04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" квітня 2014 р. Справа №36/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
секретар: Шевченко Я.А.
за участю представників:
від позивача: Красько О.В., Мельниченко О.О.;
від відповідача: не з'явився;
від ВГО Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та
організованою злочинністю": Серафимов І.М.;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська
Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та
організованою злочинністю"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.04.2010р.
у справі №36/110 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дейлі"
до Закритого акціонерного товариства „Українсько-російська
акціонерна страхова компанія „Авіоніка"
про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу
нерухомого майна
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЙЛІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" (далі - відповідач) про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежилого будинку від 17.02.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 24, та укладеним в редакції, запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- між позивачем і відповідачем було укладено попередній договір і погоджено в письмовій формі істотні умови договору купівлі-продажу нежилого будинку;
- позивач здійснив частковий розрахунок з відповідачем, але відповідач не з'явився для нотаріального посвідчення договору;
- оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, позивач просив суд відповідно до ст. ст. 220, 635, 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України визнати договір укладеним та дійсним (том справи - 1, аркуші справи - 5-8).
Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на наступному (том справи - 1, аркуші справи - 45-46):
- 17.02.2010р. відповідач не з'явився для укладення договору купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю у нього довідки-характеристики Київського БТІ, необхідної для відчуження об'єкту нерухомості;
- на даний час договір купівлі-продажу нежилого будинку не є нотаріально посвідченим, а тому немає підстав для визнання його дійсним;
- укладений між сторонами попередній договір не є підставою погодження істотних умов договору купівлі-продажу, а є лише передумовою укладення в майбутньому основного договору. Оскільки основний договір в строк, обумовлений попереднім договором, не укладено, зобов'язання за ним припинилися.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 позов було задоволено повністю, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 17.02.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 24, укладений між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, а також укладеним у запропонованій позивачем редакції. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги, зокрема, обґрунтовані наступним:
- апелянт виступав суборендарем нежилих приміщень офісів №№7-10, 12, 14, 15, 17-20 2-го поверху будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві на підставі договору суборенди №33 від 01.11.2009р., укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптікомс". Додатковою угодою №5 від 01.03.2011р. до вказаного договору суборенди було внесено зміни, а саме: змінено орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптікомс" на Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Авіоніка";
- відповідно до ст. ст. 774, 777 Цивільного кодексу України у разі, якщо орендодавець має бажання продати об'єкт оренди, відносно якого існує також і договір суборенди, він повинен в першу чергу повідомити орендаря про свій намір та умови продажу, а в разі відмови орендаря - повинен запропонувати продаж об'єкту оренди суборендарю, і лише в разі відмови суборендаря запропонувати майно для продажу іншим особам;
- розглядаючи справу, суд взагалі не з'ясовував питання про наявність у приміщенні спірної будівлі орендарів чи суборендарів;
- суд вирішив питання про права та обов'язки апелянта, не залучивши його до участі у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.04.2014р.
04.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
07.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження, обґрунтоване тим, що оскаржуване Всеукраїнською громадською організацією „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" судове рішення не порушує та не впливає на права чи інтереси апелянта.
В судове засідання 07.04.2014р. з'явилися лише представники позивача та апелянта. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.04.2014р.
16.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" надійшли письмові заперечення на клопотання позивача про припинення провадження у справі.
В судовому засіданні 17.04.2014р. представник Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Окрім того, представник Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про припинення провадження у справі.
В судовому засіданні 17.04.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" та просив суд припинити апеляційне провадження за вказаною скаргою, як помилково порушене. Окрім того, представник позивача підтримав подане ним клопотання про припинення апеляційного провадження у даній справі.
Представник відповідача в судове засідання 17.04.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю", дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" підлягає припиненню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як уже зазначалось вище, предметом позову у справі №36/110 є спір про визнання дійсним та визнання укладеним договору купівлі-продажу нежилого будинку від 17.02.2010р., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 24, укладеного між позивачем та відповідачем.
Зі змісту апеляційної скарги Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" вбачається, що остання подана особою, яка не приймала участі у розгляді справи №36/110, але вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 стосується прав та інтересів апелянта, який був суборендарем приміщення в будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В ст. 91 названого кодексу передбачено, що особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду. При чому, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").
Оскільки згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду надано особам, які не брали участь у справі, лише у разі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, то в даному випадку підлягають дослідженню обставини про які існуючі права та обов'язки таких осіб суд першої інстанції вирішив питання.
В апеляційній скарзі Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" зазначала про те, що вона з листопада 2009 року до жовтня 2013 року включно була суборендарем приміщення в будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві.
01.03.2011р. було укладено додаткову угоду №5 до вказаного договору суборенди, згідно з якою змінено орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптікомс" на Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Авіоніка".
На підтвердження викладеного Всеукраїнською громадською організацією „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" було додано до апеляційної скарги копію договору №33 суборенди нежитлового приміщення від 01.11.2009р. та додаткову угоду №5 від 01.03.2011р. до цього договору (том справи - 1, аркуші справи - 81-89).
Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" вважає, що її права були порушені, оскільки відповідач не повідомив її, як суборендаря, наділеного правами орендаря, про намір продати будинок №24 по вул. Жилянській у м. Києві. Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено про те, що суд взагалі не з'ясовував питання про наявність орендарів чи суборендарів у вищевказаному будинку та не перевірив наявність їх прав на об'єкт продажу, зокрема, переважного права Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" на придбання будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві.
Передусім необхідно зазначити, що Всеукраїнською громадською організацією „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" не надано суду доказів пролонгації дії договору суборенди нежитлового приміщення 01.11.2009р. або укладання нового договору. При цьому, в тексті апеляційної скарги чітко зазначено про те, що передумовою для подання апеляційної скарги є порушення прав Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю", як суборендаря (наймача) за вищезгаданим договором суборенди.
Апеляційна скарга була подана Всеукраїнською громадською організацією „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" 10.02.2014р., про що свідчить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому апеляційна скарга надійшла на адресу місцевого господарського суду (том справи - 1, аркуш справи - 97).
Тобто, на дату подання апеляційної скарги Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" вже не була суборендарем (наймачем) приміщення в будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві. Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Отже, піднайм (суборенда) є однією з форм використання найнятого (орендованого) майна. Передача майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату.
З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача.
Таким чином, наймач (орендар) отримує відносно піднаймача (суборендар) права та обов'язки наймодавця (орендодавця). В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Відповідальним за стан речі та внесення плати за користування перед наймодавцем залишається наймач, який повинен виконувати свої обов'язки незалежно від того, яким чином виконуються обов'язки піднаймачем.
В ст. 777 Цивільного кодексу України наведено переважні права наймача. Згідно з частиною 2 названої статті наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Тобто, вказане переважне право щодо придбання майна переданого у найм, має лише наймач. Таке право обумовлено наявністю правового зв'язку між наймодавцем та наймачем, а саме - існуванням між ними чинного договору найму. При цьому, таке право наймач отримує лише за умови належного з його боку виконання зобов'язань за договором найму.
З вищенаведеного випливає, що передумовою для існування (виникнення) права на переважне придбання майна має лише особа, яка наділена певними ознаками, а саме: особа вступила в правовий зв'язок із власником майна шляхом укладення відповідного договору найму і на момент продажу така особа належним чином виконувала свої зобов'язання за договором найму.
Натомість між апелянтом та відповідачем (орендодавцем і власником спірного будинку №33 по вул. Жилянській у м. Києві до укладення договору купівлі-продажу з позивачем) на час винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі не існувало будь-якого правового зв'язку, що унеможливлює виникнення у апелянта права на першочергове придбання об'єкта нерухомості.
До того ж, як вірно зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в своєму клопотанні про припинення апеляційного провадження у даній справі, в описовій чи мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 відсутні будь-які висновки або судження суду про права та обов'язки Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю", а в резолютивній частині вказаного рішення - будь-які вказівки щодо прав та обов'язків апелянта.
В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування того, яким чином рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110 впливає на права Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю", як особи, що не є суборендарем (наймачем) приміщення в будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві, які саме права Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" порушено і як скасування цього рішення зможе відновити ці права та/або інтереси.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" також не надав жодних пояснень та доказів з вищенаведених обставин. Жодних заяв або клопотань з цього приводу до Київського апеляційного господарського суду не находило, у зв'язку з чим питання про можливість прийняття апеляційної скарги до розгляду вирішується за наявними у справі матеріалами.
Як уже зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
З наведеної правової норми випливає, що особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення що стосується їх прав і обов'язків, мають право оскаржувати судове рішення, якщо воно безпосередньо стосується їх прав та обов'язків. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому, у мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки такої особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі в справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" не надала доказів наявності порушення свого суб'єктивного матеріального права та наявності підстав для його правового захисту, що є порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, існує лише в тому випадку, коли буде доведено існування самого порушення суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно не порушене, апеляційна скарга не підлягає розгляду.
Тобто, в даному конкретному випадку, не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Підсумовуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110, права та інтереси Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" порушені не були, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для здійснення апеляційного провадження і останнє підлягає припиненню, як помилково порушене (аналогічна позиція по застосуванню розділу XII Господарського процесуального кодексу України наведена в п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання позивача про припинення апеляційного провадження у даній справі.
Припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору, у зв'язку з чим сплачений Всеукраїнською громадською організацією „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" за подання апеляційної скарги судовий збір не підлягає поверненню (аналогічну правову позицію по застосуванню ст. 7 Закону України „Про судовий збір" наведено в п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 80, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі.
2. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110.
3. Матеріали справи №36/110 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді М.М. Новіков
А.І. Мартюк