Ухвала
іменем україни
08 квітня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_13,
суддів:ОСОБА_14, ОСОБА_15,
при секретарі
судового засідання ОСОБА_18,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013200190000252 щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Штопівки Конотопського району Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_16,
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду провадження в апеляційному суді, чим порушено його процесуальні права. Крім того, зазначає, що рішення суду про відмову в задоволенні його скарги є безпідставним, оскільки вважає, що судом першої інстанції призначено покарання, яке не відповідає закону України про кримінальну відповідальність внаслідок суворості.
Прокурор ОСОБА_17, який брав участь у кримінальному провадженні судом першої інстанції, подав скаргу аналогічного змісту, в які також просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки засудженого ОСОБА_5 не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, що позбавило скаржника можливості давати пояснення при розгляді його апеляційної скарги.
Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 01 жовтня 2013 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 709,16 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення товарознавчих експертиз. Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він у другій декаді листопада 2012 року, шляхом зриву навісного замка, проник у літню кухню господарства ОСОБА_7, що по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 290 грн, заподіявши останній матеріального збитку на вказану суму.
У період з 08 по 14 березня 2014 року в денний час ОСОБА_5 повторно, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до будинку ОСОБА_8, що по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 325 грн, заподіявши останньому матеріального збитку на вказану суму.
В період з 18 березня по 11 квітня 2013 року в нічний час ОСОБА_5 повторно, шляхом вибиття ногою вхідних дверей, проник до будинку ОСОБА_9, що по АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 2050 грн, заподіявши останній матеріального збитку на вказану суму. Крім того, шляхом вибиття вікна, ОСОБА_5 проник до літньої кухні даного господарства, звідки викрав латунну миску, вартість якої визначити не вдалося.
У другій декаді квітня 2013 року в нічний час ОСОБА_5 повторно через відкриті двері проник до приміщення літньої кухні, а потім через незачинені двері - до будинку ОСОБА_10, що по АДРЕСА_6, звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 140 грн, заподіявши останній матеріального збитку на вказану суму.
У ніч з 27 на 28 квітня 2013 року ОСОБА_5 повторно, шляхом зриву замка, проник до житлового будинку ОСОБА_11, що по АДРЕСА_7, звідки таємно викрав майно потерпілого на суму 374 грн, заподіявши останньому матеріального збитку на вказану суму.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та висловив свою думку про часткове задоволення касаційної скарги засудженого й скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скаргах, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження, зокрема з боку сторони захисту, були поінформовані (засудженого поінформовано через керівництво Сумського слідчого ізолятора), при цьому засуджений не повідомив Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних про своє бажання взяти участь у розгляді справи. Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 434 КПК України участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ст. 424 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції).
У касаційних скаргах не оскаржуються висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кримінально-правова оцінка його дій за ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом із тим, доводи скаржників про порушення апеляційним судом права ОСОБА_5 на захист є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 401 КПК України після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомленні про дату, час та місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» (Рішення від 21 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 21 жовтня 2011 року) встановив, що при розгляді справи «Коробова проти України» в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції було допущено порушення ст. 3, п. 1 ст. 6 Конвенції, зокрема, й через те, що суд апеляційної інстанції розглянув подану ОСОБА_12 апеляцію на постанову місцевого суду без його участі та таким чином обмежив його право бути присутнім під час розгляду справи.
Також рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного від 11 квітня 2011 року, констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
При цьому Європейський суд у своєму рішенні в пунктах 25 і 26 наголосив про те, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.
Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані апеляційним судом.
Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 за його відсутності. При цьому у матеріалах провадження відсутні дані про те, що повідомлення про дату та час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури було вручено ОСОБА_5 Крім того, з матеріалів провадження та апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_5 не зазначав при подачі скарги про те, що він не бажає брати участь у апеляційному розгляді.
Зазначене призвело до того, що апеляційний розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 відбувся без його участі, але за участі сторони обвинувачення (прокурора). Прокурор мав перевагу бути присутнім на розгляді справи, на відміну від будь-яких інших сторін, та усно викласти свою позицію перед колегією з трьох суддів з метою здійснення впливу на їх думку. По суті ця позиція полягала в тому, що у задоволенні касаційної скарги скаржника необхідно відмовити та залишити його вирок без зміни. Суд вважає, що процесуальна справедливість вимагала, щоб ОСОБА_5 було також надано можливість усно виступити у відповідь.
Тим самим, на думку колегії суддів, апеляційний суд не забезпечив права засудженого на доступ до правосуддя, не створив необхідних умов для використання наданих йому як стороні процесу прав, і не забезпечив рівності прав сторін у судовому розгляді.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно розглянути апеляційну скаргу засудженого та аналогічні доводи, викладені у касаційній скарзі і ухвалити законне й обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та прав сторін.
Керуючись статтями 433, 436-438 КПК України, суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_15