Справа № 446/8034/13 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/783/1574/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:44
15 квітня 2014 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Берези В.І., Левика Я.А.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування житлом,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_4 в особі свого представника - ОСОБА_5 Просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідачі не проживають у спірній квартирі та не мають наміру в ній проживати. Зазначає, що відповідачами не надано жодних доказів у підтвердження поважності причини не проживання у даній квартирі більше шести місяців. Вважає, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 червня 2013 року, на яку послався районний суд в обґрунтовування своїх висновків, стосується іншого періоду часу, а тому не повинна була враховуватись судом при ухваленні рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження обставин, якими він обгрунтовував свої вимоги. Вважає, що їх достатньо було для задоволення позову.
В судове засідання інші учасники судового розгляду не з"явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку (а.с.58-61), причини неявки позивача та його представника, вказані представником позивача у заяві від 14.04.2014 року не підтверджені відповідними документами, а тому колегія суддів не мала підстав визнавати їх поважними, інших клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а тому розгляд справи було проведено відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Предметом спору є квартира АДРЕСА_1, яка складається з чотирьох кімнат загальною площею 68,0 кв.м., житловою площею 51,17 кв.м., і не приватизована.
Основним квартиронаймачем спірної квартири був ОСОБА_8, який помер у 2008 році.
Встановлено, що позивач та всі відповідачі були зареєстровані у спірній квартирі з травня 1992 року, як члени сім"ї основного квартиронаймача (як діти та, відповідно, онуки).
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 16 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 жовтня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням даної квартири, відмовлено та вселено ОСОБА_6 з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в дану квартиру.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 05 квітня 2012 року (а.с.19-20), залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 червня 2013 року (а.с.23-24), у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням даної квартири, знову відмовлено.
У зв"язку з тим, що рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05 квітня 2012 року було скасоване рішенням Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2012 року (а.с.21-22), яким було ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та визнання відповідачів такими, що втратили право на користування спірною квартирою, відповідачів було знято з реєстрації у спірній квартирі.
Після скасування 26 червня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ вказаного рішення апеляційного суду і залишення без змін рішення суду першої інстанції, правовий статус відповідачів, як осіб, що мають право на проживання у спірній квартирі та користування нею, відновлено і станом на 23 жовтня 2013 року у даній квартирі, крім позивача ОСОБА_4, зареєстровані (а.с.34): відповідач ОСОБА_6 (з 10 жовтня 2013 року) та відповідач ОСОБА_2 (з 10 жовтня 2013 року).
Названими вище судовими рішеннями також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 з 2001 року відсутня у квартирі через те, що перебуває на тимчасовій роботі (за контрактом) в Іспанії, а її діти не користуються квартирою через неприязні відносини з позивачем ОСОБА_4
У відповідності до вимог ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
У відповідності до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом. Разом з тим, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім"ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв"язку з навчанням, в тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 продовжує перебувати за межами України у зв"язку з роботою в Іспанії (а.с.32), а її діти не користуються жилим приміщенням спірної квартири через неприязні відносини з позивачем. Крім того, після набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 05 квітня 2012 року, відповідачі не можуть вселитися в квартиру, а тому всі вони не проживають у ній з поважних причин.
Сторона позивача цих висновків суду не спростувала, а тому їхні доводи про доведеність позовних вимог в частині встановлення факту не проживання відповідачів у спірній квартирі понад шість місяців при доведеності факту не проживання відповідачів у цій квартирі з поважних причин, є безпідставними.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, поданим сторонами в обгрунтування своїх вимог, заперечень, правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: ________________ Бойко С.М.
Судді: ________________ Береза В.І.
________________ Левик Я.А.