АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
[1]
17 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва матеріали кримінального провадження № 12013110030014998 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року,-
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Первомайськ Абашського району республіки Грузії, громадянина Грузії, з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 185, ч. 2. ст. 185 КК України з призначенням покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На користь потерпілої ОСОБА_6 з обвинуваченого стягнуто 4000 гривень моральної шкоди.
За даним вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 29 жовтня 2013 року, близько 19 год. 30 хв., перебуваючи по проспекту Маяковського - 25 в місті Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття переднього лівого скла проник до салону автомобіля «Міцубісі Лансер», державний номерний знак НОМЕР_1 , звідки таємно викрав майно на загальну суму 1739 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму. Крім цього, 29 жовтня 2013 року, близько 20 год., ОСОБА_7 , перебуваючи по вулиці Ніколаєва, 5 в місті Києві,, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття переднього правого скла проник до салону автомобіля «Рено-Талія», державний номерний знак НОМЕР_2 , звідки повторно таємно викрав належне ОСОБА_6 майно на загальну суму 280 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду.
В апеляційних скаргах обвинувачений та захисник просять вирок місцевого суду змінити, застосувати до ОСОБА_7 вимоги ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. При цьому зазначають, що місцевий суд належним чином не врахував, що він щиро покаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину, сприяв досудовому розслідуванню, добровільно відшкодував потерпілим матеріальну шкоду. Просять також врахувати те, що на його утриманні знаходиться дружина та малолітня дитина, а також те, що він усвідомив тяжкість вчиненого та став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційні скарги, потерпілу, яка не заперечувала проти їх задоволення, прокурора, який заперечував проти їх задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки місцевого суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч.2 ст.185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та підтверджуються наявними в кримінальному провадженні доказами і в апеляціях не оспорюється.
Що ж стосується призначеного обвинуваченому покарання, то воно, всупереч доводам апеляційних скарг, в повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, а тому колегія суддів не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Зокрема, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним діянь, які згідно з ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості, а також дані про особу винного, той факт, що раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, має на утриманні неповнолітню дитину. Також суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання, його щире каяття у вчиненому.
Тобто, вирішуючи питання про те, яке саме покарання повинно бути призначено обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання, а також мотивував у вироку свій висновок про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ст.75 КК України і про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі. Колегія суддів вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Доводи, наведені в апеляціях засудженого та захисника з приводу того, що призначене покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки суд призначив ОСОБА_7 покарання, як за ч. 1 ст. 185 та ч.2 ст.185 КК України, так і за сукупністю злочинів, в мінімальних межах, передбачених санкціями цих статей.
За таких обставин колегія суддів не вбачає законних підстав для зміни вироку відносно ОСОБА_7 та пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки в апеляціях засудженого та його захисника не наведено переконливих доводів на підтвердження того, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості вчиненого та його особі. Враховує колегія і те, що заподіяна потерпілій ОСОБА_6 моральна шкода не відшкодована.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_9 - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-кп/796/435/2014
Категорія КК: ст. ч.2 ст. 185 КК України
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1