність таких дій обвинуваченого та бажання уникнути затримання, яке відбулося лише наступного дня.
Твердження обвинуваченого про наявність у нього на момент нанесення ударів потерпілим такого стану душевного хвилювання, викликаного нібито образами з боку потерпілих, який повинен впливати на оцінку його дій, також є надуманими та спростовуються як показаннями потерпілих, так і висновком комплексної комісійної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи №702.
Так, згідно з дослідженим судом актом амбулаторної комплексної комісійної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи №702, відповідно до якого ОСОБА_19 яким-небудь психічним розладом не страждає. За своїм психічним станом, на момент правопорушення в якому він підозрюється, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати про них правильні свідчення, може приймати участь в слідчих діях та в судовому засіданні. ОСОБА_20 психічним захворюванням не страждає, внаслідок цього не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру; хронічним алкоголізмом, наркоманією не страждає, внаслідок цього не потребує застосування відносно цього лікування з приводу наркологічної залежності. В період часу, до якого відносяться діяння, в яких він підозрюється, ОСОБА_20 не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в будь-якому іншому емоційному стані, який би суттєвим чином впливав на його свідомість та діяльність (Т.2 а.с. 80-82).
За таких обставин, суд визнає показання всіх потерпілих, дані, які містять протоколи слідчих дій та додатки до них, всі наведені вище висновки експертів, а також показання обвинуваченого, в частині, що їм не суперечать, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_24 на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також на відкрите протиправне заволодіння майном потерпілої ОСОБА_17 , критично оцінюючи показання обвинуваченого в іншій частині як його намагання пом'якшити відповідальність за скоєне, усвідомлюючи всю тяжкість скоєного.
При цьому, суд виходить із сукупності всіх встановлених обставин події, яка відбулася на фоні конфліктних стосунків між обвинуваченим та потерпілими ОСОБА_16 і ОСОБА_15 , ініціатором яких був обвинувачений, умов, за яких виникла дана конкретна сварка (надумані претензії), обстановку, в якій вона відбувалася (взаємні образи), ці дані вказують на наявність в ОСОБА_24 мотиву вбивства - розправа на фоні неприязні. Суд також враховує спосіб та знаряддя заподіяння ОСОБА_25 тілесних ушкоджень вказаним потерпілим (проникаючі колото-різані поранення від дії гострого предмету з властивостями колото-ріжучого типу), їх кількість, характер і локалізацію (тяжкі поранення шиї та порожнини внутрішніх органів із значними крововтратами), причини припинення ним своїх дій (безпорадність стану потерпілих, які перебували в шоковому стані).
Про спрямованість умислу обвинуваченого свідчать: раптовість нанесення ударів, предмет нанесення ударів, кількість ударів та незначний проміжок часу між ударами, характер пошкоджень, а саме спричинення ударів в область життєво важливих органів, а також намагання перешкодити очевидцю подій ( ОСОБА_17 ) викликати міліцію. Крім того, обвинувачений після нанесення вказаних вище небезпечних для життя та здоров'я потерпілих ударів, які вони розцінили як такі, що направлені на позбавлення їх життя, залишив місце пригоди, не вживши будь-яких заходів з метою надання допомоги потерпілим, що також вказує на наявність у обвинуваченого умислу саме на позбавлення життя потерпілих.
Вказані обставини у своїй сукупності з усією очевидністю вказують на те, що ОСОБА_20 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті вказаних потерпілих і бажав їх настання, а тому вважає доведеним, що ОСОБА_20 за вказаних вище обставин мав прямий умисел на позбавлення життя вказаних осіб і вчинив всі можливі та необхідні, як він вважав, дії для реалізації свого наміру, умисно завдавши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Те, що обвинувачений припинив свої насильницькі дії лише тоді, коли потерпілі взагалі не могли чинити будь-який опір, також свідчить про його умисел на вчинення вбивства цих осіб.
Факт приховання обвинуваченим знаряддя злочину також свідчить про усвідомлення ним значення своїх дій і небажання відповідати за них.
Дані про силу нанесених обвинуваченим ударів (проникаючий характер поранень), їх кількість та локалізацію спростовують захисну версію обвинуваченого про випадковість їх нанесення.
Твердження обвинуваченого про те, що він спеціально не готувався до вбивства потерпілих, випадково тримаючи у руках гострий предмет, не впливає на вказані вище висновки суду про наявність в нього раптово виниклого умислу на вбивство потерпілих.
Суд при цьому оцінює і показання обвинуваченого, які не можна визнати щирими. Так, в судовому засіданні, відстоюючи свою захисну позицію, він, з одного боку, послався на те, що деталей конфлікту не пам'ятає, а з іншого, на свою користь повідомляв в суді нові деталі конфлікту, про які раніше не згадував.
У судовому засіданні були допитані всі особи, свідчення яких мали значення для правильного вирішення справи, досліджено всі зібрані під час досудового та судового слідства докази, всім їм дана оцінка.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним те, що ОСОБА_20 26 липня 2013 року скоїв закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , але не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, а тому ці його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Органи досудового розслідування дії ОСОБА_20 , який 26 липня 2013 року відкрито заволодів чужим майном (телефоном, який належав потерпілій ОСОБА_17 ) кваліфікували за ч. 2 ст. 186 КК України за ознакою погрози застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Разом з тим, аналізуючи вищезазначені, безпосередньо досліджені судом докази в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки вказана кваліфікуюча ознака в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшла.
За змістом Закону, під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого розуміється: фізичне насильство - обмеження волі (зв'язування, замкнення в певному приміщенні тощо), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності; психічне насильство - реальна погроза застосування зазначеного фізичного насильства.
Однак, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_17 пояснила суду, що обвинувачений після нанесення ударів невстановленим гострим предметом потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 спочатку вибіг з кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а потім повернувся, побачивши в її руках мобільний телефон, по якому вона розмовляла, підбіг до неї і вихопивши його з її рук, попросив не телефонувати нікому. Однак насильства до неї не застосовував і погроз його застосувати не висловлював.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним те, що ОСОБА_20 26 липня 2013 року відкрито заволодів чужим майном (телефоном, який належав потерпілій ОСОБА_17 ), тобто вчинив грабіж, а тому ці його дії перекваліфіковує з ч. 2 ст. 186 на ч. 1 ст. 186 КК України.
Потерпілий ОСОБА_16 заявив позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, відповідно на суму 10 071 грн. 74 коп. та 200 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_15 заявив позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, на загальну суму 200 000 грн.
Потерпілі наполягали на задоволенні свого позову в повному обсязі.
Обвинувачений визнав підстави та розмір вказаного позову ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 10 071 грн. 74 коп. в повному обсязі, в іншій частині залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Оскільки підстави вказаного позову ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 10 071 грн. 74 коп. підтверджені наведеними вище доказами, а також дослідженими судом фіскальними чеками, дані яких сторонами не оспорювалися, суд вважає, що він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд на підставі ст. ст. 23 та 1167 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди частково, тобто на суму 100 000 грн. для ОСОБА_16 , та 70 000 грн - для ОСОБА_15 , враховуючи при цьому характер протиправних дій відповідача, глибину фізичних і моральних страждань кожного з потерпілих, тяжкість вимушених змін у їх житті.
В іншій частині позови потерпілих задоволенню не підлягає внаслідок їх необґрунтованості.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_20 покарання, колегія суддів, згідно з вимогами ст. ст. 50, 65, 68 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, а інший - злочином середньої тяжкості, ступень здійснення злочинного наміру та причини, за яких в окремих випадках злочин не було доведено до кінця, обставини вчинення злочинів, дані про особу винного, який на території України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має малолітню дитину, одружений, не має постійного місця проживання та місця роботи на території України, стан його здоров'я, а також те, що завдана потерпілим шкода не відшкодована, враховуючи його відношення до скоєного, позицію потерпілих щодо призначення йому максимальної міри покарання.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 66, 67 КК України, не встановлено. Судова колегія виключає як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченому, вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вона не доведена під час судового розгляду належними і допустимими доказами.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_24 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений ним злочин в межах санкцій ч. 2 ст. 115 та ч. 1 ст. 186 КК України, обравши щодо нього при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
Враховуючи обраний судом вид покарання, достатність підстав вважати, що ОСОБА_14 зможе ухилитися від виконання процесуальних рішень суду (ризик переховування), суд, приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, вважає за необхідне залишити до набрання вироком законної сили раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ч. 2 ст.197, ст. ст. 177, 178, 183, 368, 371, 373-377 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_19 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 186 КК України, за якими призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
- за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_19 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_19 рахувати з 27 липня 2013 року з урахуванням строку його фактичного затримання та тримання під вартою у зв'язку з даною справою.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_19 - утримання під вартою - залишити без зміни і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_16 10 071,74 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Ткебучава Зази на користь ОСОБА_15 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Речові докази після набрання вироком законної сили (Т. 2 а.с. 69-72):
- реглан білого кольору, штани бурого кольору, сірі штани, сірого кольору спортивні штани, чоловічий реглан, що належать ОСОБА_19 та зберігаються в камері схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - повернути Ткебучава Зазі;
- один тапок (шльопанець), два тапки (шльопанці), 8 пляшок з-під пива, які зберігаються в камері схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити;
- мобільний телефон «Самсунг-Дуос», який зберігається в камері схову речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - повернути за належністю;
- зрізи нігтьових пластин, 1 слід взуття, жувальна гумка, зістриги нігтьових пластин, змив речовини бурого кольору, 4 фото слідів взуття, 2 сліди папілярних узорів, 5 слідів папілярних узорів, 3 недопалки, які знаходяться у конвертах та зберігаються в матеріалах провадження - залишити в матеріалах провадження.
Стягнути з ОСОБА_19 на користь держави 929,10 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи №447 від 08.08.2013 року; 489,00 грн. за проведення дактилоскопічної експертизи від 05.08.2013 року №479; 489,00 грн. на проведення дактилоскопічної експертизи від 10.10.2013 року №840; 929,10 грн. за проведення техніко-криміналістичної експертизи документів №483 від 08.08.2013 року, а всього 2836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 20 коп.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
А ОСОБА_27