Провадження №1-кп/487/55/14
22.01.2014 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 , її представника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу, по якій обвинувачується:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Таврія Скадовського району Херсонської області, громадянин України, із середньою освітою, розлучений, непрацюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3ст.289 КК України,
25.12.2009р. приблизно о 09.00год. ОСОБА_9 , знаходячись навпроти ресторану «Пекін» по вул.Чигрина,23-в в м.Миколаєві, під приводом купівлі транспортного засобу «Opel Corsa Osdl 08», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 (тоді - ОСОБА_10 ), ввів в оману останню, та заволодів її транспортним засобом, після чого з місця скоєння злочину зник, чим заподіяв потерпілій шкоду в розмірі 104786грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину заперечив, стверджуючи, що разом із своїм знайомим ОСОБА_11 він вирішив заробити на перепродажі автомобілю, знайшовши через Інтернет пропозицію продажу автомобілю потерпілої, він зв'язався з представником, та, приїхавши 25.12.2009р. з м.Херсона до м.Миколаєва, домовився із потерпілою про купівлю її автомобілю Опель на умовах переоформлення на себе кредиту на придбання автомобілю; за домовленістю з потерпілою він, сплативши 2800дол.США, отримав транспортний засіб та довіреність на управління ним та мав через декілька днів приїхати для переоформлення кредиту, але терміново наступного дня виїхав до Росії, а автомобіль передав знайомому ОСОБА_11 , який мав приїхати до потерпілої та переоформити кредит.
Незважаючи на заперечення обвинуваченого, його вина в заволодінні транспортним засобом шляхом обману підтверджується дослідженими у суді доказами.
Зокрема, з показів потерпілої ОСОБА_6 слідує, що у грудні 2009р. вона через представників продавала свій автомобіль Опель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з умовою переоформлення на покупця кредиту на придбання автомобілю, 25.12.2009р. з м.Херсона приїхав обвинувачений, з яким вона домовилася про продаж йому автомобілю на умовах переоформлення на нього кредиту, але тоді на прохання обвинуваченого переоформлення кредиту перенесли на понеділок, обвинуваченому вона передала транспортний засіб та видала довіреність на управління ним, оскільки обвинувачений оплатив чергові платежі по кредиту, в забезпечення переоформлення кредиту передав 1800дол.США, залишив ксерокопію паспорту та запевнив, що у понеділок приїде для переоформлення кредиту, проте в обумовлений день він не приїхав, після телефонної розмови відключився та разом із транспортним засобом зник, вона одразу припинила дію довіреності.
З показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 слідує, що за зверненням потерпілої ОСОБА_6 вони займалися пошуком покупця на автомобіль потерпілої за умови переоформлення автокредиту, про що надавалося оголошення в Інтернеті, з цього питання до них з Херсона у грудні 2009р. приїздив обвинувачений, якому вони показали автомобіль, розказали про умови його придбання, обвинувачений на них погодився, але умовив потерпілу переоформлення кредиту перенести на понеділок, автомобіль був переданий обвинуваченому та потерпіла видала довіреність на управління, в наступному обвинувачений з автомобілем зник. Про ці ж обставини показували і свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Показання потерпілої, свідків підтверджуються письмовими матеріалами справи, а саме: заявою потерпілої, тоді - ОСОБА_16 , від 23.02.2010р. до міліції про шахрайські дії обвинуваченого щодо неї з її автомобілем Опель; копіями нотаріальної довіреності потерпілої від 25.12.2009р. на уповноваження ОСОБА_9 на дії з експлуатації автомобілю Opel, реєстраційний номер НОМЕР_1 та витягу з ЄРД про припинення дії довіреності 05.01.2010р.; копіями документів (договори, рахунок-фактура, акти) про купівлю потерпілою автомобілю Опель за 104786грн у кредит; матеріалами міжнародного розшуку обвинуваченого та розшуку транспортного засобу потерпілої та іншими матеріалами досудового розслідування.
Посилання обвинуваченого на те, що злочинних намірів щодо автомобілю потерпілої він не мав, суд вважає непереконливими, бо наведені докази та фактичні обставини щодо наступних подій, поведінки обвинуваченого (виїзд до іншої держави, невиконання взятих на себе зобов'язань, уникнення зв'язку з потерпілою), його суперечливі пояснення у кримінальному провадженні, напроти, свідчать, що обвинувачений ще в момент заволодіння майном потерпілої мав на меті його привласнити, не виконуючи взяті на себе зобов'язання.
Разом з тим, встановлено, що автомобіль у користування обвинувачений отримав по волі потерпілої, за її довіреністю, а тому заволодіння транспортним засобом всупереч волі потерпілої не було. Отже, обрана стороною обвинувачення кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом є невірною.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановлює, що ОСОБА_9 заволодів шляхом обману майном потерпілої на суму 104786грн, що становить понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на грудень 2009р. це 302,5грн), а тому він підлягає відповідальності за ч.3ст.190 КК України, тобто за шахрайство у великих розмірах.
Призначаючи покарання, суд з'ясовує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, данні про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, суд враховує, що протиправні дії обвинуваченого є тяжким злочином; за наявними в справі даними підсудний вважається таким, що не має судимості, характеризується посередньо; обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, не вбачається.
З врахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому мінімального за санкцією ст.190ч.3 КК України покарання до реального відбування і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.
При вирішенні цивільного позову потерпілої, суд виходить з положень ЦК, ЦПК України, згідно яких обов'язок по відшкодуванню шкоди, про яку заявлено потерпілою (матеріальна - на суму 110934,50грн, моральна - на 40000грн), лежить на обвинуваченому як винуватці злочину. При цьому, визначаючи розмір відшкодування, суд виходить з обов'язку позивача доводити свої вимоги, з того, що викрадений автомобіль на даний час повернутий потерпілій, фактично надані докази в обґрунтування позовних вимог свідчать лише про витрати на ремонт автомобілю у розмірі 6148,50грн, а тому вимоги потерпілої суд задовольняє частково. Також, достатнім розмір компенсації моральної шкоди суд вважає суму у 10000грн.
Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.3ст.190 КК України, і призначити йому покарання - три роки позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 19 лютого 2013р.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 6148,50грн в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 10000грн моральної шкоди. В решті вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
Л ОСОБА_17