Іменем України
17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю відповідача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач звернулась з позовом, посилаючись на те, що з відповідачем вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, проте мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею. Відповідач надавав протягом 2013 року кошти на утримання дитини, проте у розмірі, який визначав за власним розсудом. Нести витрати по утриманню сина самостійно їй важко, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.11.2013 року і до повноліття дитини.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.11.2013 року і до повноліття дитини та вирішено питання судових витрат.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2573/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити в частині розміру аліментів, який визначити у твердій грошовій сумі - 309 грн. 60 коп., що становить 30% розміру суми прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.
В скарзі зазначає, що суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача, керуючись лише усними доводами останньої з приводу того, що ОСОБА_1, нібито, уникає зустрічей з дитиною та відмовляється допомагати позивачу в утриманні дитини, при цьому вказує, що з листопада 2013 року відповідач тимчасово не працює, про що пообіцяв на наступне засідання надати письмову довідку з центру зайнятості, однак суд першої інстанції, не звернув на дані обставини уваги та не надав відповідачу часу для підготовки вказаної довідки, в чому апелянт вбачає дослідження доказів по справі не в повному обсязі.
Відповідач зазначав, що не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачу у тому розмірі, в якому надавав її раніше - 900 доларів США, у зв'язку з чим просив суд встановити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, виходячи з суми прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, який з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року становить 1 032 грн.
Крім того, апелянт вказує, що позивач забороняє відповідачу бачитись з дитиною, поки останній не почне надавати матеріальну допомогу на утримання сина, у зв'язку з чим в рамках розгляду даної позовної заяви відповідач та його представник подали до суду зустрічний позов, в якому просили встановити певний графік зустрічей мого довірителя з сином, однак суд повернув відповідачу всі екземпляри зустрічного позову у судовому засіданні, не надавши копію ухвали про повернення позовної заяви.
Вищевказані обставини на думку апелянта є достатніми та досить обґрунтованими для зміни рішення суду першої інстанції в частині встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги за необґрунтованістю її доводів.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з правильно встановлених в судовому засіданні обставин.
Так, сторони по справі не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте мають спільну дитину, сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем ОСОБА_4, відповідно до довідки КП ЖЕК «Михайлівська». В свідоцтві про народження дитини батьком записаний відповідач ОСОБА_1, який матеріальну допомогу на утримання сина надає не постійно і в тому розмірі, який визначає сам, хоча відповідач є працездатним, проте на даний час не працює.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів, стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина щомісячно в розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.11.2013 року і до повноліття дитини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно вимог ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК ) і виплачуються щомісячно (п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що відповідач тимчасово не працює, що може підтвердити відповідною довідкою з центру зайнятості, яка отримана ним лише в день постановлення рішення судом першої інстанції, оскільки така обставина не позбавляє відповідача обов'язку утримувати малолітню дитину та не може бути підставою для встановлення аліментів у розмірі 30% від суми прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Крім того, за ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, при цьому особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення аліментів саме в розмірі ј частини від доходу відповідача.
Також не спростовує правильного висновку суду першої інстанції посилання апелянта на заборону позивачем бачитись з дитиною, у зв'язку з чим в рамках розгляду даної позовної заяви відповідач та його представник подавали до суду зустрічний позов, який не було прийнято судом першої інстанції, оскільки вимоги зустрічного позову не взаємопов'язані і їх спільний розгляд не є доцільним, крім того, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного, висновок суду про стягнення аліментів саме у розмірі ј частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.11.2013 року і до повноліття дитини є обґрунтованим та відповідає положенням ст.ст. 182, 184 СК України.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального права, правові підстави для скасування рішення, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: