25.12.06р.
Справа № А38/337-06(17/145)
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0000412330/3; № 0000142330/3; № 0000342330/3; № 0000232600/3; № 0000122600/1 від 05.07.2004р.
Головуючий -Бишевська Н.А.
Судді -Добродняк І.Ю.
Кощеєв І.М.
Представники:
від позивача - Полторак С.О. дор. № 6331/9 від 15.06.06 р., Палій Е.А. дор. № 16-81/348 від 03.01.06 р.
від відповідача - Бобченко А.Е., дор. № 251/10/08-034 від 12.01.06 р., Панфілова Н.Г., дор. № 15702/10/08-10-034, Логойда Т.В. дор. № 16973/10/08-10-034 від 05.12.05 р., Березовська Т.А., дор. № 4396/10/08-10-034 від 05.12.05 р.
Суть спору:
Позивач 15.06.04 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000412330/3; № 0000142330/3; № 0000342330/3; № 0000232600/3; № 0000122600/1 від 05.07.2004р.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову, посилаючись на ст. 79 Цивільного кодексу УРСР, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 та п. 1.22 ст. 1 Закону “Про оподаткування прибутку», у відповідності до яких до валових доходів включається сума безповоротної фінансової допомоги, до якої відноситься сума заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Також, відповідач посилається на те, що за результатами попередніх актів документальних перевірок, проведених фахівцями органу державної податкової служби м. Кривого Рогу, не встановлено завищення суми валових доходів внаслідок включення до них суми кредиторської заборгованості, по яким строк позовної давності не минув.
Порушено провадження по справі, присвоєно номер 17/145, колегією суддів 10.02.05 р. прийнято рішення по справі, позовні вимоги задоволені повністю.
За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення, 16.07.06 р. відповідно до ухвали Вищого Адміністративного суду України , касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо -металургійного комплексу у м. Кривому Розі задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.05 р. скасовано, справу № 17/145 направлено на новий розгляд.
Ухвалою від 26.10.2006 р. голова господарського суду створив колегію суддів в кількості трьох суддів Добродняк І.Ю., Кощеєв І.М.., при головуючій Бишевській Н.А. Справі присвоєно номер А 38-337 ( 17/145 ).
21.11.06 р. позивач надав в справу письмові пояснення в яких підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, та враховуючи ухвалу ВАСУ від 16.06.06 р. надав пояснення з питань, які не були дослідженні на думку касаційної інстанції при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідач в запереченнях отриманих судом 22.11.06 р. також висвітлив своє ставлення до порушень, які зазначені в ухвалі ВАСУ, та просить відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.
За результатами розгляду справи , відповідно до ст. 160 КАС України, 25.12.06 р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області проведено планову комплексну документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по 01.07.2003р.
За результатами перевірки складено Акт від 24.12.2003р. № 31/233/-111/00191023, на підставі якого 26.12.2003р. винесені податкові повідомлення-рішення, якими визначено зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток, зокрема, за податковим-повідомленням рішенням
№ 0000232600/0 -в сумі 15922469,34 грн. (основний платіж); № 0000412330/0 -в сумі 31288741,77 грн. (основний платіж);
№ 0000342330/0 -в сумі 31009542,11 грн. (3917667,40 грн. та 27091874,71 грн. -основний платіж та штрафні санкції відповідно);
№ 000014233/0 -в сумі 172689,66 грн. (основний платіж).
Внаслідок адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень у порядку ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому - “Закон № 2181») Спеціалізованою ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення, якими визначено зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток, та застосовано штрафні санкції.:
№ 0000232600/3 -в сумі 15922469,34 грн. (основний платіж);
№ 0000412330/3 -в сумі 31288741,77 грн. (основний платіж);
№ 0000342330/3 -в сумі 31009542,11 грн.
№ 000014233/3 -в сумі 172689,66 грн. (основний платіж);
№ 0000122600/1 -в сумі 13468630,95 грн. (штрафні (фінансові) санкції).
Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.3, п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 та Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в подальшому -“Закон про оподаткування прибутку»).
Колегія суддів Вищого Адміністративного суду України , при розгляді касаційної скарги , та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, частково задовольнила скаргу відповідача, та зазначила в ухвалі ряд обставин, які неповно з'ясовані при попередньому розгляді справи.
Це стосується наступного:
1. Протягом періоду, що перевірявся, позивачем відновлено в податковому обліку раніше списану кредиторську заборгованість, строк позовної давності щодо якої минув, але є рішення господарського суду про стягнення з позивача даної заборгованості, щодо даної заборгованості господарським судом винесені накази. Перелік кредиторів та суми заборгованості наведені в додатку № 21 до Акту перевірки. Також, в III кварталі 2002р. позивачем було відновлено в бухгалтерському та податковому обліку десять простих векселів на загальну суму 8135330,00 грн., виданих позивачем 14.09.1999р. підприємству “Бринкфорд Конс. Лімітед» зі строком сплати “за пред'явленням». Перелік векселів зазначений на стор. 48 Акту перевірки.
При перевірці зазначеного питання Відповідач дійшов висновку про зменшення Позивачем валових доходів на суму кредиторської заборгованості, яка складає 45551076,26 грн., у т.ч.:
- III квартал 2002р. -14411105,00 грн.;
- IV квартал 2002р. -8421776,50 грн.;
- перше півріччя 2003р. -22718194,76 грн. ( у т.ч. за І квартал 2002р. -17885994,76 грн.).
Як зазначено в Акті перевірки, позови пред'явлені за роботи, товари, послуги, отримані ВАТ “Північний ГЗК» у 1997-2001 роках і задоволені судом в межах строку позовної давності. Тобто, після закінчення строків позовної давності, в 2000-2003 роках, підприємством правомірно, відповідно до вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.94р. “Про оподаткування прибутку підприємств» із наступними змінами та доповненнями, віднесено до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості, строк позовної давності по якій минув. У випадках стягнення заборгованості в примусовому порядку через державну виконавчу службу в межах строків виконавчого провадження, відновлення такої заборгованості не передбачено чинним законодавством. Таким чином, відновлення в податковому та бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості, по якій зупинені заходи щодо примусового стягнення, є неправомірним».
Позивач не погоджується з даним висновком Відповідача про заниження валового доходу Позивачем, посилаючись на наступне.
Позивач посилається на відсутність зв'язку між наведеним в Акті перевірки твердженням Відповідача про те, що «накази, не пред'явлені у встановлений строк, виконанню не підлягають» з висновками щодо питання про правомірність відновлення кредиторської заборгованості.
Позивач посилається на невідповідність діючому законодавству вищенаведеного твердження Відповідача про необхідність віднесення до складу валових доходів сум кредиторської заборгованості, щодо яких є рішення господарського суду, що вступили в силу та «строк позовної давності по якій минув», - з посиланням на п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону Про оподаткування прибутку. Позивач стверджує, що кредиторська заборгованість, щодо якої є рішення господарського суду, що вступили в силу, не є безнадійною та не підлягає списанню. Крім того ним не зменшувався валовий дохід на суму рішень господарських судів, по яким є рішення в матеріалах справи, на ту частину сум заборгованості по яких є відмова в позові.
Також, Позивач посилається на обов'язок платника податку виправлення помилок в обліку, що передбачено п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Такою помилкою, на думку Позивача, було попереднє віднесення спірної заборгованості на валові доходи.
Відповідач заперечує проти позову в цій частині , посилаючись на ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, п. п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 та п. 1.22 ст. 1 Закону Про оподаткування прибутку, у відповідності до яких до валових доходів включається сума безповоротної фінансової допомоги, до якої відноситься сума заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Також, відповідач посилається на те, що за результатами попередніх актів документальних перевірок, проведених фахівцями органу державної податкової служби м. Кривого Рогу, не встановлено завищення суми валових доходів внаслідок включення до них суми кредиторської заборгованості, по яким строк позовної давності не минув.
Суд враховуючи позицію позивача, матеріали справи та заперечення відповідача зазначає наступне.
Дійсно, у відповідності до наведених Відповідачем норм закону про оподаткування прибутку до валових доходів включається сума безповоротної фінансової допомоги, до якої відноситься сума заборгованості, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Але ж як вказано самим Відповідачем в Акті перевірки та запереченнях на письмові пояснення позивача, щодо спірної кредиторської заборгованості прийняті рішення господарським судом про стягнення заборгованості, на виконанні відділу державної виконавчої служби перебувають накази про стягнення з ВАТ “Північний ГЗК» заборгованості, виконавче провадження щодо яких зупинене. Позивачем залучені до матеріалів справи рішення господарського суду Дніпропетровської області про стягнення заборгованості. Таким чином, спірна заборгованість не є безнадійною та щодо неї не можуть бути застосовані положення п. 1.22 ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону Про оподаткування прибутку.
Посилання Відповідача в попередніх відзивах на те, що за результатами попередніх актів документальних перевірок Позивача не встановлено завищення суми валових доходів внаслідок включення до них суми кредиторської заборгованості, не є належним доказом та не приймається до уваги господарським судом.
У відповідності до листа ДПА України від 14.12.2000р. № 6905/6/16-1220-26 перед списанням заборгованості слід перевірити позовні заяви до суду та наявність його рішень. Тільки при їх відсутності кредиторська заборгованість відноситься до складу валових доходів.
В своїх запереченнях відповідач не довів зменшення позивачем валового доходу на ту частину заборгованості , відносно якої існує рішення судів про відмову у позові, з мотивів пропуску позовної давності.
З урахуванням наявних матеріалів справи, та відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження проведених нарахувань з боку відповідача, на якого відповідно до ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення, суд вважає правомірними дії позивача про відновлення в податковому обліку кредиторської заборгованості , яка складає 45551076,26 грн .
Таким чином, Відповідач неправомірно зменшив валові доходи Позивача на зазначену суму.
2. Стосовно посилання колегії суддів ВАСУ на недослідженість стану фактичного виконання позивачем зобов'язань за контрактами №18/01-128 та №18/01-129 від 19.071996 р. , слід зазначити наступне :
Позивачем обліковувалась заборгованість за угодами №18/01-128 та №18/01-129 від 19.07.1996р. на суму основного боргу 384343650 японських єн та 401664093 японських єн відповідно. Угоди укладено між Міністерством фінансів України, Державним експортно-імпортним банком України та Позивачем з метою залучення кредиту Японії для фінансування частини вартості за контрактами № LJME - 95-0617-SP від 20.07.1995р. на придбання запчастин для гірничорудного обладнання та № LJME -95-0617 від 20.07.1995р. на придбання обладнання.
Як зазначено в Акті перевірки станом на 01.07.2003р. загальна сума основного боргу Позивача перед бюджетом за угодами № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р. складає 741511976,62 японських єн та 219 дол. США, пеня на основний борг -30451581,80 грн., борг сплати відсотків за надання гарантій Кабінету Міністрів України -47007032,00 японських єн, пеня на відсотки -2066681,37 грн.
Позивачем в податковому обліку відображено курсові різниці по основному боргу за вищезазначеними угодами, а саме:
- до складу валового доходу віднесено в IV кварталі 2002р. 10925289,54 грн., в першому півріччі 2003р. -7942800,00 грн. заборгованості в іноземній валюті;
- до складу валових витрат віднесено в IV кварталі 2002р. 12817274,60 грн., першому півріччі 2003р. -8128700,00 грн. заборгованості в іноземній валюті.
При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про завищення валового доходу та валових витрат на зазначені суми.
Як зазначено позивачем, відображення курсових різниць в обліку було здійснене на підставі п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку».
Відповідач заперечує, посилаючись на те, що Позивач отримав кредит в рамках кредитної лінії Японії під гарантію Кабінету Міністрів України для закупівля гірничорудного обладнання за кредитними угодами та у зв'язку з невиконанням зобов'язань за даними угодами утворилась заборгованість Позивача перед державним бюджетом за отриманий фінансовий кредит. Відповідно до п. п. 7.9.1, 7.9.2 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку, одержання платником податку іноземної валюти у фінансовий кредит не включається до валового доходу, а повернення платником основної суми кредиторам не включається до валових витрат, тобто операції з одержання сум фінансового кредиту не відображаються в податковому обліку платника податку. Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що вважати борг у японських єнах за угодами № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р. немає підстав, тому що вказана заборгованість підлягає сплаті не нерезиденту, а до бюджету. З бюджетом ВАТ « Північний ГЗК» не мало товарних відносин.
Як вбачається із залучених до матеріалів справи угод № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р., це угоди щодо залучення, обслуговування та погашення іноземного товарного кредиту. Заборгованість за даними угодами обліковується в японських єнах. Відповідно до п. 6.2 статті 6 угодам № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р. Позичальник зобов'язаний здійснити всі платежі по основному боргу, відсотках та інших витратах належним чином, без контр-претензій і відрахувань безумовно, в японських ієнах, на позабалансові рахунки, вказані в п. 9.2 ст. 9 даних Угод. П.7.1 даних угод передбачено, що всі платежі по кредитам повинні бути здійснені у японських ієнах.
Зазначене вище не дозволяє вважати заборгованість за угодами № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р. фінансовим кредитом.
У відповідності до п. п. 7.9.1, 7.9.2 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку зазначені положення Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом про оподаткування прибутку. Так, у відповідності до п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України Про оподаткування прибутку будь-яка заборгованість в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним курсом національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку -кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку -дебітора за наслідками звітного періоду. Як свідчить з вищенаведеного, зокрема, з преамбули, п. 6.2 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 угод № 18/01-128 та № 18/01-129 від 19.07.1996р., заборгованість в іноземній валюті саме за товарним кредитом має обліковуватись за правилами п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону про оподаткування прибутку. Погашення кредиту та витрат, пов'язаних з його обслуговуванням, позивач має здійснювати за рахунок власних валютних коштів.
Отримання кредиту позивачем здійснювалось на поворотній основі, ознак фінансової допомоги кредит не має. В рамках зазначених угод комбінат отримував не бюджетні кошти. Щодо фактичного виконання зобов'язань, то на час розгляду справи, сума заборгованості, яка виникла за угодами № 18/01-128 та № 18/01-129 погашена векселем № 0298823 серія АА , відповідно до Постанови КМУ № 315 від 15.03.06 р.
Суд зважує на обґрунтоване посилання позивачем на Постанову КМУ № 1002 від 14.12.1995 р. « Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України, яка передбачає дії та строки здійснення цих дій податковими органами відносно невідшкодування позичальником іноземного кредиту . Доказів щодо стягнення вищезазначених кредитних коштів , відповідачем в судовому засіданні , не приведено.
Виходячи з вищенаведеного, господарський суд не може прийняти до уваги наведені заперечення Відповідача.
Правомірність вимог Позивача підтверджена листом ДПА України від 31.12.99р. № 7552/6/1-1116, листом ДПА України від 27.10.1998р. № 11474/11/22-1216, листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності від 18.07.2000р № 06-10/491.
Таким чином, висновок Відповідача про неправомірність віднесення в IV кварталі 2002р. до складу валового доходу 10925289,54 грн. та до валових витрат 12817274 грн. курсових різниць, а також віднесення в першому півріччі 2003р. до складу валового доходу 7942800,00 грн. та до валових витрат 8128700,00 грн. за заборгованістю в іноземній валюті та відповідне донарахування податку на прибуток є неправомірним.
3. Щодо амортизаційних відрахувань:
Перевіркою встановлене завищення суми амортизаційних відрахувань за II-IV квартали 2002р. на загальну суму 20327,57 грн. Завищення амортизаційних відрахувань сталось внаслідок нарахування амортизації на автомобілі БілАЗ (інвентарні номери 078963 та 078966), які були зняті з обліку у зв'язку із списанням у грудні, квітні 1997р. Позивачем не заперечується факт нарахування амортизації на автомобілі БілАЗ, які були списані у 1997р., разом з тим позивач не погоджується з висновком Відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань.
Згідно з пп..8.4.6 п.8.4 ст. 8 Закону України № 334 /94 -ВР « Про оприбуткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, позивач зазначає, що не змінював балансову вартість груп 2 та 3 у разі ліквідації об'єктів основних засобів. При ліквідації автомобілів БілАЗ , позивач продовжував амортизувати дані об'єкти.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на порушення позивачем ст. 7 Закону України від 20.12.2001р. № 2905-ІІІ “Про державний бюджет в Україні» із змінами та доповненнями, у відповідності до якого встановлено, що до 01.01.2003р. для цілей оподаткування амортизація на основні фонди ІІ та ІІІ груп, які виведені із експлуатації, не нараховується. Також, Відповідач посилається на порушення Позивачем п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, оскільки Позивачем не були складені акти на ліквідацію відповідно до наказу № 503 по ВАТ “Північний ГЗК» “Про списання зношених автомобілів по ГТЦ № 1».
Суд вважає неправомірним посилання відповідача на ст. 7 Закону України від 20.12.2001р. № 2905-III «Про державний бюджет України» зі змінами та доповненнями , оскільки останньою регулюється порядок амортизації основних фондів, ліквідованих у 2002р., і зворотною силою вона не наділена .
Позивач зазначає про знищення в зв'язку зі сплином строку зберігання актів ліквідації автомобілів у 1997 р., що не дає можливості для залучення їх в матеріали справи. Однак ця обставина не заперечується і відповідачем, який зазначає про факт списання автомобілів БілАЗ у 1997 році.
Таким чином, висновок Відповідача про зменшення амортизаційних відрахувань в IV кварталі 2002р. та першому півріччі 2003р. на загальну суму 20742,48 грн. та донарахування податку на прибуток є неправомірним.
4. Відповідачем в ході проведення перевірки встановлене завищення валових доходів на суму 3224498,18 грн. внаслідок відображення в обліку станом на 01.04.2002р. кредиторської заборгованості в сумі 1305718,18 грн. по нарахуванню до фонду охорони праці та в сумі 1918780 грн. по нарахуванню до фонду соціального захисту інвалідів. Відповідач дійшов такого висновку, оскільки вказана заборгованість, що виникла в березні-лютому 1999р., не була списана Позивачем. Такого висновку Відповідач дійшов на підставі п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 та п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку.
Позивач вважає висновок Відповідача необґрунтованим, посилаючись на таке.
Заборгованість по нарахуванню штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні ст.1.22.1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у відповідності до ст. 71 ЦК Української РСР загальний строк позовної давності встановлюється у три роки. Згідно ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів в межах позовної давності в установленому порядку звернулося до господарського суду з позовом до ВАТ “Північний ГЗК» про стягнення 924971 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2001р. по справі № 18/28 позовні вимоги Фонду були задоволені в повному обсязі, а також з відповідача було стягнуто держмито в сумі 924 грн. 27 коп. та 69 грн. за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, про що було видано наказ. Рішення господарського суду було надане до Спеціалізованої ДПІ. Наведене свідчить про перерив строку позовної давності, відсутність законних підстав для списання вищенаведеної кредиторської заборгованості і, таким чином, про помилковість висновків Спеціалізованої ДПІ.
Щодо обліку заборгованості перед фондом соціального захисту інвалідів Позивач зазначає наступне. Частина заборгованості в сумі 337244,33 грн., що виникла з 1994р. по 01.09.1997р. у відповідності до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, не підлягає стягненню, тому як по ній скінчився термін 1095 днів та платник податків вважається вільним від такого зобов'язання.
З 01.04.01 р. набрав чинності Закон України « Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» і Фонд соціального страхування від нещасних випадків став правонаступником Фонду охорони праці, який ліквідовано.
Звернення позивача до Фонду соціального страхування ( лист № 16-77/3061 від 06.07.2001 р.) з проханням списати вказану заборгованість, не дала результатів, оскільки останній повідомив, що заборгованість повинна бути сплачена.
В рішенні ДПА у Дніпропетровській обл.. від 09.04.2004р. № 9378/10/25-008 при розгляді даного питання зазначено, що взаємовідносини фонду охорони праці та фонду захисту інвалідів не є цивільно-правовими, тому у даному випадку строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, не можуть бути застосовані.
Як зазначає відповідач по даному питанню, рішення ДПА винесено на користь ВАТ « Північний ГЗК «, тому провадження по справі в цій частині слід припинити.
Однак, як засвідчив аналіз вказаного рішення ДПА у Дніпропетровській області, незважаючи на задоволення вимог скаржника , що зазначено в мотивувальній частині рішення від 09.04.2004р. № 9378/10/25-008, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, крім того, було прийняте менш сприятливе для платника податків рішення та на 44626688,50 грн. збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток.
Підстав для припинення провадження справи в цій частині в зв'язку з викладеним судова колегія не вбачає, оскільки визначена сума податкового зобов'язання не була зменшена.
Вищенаведене свідчить, що висновок Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про необхідність включення кредиторської заборгованості в сумі 2230689,18 грн. до складу валового доходу та відповідне донарахування податку на прибуток є необґрунтованим.
Необґрунтованість інших підстав , крім викладених, відносно донарахування податкових зобов'язань позивачеві, знайшло своє висвітлення в ухвалі ВАСУ від 16.06.06 р. і при новому розгляді справи не розглядалось.
З урахуванням долучених сторонами в процесі розгляду справи доказів, пояснень по суті досліджуваних питань, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 158-163, 169 , розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, колегія суддів господарського суду , -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000412330/3 від. 05.07.2004р.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000142330/3 від 05.07.2004р.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000342330/3 від 05.07.2004р.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000232600/3 від 05.07.2004р.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі № 0000122600/1 від 05.07.2004р.
Судові витрати стягнути з Державного бюджету .
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Н.А.Бишевська
Судді Добродняк І.Ю.
Кощеєв І.М
Дата підписання постанови в повному обсязі 26.01.07 р.