04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/15314/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Лобаня О.І.
секретар судового засідання - Романова Ю.М.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.04.2014 року по справі № 910/15314/13 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 30.01.2014 року) по справі № 910/15314/13 (головуючий суддя Літвінова М.Є., судді Грєхова О.А., Полякова К.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто"
про стягнення 181 076,33 грн.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" про стягнення 181 076,33 грн. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.11.2012 № 8383178, з яких: сума основного боргу - 165 961,12 грн., інфляційна складова боргу - 546,57 грн., 3 % річних - 2 686,20 грн., пеня - 11 882,44 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 165 961,12 грн. основного боргу, 11 882,44 грн. пені, 2 686,20 грн. 3 % річних, 97,98 грн. інфляційна складова боргу та 3 612,55 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Екомісто", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 910/15314/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15314/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року по справі № 910/15314/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 18.03.2014 року.
13.03.2014 року від ТОВ «Екомісто» надійшли додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.
В зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/15314/13 колегію суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксова В.В., Лобаня О.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року по справі № 910/15314/13 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" до розгляду зазначеною колегією.
У судовому засіданні, призначеному на 18.03.2014 року, оголошено перерву до 22.04.2014 року.
17.04.2014 року від відповідача надійшло повідомлення по суті спору, яке судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Публічним акціонерним товариством «Київенерго», м. Київ, не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року по справі № 910/15314/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екомісто» (абонент, відповідач) було укладено договір № 8383178 від 16.11.2012 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (договір) (а.с. 19-22).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.
Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.
Відповідно до п. 2.2.1 договору № 8383178 енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками № 1 до цього договору.
Між сторонами укладено додатки до договору № 8383178, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії (а.с. 24-30).
Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за обліковими картками за період грудня 2012 року по червень 2013 року, відомостями обліку з 01.12.2012 року по 25.04.2013 року (а.с. 8, 38-45).
Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
У додатку 4 у до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого споживач щомісяця з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул. Горького, 29 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початку розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РТ) (а.с. 26).
Сплата виконується не пізніше 28 числа поточного місяця.
За період з грудня 2012 року по липень 2013 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 375 902,20 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості, обліковими картками з грудня 2012 року по червень 2013 року включно (а.с. 8, 38-40).
Вартість використаної за період 01.12.2012 року по 01.07.2013 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 8383178, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 165 961,12 грн.
Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 165 961,12 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення трьох відсотків річних в розмірі 2 686,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 546,57 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 2 686,20 грн.
Щодо нарахування індексу інфляції, колегія суддів погоджується з перерахунком індексу інфляції за період вказаний позивачем та з урахуванням як інфляції та і дефляції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір інфляції, що підлягає задоволенню становить 97,98 грн. В іншій частині суми інфляції заявленої до стягнення необхідно відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 11 882,44 грн.
Згідно з п. 7 Додатку 4 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) "Енергопостачальною організацією" нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 11 882,44 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду надано не було. Розрахунок пені відповідає умовам Договору та вимогам вищезазначеного законодавства.
Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 11 882,44 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.
Щодо посилань відповідача на те, що нарахування здійснювалось за теплову енергію невірно так, як було мінімальне навантаження на лічильники, то з матеріалів справи (табуляграми, облікові картки, відомості) вбачається, що за гаряче водопостачання відповідачем подавались відомості споживання за теплову енергію, а за опалення та вентиляцію здійснено розрахунковим шляхом, оскільки прилад обліку № 70252 працював в не зоні чутливості, що підтверджується актом перевірки стану вузла обліку теплової енергії від 15.08.2013 року (а.с. 89). Тобто витрати теплоносія менше мінімальної паспортної величини, прилад обліку теплової енергії за грудень 2012 року по січень 2013 року працював некоректно, поза зоною чутливості і не здійснював розрахунок кількості спожитої теплової енергії.
Листом від 28.11.2012 року № 73-11/12 (а.с. 117) ТОВ "Екомісто" звернулось до ПАТ "Київенерго" для включення опалення та вентиляції вбудованих приміщень, розташованих в Житловому комплексі "Паркове місто" за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45 з гарантією оплати по договору на теплопостачання №8383178 від 16.11.2012.
Підключення вбудованих приміщень відбулось 03.12.2012 року, що підтверджується корінцем наряду №2398, що підписаний відповідачем (а.с. 118).
Не погоджуючись з нарахуванням за теплову енергію ТОВ "Екомісто" звернулося до позивача з листом № 308 від 06.08.2013 )(а.с. 91), для виконання перерахунку коштів за спожиту теплову енергію офісних приміщень в період з 03.12.2012 року по 23.01.2013 року, так як тепло лічильник працював за мінімальним навантаженням (навантаженням прилад обліку СА97/2М №70252 працював у зоні нечутливості).
Протоколом № 3 від 22.08.2013 року (а.с. 122) комісією з розгляду актів порушень та коригування обсягів та вартості енергії, яка реалізована споживачам у попередніх звітних періодах у відповідності до п. 3.11.1 Інструкції "Про порядок прийняття відомостей обліку теплової енергії у гарячій воді та визначення кількості спожитої теплової енергії та теплоносія споживачам" було прийнято рішення у відповідності до якого коригування нарахувань за спожиту у період з грудня 2012 року по січень 2013 року теплову енергію на потреби опалення та вентиляції офісних нежитлових приміщень ТОВ "Екомісто" за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45, не проводити.
Комісія прийняла рішення керуючись п. 20 Правил користування теплової енергії та п. 7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж.
Відповідно до відомостей обліку споживання теплової енергії (за грудень 2012 року по січень 2013 року) об'ємні витрати теплоносія становили менш ніж мінімально допустимі значення, передбачені заводом виробником для подальшого типу теплолічильника (0,5 м3/год.), відхилення у витратах теплоносія між подавальним та зворотним витратомірами складає 7,6 %, що перевищує гранично допустиме значення.
Відповідно до п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.11.2007 № 71 та зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.03.2007 за №197/13464 гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати ±3%.
Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.
У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 ПКТЕ).
Керуючись п.20 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 та п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, позивач здійснив нарахування кількості спожитої теплової енергії за формулою: N=Qопал (Qвент)*n*k.
Враховуючи і те, що прилад обліку № 70252 знаходився в робочому стані, але згідно контрольних роздруківок працював не в зоні своєї чутливості, то зазначене не можна пов'язувати з несправністю цього приладу, або вважати його таким, що вийшов з ладу.
Те що прилад обліку № 70252 був в робочому стані підтверджено та встановлено актом перевірки стану обліку теплової енергії споживача від 15.08.2013 року.
Доказів того, що прилад обліку перебував в не робочому стані відповідачем суду не представлено, тому факт того, що прилад обліку №70252 знаходився в робочому стані відповідачем також не надано, а твердження ТОВ "Екомісто" щодо цього є необґрунтованими.
Враховуючи, що прилад обліку №70252 знаходився у робочу стані, однак працював не в зоні своєї чутливості, тобто були відсутні пошкодження та/або неправильна робота приладу комерційного обліку, позивач правомірно застосував при розрахунку кількості спожитої теплової енергії п. 20 ПКТЕ.
Враховуючи вищевикладене, розрахунки позивача здійснені у відповідності до вимог закону та умов договору.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі № 910/15314/13 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екомісто" на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року по справі № 910/15314/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі № 910/15314/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/15314/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
О.І. Лобань