Дата документу 15.04.2014
Справа № 517/1149/13-ц
15 квітня 2014 року смт. Фрунзівка
Фрунзівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Тростенюка В.А.,
при секретарі Грабовій І.Г.
за участю:
відповідачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Фрунзівка Одеської області цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -
ПАТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, посилаючись на те, що між ними був укладений кредитний договір № ODKTGA00000026 від 29 квітня 2008 року, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 15000 доларів США на термін до 29 квітня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15, 96 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 квітня 2015 року.
У порушення зазначених умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Згідно розрахунку суми заборгованості станом на 15 квітня 2013 року відповідач має заборгованість - 40894, 50 доларів США, що складається з наступного:
- 14835, 14 дол. США - заборгованість за кредитом;
- 6831, 17 дол. США - заборгованість по процентам;
- 16398, 02 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання;
а також штрафи відповідно до договору:
- 31, 29 дол. США (фіксована частина);
- 1945, 87 дол. США (процентна частина).
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 29 квітня 2008 року «Приват Банк» і відповідачка уклали договір іпотеки № ODKTGA00000026, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 110, 9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу.
У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань у відповідачки перед банком виникла кредитна заборгованість по договору, на підставі чого позивач просить:
- в рахунок погашення заборгованості за договором № ODKTGA00000026 від 29 квітня 2008 року, звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 110, 9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки;
- виселити відповідачку та всіх осіб, які зареєстровані і проживають в будинок загальною площею 110, 9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.
Представник позивача надав суду письмову заяву, в якій пояснив, що позовні вимоги просить задовольнити та розглянути справу за його відсутності. Згоден на заочний розгляд справи в разі відсутності відповідачки.
Відповідачка в судовому засіданні визнала, що має прострочену заборгованість, але пояснює, що коштів для сплати боргу в неї немає. Просить суд відмовити в задоволенні позову, не звертати стягнення на будинок, обіцяє частинами сплачувати борг. Також просила долучити до матеріалів справи документи про те, що з нею мешкає батько-інвалід та неповнолітня дитина та врахувати ці факти при винесенні рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір № ODKTGA00000026 від 29 квітня 2008 року, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 15000 доларів США на термін до 29 квітня 2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15, 96 % на рік.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в сумі 15000 доларів США.
Даний кредитний договір забезпечено договором іпотеки № ODKTGA00000026, згідно якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 110, 9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу серії ВАА № 390350 від 27 серпня 2002 року.
Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, прострочивши погашення основної суми кредиту, відсотків за його користування.
Станом на 15 квітня 2013 року відповідачка має заборгованість - 40894, 50 доларів США, що складається з наступного:
- 14835, 14 дол. США - заборгованість за кредитом;
- 6831, 17 дол. США - заборгованість по процентам;
- 16398, 02 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання;
а також штрафи відповідно до договору:
- 31, 29 дол. США (фіксована частина);
- 1945, 87 дол. США (процентна частина).
Даний факт підтверджується розрахунком суми заборгованості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
В порядку ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Таким чином, відповідачка в односторонньому порядку відмовилась від виконання прийнятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим в рахунок погашення виниклої заборгованості за кредитом має бути накладене стягнення на заставлене майно.
Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд враховує ту обставину, що неповнолітня дитина не зареєстрована в будинку, що є предметом договору іпотеки.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.
Згідно довідки Фрунзівської селищної ради № 16 від 23 січня 2014 року, відповідачка ОСОБА_1 та її сім'я зареєстровані АДРЕСА_1.
Зважаючи на те, що в будинку по АДРЕСА_1 малолітні діти не зареєстровані, житлом вони забезпечені, суд не вбачає підстав залучати в якості третьої особи орган опіки та піклування, адже права неповнолітньої дитини не порушуються. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про те, що в разі несплати боргу за кредитом, позивач буде вимушений задовольнити свої вимоги за рахунок предмета обтяження - будинку по АДРЕСА_1, що переданий відповідачкою в іпотеку. Даний факт підтверджений вимогою позивача від 02 березня 2013 року.
Щодо виселення відповідачки та інших осіб з будинку, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з ч.4 статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Таким чином, відповідачка, члени її сім'ї, в тому числі і неповнолітня дитина, в разі проживання в будинку по АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки, підлягають виселенню.
В порядку ст. 88 ЦПК України, судовий збір за підлягає стягненню з відповідачки.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 12, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР, суд
Позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODKTGA00000026 від 29 квітня 2008 року звернути стягнення на будинок загальною площею 110, 9 кв. м., житловою площею 47,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії ВАА № 390350 від 27 серпня 2002 року шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки між позивачем і відповідачкою № ODKTGA00000026 від 29 квітня 2008 року) ПАТ КБ «Приват Банк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з реєстру прав власності, та з наданням ПАТ КБ «Приват Банк» всіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Виселити всіх громадян, які зареєстровані і проживають у будинку загальною площею 110, 9 кв. м., житловою площею 47, 3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу серії ВАА № 390350 від 27 серпня 2002 року, з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», судовий збір у розмірі 3267 (три тисячі двісті шістдесят сім) грн. 47 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
По закінченню термінів на право апеляційного оскарження і ненадходження апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили.
Суддя: підпис
Копія вірна: суддя Фрунзівського районного суду Тростенюк В.А.