16.04.2014
Справа №2/489/314/14
16 квітня 2014 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого - судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житлом, -
У листопаді 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати відповідачку такою, що втратила право користуванням належним йому житлом - 22/40 частинами житлового будинку по АДРЕСА_1, посилаючись на недотримання відповідачкою своєї обіцянки знятися з реєстрації до кінця жовтня 2012 р. і не проживання її понад один рік без поважних причин через проживання за іншою адресою, втрату зв'язку з квартирою та статусу члена сім'ї.
В судовому засіданні позивач з представником позовні вимоги підтримали. Позивач пояснив, що загалом, з врахуванням набуття від ОСОБА_3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, йому належить фактично, а не за правовстановлюючими документами, дві ізольовані квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 за даною адресою, друга з яких знаходиться в непридатному для цільового використання стані, а в першій житловій двокімнатній квартирі, він проживає у прохідній кімнаті, а суміжну ізольовану здає в найом квартирантам. Наполягав, що з донькою, одночасно з досягненням домовленості з її матір'ю ОСОБА_3 про мирову угоду, ним була досягнута домовленість про її виїзд з матір'ю до нового житла зі зняттям з реєстрації.
Відповідачка проти позову заперечувала. Зазначала, що вона дійсно домовилася з батьком про те, що виїде з матір'ю до придбаної квартири по АДРЕСА_2, але з метою проживання ближче до місця навчання - національний університет ім. В.О. Сухомлинського, де навчається і зараз. Домовленості про зняття з реєстрації не було, вона бажає повернутися до місця реєстрації для проживання разом з батьком, але в житловій частині батьківського будинку проживають сторонні люди.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні обставини.
Між позивачем та його колишньої дружиною ОСОБА_3 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2012 р. була затверджена мирова угода, відповідно до умов якої ОСОБА_3 передає йому у власність належні їй 11/40 житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в обмін на надання ОСОБА_1 грошових коштів на придбання житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.4-6).
Позивачу належить також ще 11/40 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2009 р. (а.с.4).
В порядку реалізації мирової угоди, 16 жовтня 2012 р. на ім'я ОСОБА_3 був придбаний житловий будинок по АДРЕСА_2, житловою площею 38,6 кв.м. і загальною площею 61,4 кв.м., що не заперечується позивачем та допитаним свідком ОСОБА_3
Відповідачка - донька позивача виїхала добровільно з матір'ю ОСОБА_3 з належними їм речами із будинку по АДРЕСА_1 19 жовтня 2012, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 та складеним актом від 22 жовтня 2012 р. (а.с.8) і з того часу за даною адресою не проживає. ОСОБА_3 зареєстрована за новим місцем проживання з 23 жовтня 2012 р. (а.с.66). ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23). При цьому, поділу на квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2009 р. у справі №2-36/2009 р., будинок, що належав колишній родині ОСОБА_2 немає (а.с.4).
Відповідно до матеріалів Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області №7891 перевірки заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2013 р., ОСОБА_1 передав в найом ОСОБА_7 за договором від 21 березня 2013 р двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 строком на 6 місяців.
Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_1 від 29 грудня 2013 р., його донька не проживає у квартирі НОМЕР_1 і в даній квартирі мешкають інші особи.
Сторонами не заперечується, що частина житлового будинку по АДРЕСА_1 - квартира НОМЕР_2, яка є власністю ОСОБА_1, не використовується в якості житлового приміщення і знаходиться в незадовільному технічному стані.
Свідок ОСОБА_6 співвласник спірного будинку, суду показала, що після виїзду відповідачки разом з матір'ю, вона її жодного разу не бачила, про намагання повернутися проживати не знає. Підтвердила, що частина будинку ОСОБА_1 поділені на житлову двокімнатну квартиру та частину, де зберігаються автомобільні запчастини. В житловій квартирі ОСОБА_1 здає в оренду одну кімнату.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_2, висловлювала при ній про бажання повернутися проживати до будинку по АДРЕСА_1, так як батьком там не проживає, але в квартирі проживають квартиранти.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Між сторонами відбулася домовленість про виїзд відповідачки на інше ніж місце реєстрації місце проживання. Однак достатніх та допустимих доказів на домовленість з відповідачкою знятися з реєстрації позивачем суду не надано, хоча на нього покладається обов'язок доказування. Доводів відповідачки про проживання її з матір'ю задля полегшення відвідувань вищого навчального закладу не спростував, такі ж мотиви проживання в матір'ю нгею зазначені в поясненні органам міліції від 18 грудня 2013 р..
Крім того, з березня 2013 р. в житлових приміщеннях спірного будинку, що належить позивачу з дозволу та за договором з позивачем проживають сторонні особи, тобто протягом строку неповажність не проживання відповідачки він намагається довести. Отже наявні об'єктивні перешкоди для відсутності відповідачки за місцем реєстрації.
Дані обставини, на думку суду, є поважними для факту відсутності відповідачки з 19 жовтня 2012 р. в будинку по АДРЕСА_1 і дотепер, а тому позов є недоведеним і у його задоволенні слід відмовити.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Г. Губницький