Справа №711/3461/14-ц
Провадження № 2-н/711/552/14
14 квітня 2014 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Колода Л.Д. розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Азот» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за користування житловим приміщенням, комунальні послуги та судові витрати ,-
встановив:
11.04.2014 р. ПАТ «Азот» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за користування житловим приміщенням, комунальні послуги та судові витрати.
В поданій заяві заявник ПАТ «Азот» просить стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за користування житловим приміщенням та комунальні послуги у розмірі 917,42 грн., а також просить стягнути судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до ч. 5 ст. 100 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Суддя, розглянувши матеріали заяви, вважає, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг.
Згідно з пунктом 9 даної Постанови відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Оскільки заявником до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору укладеного між ПАТ «Азот» та ОСОБА_1 або ОСОБА_2 про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до ст. 100 ЦПК України вважаю необхідним відмовити в прийнятті заяви про видачу судового наказу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 95, 96, 100 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити у прийнятті заяви публічному акціонерному товариству «Азот» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 за користування житловим приміщенням, комунальні послуги та судові витрати.
Копію ухвали, заяву з додатками повернути ПАТ «Азот» для відому та роз'яснити, що підприємство може звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: