"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/15582/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М.,
суддів Пасічник С.С.,
Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання зарахувати до стажу роботи період проходження строкової військової служби,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання зарахувати до стажу роботи період проходження строкової військової служби.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано відмову Державної судової адміністрації України та апеляційного суду Хмельницької області в зарахуванні до стажу роботи періоду проходження військової строкової служби у віддалених районах колишнього СРСР у пільговому обчисленні протиправною. Зобов'язано відповідачів зарахувати позивачу до стажу роботи для отримання щомісячної надбавки за вислугу років 1 рік 6 місяців 24 дні військової строкової служби на пільгових умовах із врахуванням коефіцієнту 1 місяць служби за 2 місяці.
У касаційній скарзі представник Державної судової адміністрації України просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 16 липня 1993 року працює на посаді судді апеляційного суду Хмельницької області.
Впродовж 02 листопада 1979 року - 26 травня 1981 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в селищі Камєнскоє Пенжинського району Камчатської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що приписами Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, періоду проходження строкової військової служби.
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове обчислення цього періоду військовослужбовцям, які проходили військову службу у віддалених районах СРСР.
Зокрема, Законом СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12 липня 1967 року №1950-VII і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року №193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року №1545-ХХІІ встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно пункту 4 цієї постанови строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у абзаці першому пункті 1 цієї постанови, у календарному обчислені, а в разі проходження цієї служби відповідно до умов, визначених у пункті з цієї постанови, або які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з пунктом «в» підпункту 2.1. пункту 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністра оборони України від 19 серпня 2008 року №407, особам, звільненим з військової служби, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до вислуги років для призначення пенсії зараховуються дійсна військова служба в Радянській Армії.
Водночас, підпунктом «б» пункту 1 додатку 2 до вказаного Положення передбачено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій, крім періодів військової служби, зазначених у підпунктах «а», «б», «в» пунктах 2.3 Положення, на пільгових умовах зараховуються такі періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР - один місяць служби за два місяці - у віддалених місцевостях СРСР, перелічених у пункті 4 цього додатка, а саме - у Камчатській області.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відмова відповідачів в зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_1 періоду проходження військової строкової служби у віддалених районах колишнього СРСР у пільговому обчисленні є протиправною, а тому час військової служби позивача необхідно розраховувати як один місяць служби за два і такий пільговий стаж потрібно зарахувати до стажу його трудової діяльності.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної судової адміністрації України не підлягає задоволенню. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання зарахувати до стажу роботи період проходження строкової військової служби - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя М.М. Заїка
судді: С.С. Пасічник
І.В. Штульман