Справа №487/3689/13-ц 10.04.2014 10.04.2014 10.04.2014
Провадження №22-ц/784/1022/14
провадження № 22ц/784/1022/2014 Головуючий у першій інстанції: Павлова Ж.П.
Категорія 05 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
10 квітня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,
за участю: позивачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6, його представників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_6
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2014 року
за позовом
ОСОБА_4, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, Миколаївської міської ради (далі - ММР), треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_11, Управління Держкомзему у м. Миколаєві про скасування рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акту, скасування реєстрації, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення межі,
В квітні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_9 звернулися з позовом, який в подальшому уточнили, до ОСОБА_6, Миколаївської міської ради про скасування рішення, визнання недійсним державного акту, скасування реєстрації, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення межі.
Позивачі зазначали, що вони є співвласниками (по ?? частині) домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2012 року та свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 26 лютого 2001 року відповідно.
Їх сусідами по межі земельної ділянки є ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Рішенням Миколаївської міської ради від 26 червня 2010 року № 47/49 дозволено затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 467 кв.м. для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 видано державний акт на земельну ділянку серії ЯЛ № 904617.
Посилаючись на те, що згоди на проведення землевпорядних робіт та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_6 вони не надавали, відповідач самовільно захопив частину їхньої земельної ділянки, самочинно встановив огорожу, порушивши межу між домоволодіннями, позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати рішенням Миколаївської міської ради від 26 червня 2010 року № 47/49, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904617 та скасувати його реєстрацію, усунути перешкоди в користуванні їх земельною ділянкою та знести огорожу, поновити межу між домоволодіннями.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2014 року позов задоволено частково. Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 26 червня 2010 року № 47/49 в частині затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 467 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 та передачі у власність ОСОБА_6; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 904617, та скасувати його реєстрацію в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, реєстраційний запис № 011049760385; усунути позивачам перешкоди в користуванні земельною ділянкою, які чинить ОСОБА_6, а саме знести металеву огорожу, виконану із плоских гофрованих металевих листів.
В задоволенні вимог про поновлення межі відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на незаконність, безпідставність та необґрунтованість рішення суду в частині задоволених вимог, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивачі рішення не оскаржували.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 належить на праві спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_1.
Суміжна земельна ділянка № 130/3 по тій же вулиці належить на праві власності ОСОБА_6, якому видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 904617 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 26 червня 2010 року № 47/49.
Як вбачається з даного акту, в ньому відсутній опис суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1, якою користуються позивачі.
Відповідно до чинної на момент видачі державного акту Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам у постійне користування, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією (п. 1.13). При цьому, під час виконання таких робіт, складається кадастровий план земельної ділянки, в якому наносяться, в тому числі, межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів (п.п. 2.1, 2.6).
Згідно повідомлення Миколаївської міської ради, ними проводилась службова перевірка щодо дотримання порядку підготовки технічної документації із землеустрою, розробленої ТОВ «Армадаземпроект», на підставі якої приймалось спірне рішення. При цьому встановлено, що на плані відведення ОСОБА_6 земельної ділянки АДРЕСА_2 не була позначена суміжна земельна ділянка АДРЕСА_1. Крім того, на кадастровому плані не були визначені межі домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 23).
Отже, землевпорядна організація ТОВ «Армадаземпроект» під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я відповідача ОСОБА_6 належним чином не провела відновлення меж земельних ділянок у натурі, якими сторони користувались, так як у технічній документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_6 відсутні відповідні акти встановлення та погодження меж земельних ділянок у натурі, якими користуються позивачі. Тобто при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_6 організації, які виготовляли технічну документацію, повинні були відновити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), що належним чином не було зроблено і як наслідок державні акти відповідачу було видано з порушенням встановленого порядку їх виготовлення та видачі.
Отже, оскаржуване рішення Миколаївської міської ради ухвалене на підставі технічної документації, виготовленої з порушення порядку, передбаченому Інструкцією.
За таких обставин, основний висновок суду першої інстанції про недійсність зазначеного рішення Миколаївської міської ради та спірного державного акту на землю, а також скасування його реєстрації, відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.
Рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни на підставі ст. 308 ЦК України.
Також підлягає залишенню без зміни рішення в частині відмови в поновленні меж земельних ділянок, оскільки сторони в цій частині рішення суду не оскаржували, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України колегія його не перевіряє.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вимог про знесення металевої огорожі.
Так, відмовивши в поновленні межі та задовольняючи вимоги про знесення спірної огорожі, суд виходив з того, що огорожа проходить на території земельної ділянки позивачів та збудована з порушенням будівельних норм і правил.
Однак при цьому, суд не врахував, що відсутність відновленої межі, перешкоджає вирішенню питання про законність облаштування відповідачем спірної металевої огорожі в певному місці.
До того ж, відповідно до роз'яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (п. 24).
Між тим, вирішуючи питання про самовільне будівництво металевої огорожі, суд не з'ясував можливість її перебудови.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивачів про знесення спірної огорожі задоволенню не підлягають.
Таким чином, рішення суду в частині вимог про знесення металевої огорожі підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.
Також підлягає скасуванню рішення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_6 судового збору відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні вимог до нього відмовлено.
Водночас, з Миколаївської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2014 року в частині вимог про знесення металевої огорожі та стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про знесення металевої огорожі відмовити.
Стягнути з Миколаївської міської ради на користь держави 114 грн. 70 коп. судового збору.
Рішення в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: