Іменем України
17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю відповідача - ОСОБА_1,
позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення дії, яка порушує право та зобов'язання не чинити перешкоди користуватись квартирою,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3952/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 припинити дії, які порушують право ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 користуватись жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, для чого зобов'язати ОСОБА_1 зняти замки з дверей кімнат квартири; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у користуванні всіма кімнатами квартири АДРЕСА_1 У серпні 2013 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення дії, яка порушує право та зобов'язання не чинити перешкоди неповнолітній дитині користуватись квартирою.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2013 року за ОСОБА_4 визнано право користуватись жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, проте відповідач обмежує право ОСОБА_4 користуватися квартирою, в квартирі чотири кімнати, на двох дверях до кімнат встановив замки, зачинив дві кімнати і користується ними особисто, ключі від кімнат не дає, внаслідок чого ОСОБА_4 не може користуватися всією квартирою, що визначено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2013 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення дії, яка порушує право та зобов'язання не чинити перешкоди користуватись квартирою задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 припинити дії, які порушують право ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. користуватись жилими приміщеннями квартири АДРЕСА_1, для чого зобов'язано ОСОБА_1 зняти замки з дверей кімнат квартири. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. у користуванні всіма кімнатами квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 115,00 гривень 00 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
В скарзі висловлює думку, що в даному випадку між ним та донькою виникли і існують правовідносини, як між власником житла та членом його сім'ї. Набувши право користування житлом, член сім'ї власника цього житла користується ним відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. 156 ЖК УРСР та ст.405 ЦК України), за змістом яких, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Виходячи з чого, апелянт вважає, що член сім'ї власника житла, набувши право на користування цим житлом, не набуває права на користування всім житлом, а саме на користування всіма житловими кімнатами житла.
Також апелянт зазначає, що донька ОСОБА_4, займає окрему кімнату, яка облаштована всім необхідним для проживання, навчання, духовного та фізичного розвитку та відпочинку. Зазначений факт не заперечує позивач, тому житлові права доньки, в обсязі житлових прав члена сім'ї власника житла, не порушуються, а обмеження для неї в доступі до двох житлових кімнат, із чотирьох кімнат квартири, не є обмеженням її житлових прав.
Крім того, апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням, в даному випадку, порушуються права апелянта, як власника житла.
Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Позивач та її представник проти апеляційної скарги заперечували в повному обсязі, посилаючись на її необґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з правильно встановлених в судовому засіданні обставин.
Так, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шлюб між якими було розірвано.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1, вселено ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні АДРЕСА_1
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2013 року визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, рішення набрало законної сили. Даний доказ згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановивши, що відповідач створює умови, які порушують право ОСОБА_4 користуватись жилими приміщеннями квартири АДРЕСА_1, яке встановлено рішенням суду, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Права членів сім'ї на користування жилим приміщенням (квартирою) є похідними від права власності цього жилого приміщення (квартири).
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що член сім'ї власника житла, набувши право на користування цим житлом, не набуває права на користування всім житлом та всіма житловими кімнатами, а лише в межах та в порядку встановленому власником, оскільки в даному випадку на момент постановлення рішення між власниками не встановлено порядку користування спірним житлом.
Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на АДРЕСА_1, що спростовує твердження апелянта про його виключне право вирішувати порядок користування власністю.
Доводи апелянта про те, що донька ОСОБА_4, займає окрему кімнату, яка облаштована всім необхідним для проживання, навчання, духовного та фізичного розвитку та відпочинку, тому не потребує необхідності доступу до інших кімнат не стосуються предмету даного позову та не спростовують правильного висновку суду про правові підстави користування нею всією спірною квартирою.
Розглядаючи даний спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують, на їх правильність не впливають, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цієї справи.
Оскільки рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, то підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: