06 березня 2014 року м. Київ В/800/940/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С., Ємельянової В.І., Малиніна В.В., Ситникова О.Ф.,
Юрченка В.В.,
перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_7 про скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді,
ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року у зазначеній справі.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 30.09.2009 р. № 911 в частині звільнення ОСОБА_6 з органів внутрішніх справ. Визнано протиправним наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області від 01.12.2009 р. № 520 о/с в частині звільнення ОСОБА_6 у запас Збройних Сил України за п.64 «є» (за порушення дисципліни). Поновлено ОСОБА_6 на посаді оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. Стягнуто з Київського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2010 року скасовано та винесено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2011 року - без змін.
В заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Встановлений статтею 237 КАС України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у пункті першому вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме на ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ".
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року №К/9991/2000/11.
При цьому, зі змісту доданого до заяви судового рішення вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_7 про скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року за заявою ОСОБА_6.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Пасічник С.С.
Ємельянова В.І.
Малинін В.В.
Ситников О.Ф.
Юрченко В.В.