16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 __________ тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/382/2014-ц
"16" квітня 2014 р. Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Луговця О.А.
при секретарі Чорнуха Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені від суми несплачених аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, будучи згідно рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2013 року зобов'язаним сплачувати щомісячно на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття, ухилявся від виконання цих своїх аліментних обов'язків, допустивши заборгованість в сумі 4509 грн., хоча є здоровою, працездатною особою, інших утриманців не має, займається підприємницькою діяльністю без реєстрації, а тому у відповідності до ст.196 СК України повинен сплатити пеню в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, загальна сума якої становить 1367,46 грн. Також просить стягнути з відповідача на її користь понесені витрати за правовому допомогу в розмірі 600 грн.
Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з вищевказаних підстав, зазначивши, що пеня по аліментах обрахована нею за період з 01 вересня 2013 року по 31 березня 2014 року і підстав для звільнення відповідача від її сплати не має. Не заперечує, що відповідач двічі вносив аліменти по 100 грн., але вона відмовилась їх отримувати, оскільки зазначені суми не відповідали присудженому розміру коштів й на них неможливо було утримати двох дітей.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що він дійсно несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував присуджені йому аліменти на утримання дочки, але своєї вини в цьому не вбачає, оскільки не має постійного місця роботи через стан здоров'я, знаходиться на утриманні своєї матері.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2013 року, зміненого рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 повинен сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частини від щомісячного заробітку (доходу), але не менше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно до досягнення ними повноліття, починаючи з 27 серпня 2013 року. На підставі вищевказаних судових рішень ОСОБА_1 29 жовтня 2013 року було видано відповідний виконавчий лист, який пред'явлено нею до відділу ДВС Борзнянського РУЮ й 06 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження ВП №40619433 з його примусового виконання.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що пеня за несвоєчасну несплату аліментів повинна нараховуватись з місяця, наступного за тим, у якому було винесено державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження з наданням строку боржнику для добровільного виконання рішення суду, тобто з 01 грудня 2013 року, а не з 01 вересня 2013 року, як то випливає з доводів позивачки та наданого нею розрахунку пені.
Як вбачається з матеріалів вищевказаного виконавчого провадження, ОСОБА_2 свої аліментні зобов'язання виконував неналежним чином, внісши лише 20 листопада 2013 року та 17 березня 2014 року кошти по 100 грн.; його загальна заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 березня 2014 року становить 4509,80 грн., в зв'язку з чим, державним виконавцем 03 березня 2014 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також 12 березня 2014 року ОСОБА_2 викликався до відділу ДВС Борзнянського РУЮ з приводу ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням того, що згідно з вимогами Сімейного кодексу України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом положень ст.196 СК України пеня за прострочення їх сплати нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування не обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. Наведений висновок також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11.09.2013р. по цивільній справі №6-81 цс13, яка є обов'язковою для виконання в силу вимог ст.360-7 ЦПК України.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Системний аналіз зазначеної норми закону вказує на те, що в цьому разі слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Таким чином, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
Факт існування в ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості, який проведений державним виконавцем у відповідності до положень ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» і не оспорюється сторонами. Ті ж обставини, на які посилається ОСОБА_2 у своїх запереченнях у судовому засіданні, як на відсутність своєї вини у неналежному виконанні аліментних зобов'язань, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення сплати аліментів, оскільки він є здоровою працездатною особою, не позбавлений можливості працевлаштуватися чи отримувати доход від ведення підсобного господарства, має у власності транспортний засіб (автомобіль марки ВАЗ-21053, д.н.з.НОМЕР_1).
Тому, суд вважає, що належних доказів щодо відсутності вини у виникненні заборгованості по аліментах ОСОБА_2 в ході судового розгляду не надано і матеріали справи таких не містять.
Отже, заборгованість по сплаті аліментів з вини відповідача мала місце, вина його у несплаті аліментів доведена, а тому ОСОБА_1, як одержувач аліментів, має право на стягнення неустойки (пені).
Перевіряючи наданий позивачкою розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 1367,46 грн., судом враховується, що вказаний розрахунок зроблений нею з 01 вересня 2013 року по 31 березня 2013 року та обмежується лише сумою несплачених аліментів за кількість днів в одному періоді (місяці) несплати, в зв'язку з чим підлягає коригуванню, виходячи з наступного.
Так, як встановлено в судовому засіданні, загальним періодом для проведення розрахунку неустойки (пені) є час з 01 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року (в межах заявлених позовних вимог), зокрема:
- аліменти за листопад 2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі 726 грн., проте вони ним сплачені були 20 листопада 2013 року лише частково в сумі 100 грн., заборгованість по аліментам за листопад 2013 року склала 626 грн., на яку з 01 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року нараховується пеня за 121 день прострочення і її розмір становить 757,46 грн. (626 грн. х 1% х 121д);
- аліменти за грудень 2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі 771,60 грн., проте вони ним сплачені не були, заборгованість по аліментам за грудень 2013 року склала 771,60 грн., на яку з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року нараховується пеня за 90 днів прострочення і її розмір становить 694,44 грн. (771,60 грн. х 1% х 90д);
- аліменти за січень 2014 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі 771,60 грн., проте вони ним сплачені не були, заборгованість по аліментам за січень 2014 року склала 771,60 грн., на яку з 01 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року нараховується пеня за 59 днів прострочення і її розмір становить 455,24 грн. (771,60 грн. х 1% х 59д);
- аліменти за лютий 2014 року відповідач зобов'язаний був сплатити в сумі 771,60 грн., проте вони ним сплачені не були, заборгованість по аліментам за лютий 2014 року склала 771,60 грн., на яку з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року нараховується пеня за 31 день прострочення і її розмір становить 239,20 грн. (771,60 грн. х 1% х 31д).
Загальна сума нарахованої неустойки (пені), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за вищевказаний період становить 2146,34 грн., що більше, ніж сума неустойки (пені), яка самостійно й помилково обрахована позивачкою (1367,46 грн.), але вона не скористалася своїм процесуальним правом на збільшення позовних а вимог, а суд у відповідності до положень ст.11 ЦПК України не може вийти за їх межі. Тому, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнута неустойка (пеня) в заявленому позивачкою розмірі - 1367,46 грн.
Підстав для зменшення розміру неустойки згідно з ч.2 ст.196 СК України суд не находить.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені по аліментах задовольняються в повному обсязі, то у відповідності до положень ст.ст.82, 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 243,60 грн., оплата якого була відстрочена позивачці до ухвалення рішення в справі.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 600 грн. в якості судових витрат на правову допомогу, то ці її вимоги не можуть бути задоволені виходячи з наступного.
З розрахунку витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги (додаток №1 до Договору про надання правової допомоги) від 01.04.2014р. та акту прийому-передачі виконаних робіт (наданої правової допомоги) від 02.04.2014р. неможливо зрозуміти з яких питань надавалася позивачці дана юридична допомога: в таблиці вказано, що з приводу складання позовної заяви про стягнення пені від суми несплачених аліментів, а нижче зазначено, що з питання стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Також, в зазначеному розрахунку витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги зазначено, що він є додатком №1 до Договору про надання правової допомоги від 19.03.2014р., тоді як в матеріалах справи міститься такий договір, датований 01 квітня 2014 року. Крім того, в даному розрахунку вказано, що дані судові витрати обраховані у відповідності до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в той час як положеннями цього нормативно-правового акту передбачено можливість компенсації витрат особи, яка надавала правову допомогу лише в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Однак, такого роду правова допомога позивачці не надавалася.
На підставі викладеного, керуючись ст.196 СК України, ст.ст.3, 10, 15, 60, 82, 84, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН-НОМЕР_2, мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН-НОМЕР_3, мешканки АДРЕСА_2, неустойку (пеню) за прострочення по сплаті аліментів у сумі 1367,46 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець