Справа № 569/1402/14-ц
25 березня 2014 року Рівненський міський суд
Рівненської області в особі судді - Діонісьєвої Н.М.
при секретарі -Пальчевській О.Б.
з участю представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 159 860,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 вересня 1995 року між ним, як позикодавцем та ОСОБА_3 , як позичальником було укладено договір позики.
Відповідно до п. 1.1 договору, позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає позичальникові у позику кошти у сумі 20 000 доларів США для придбання житла, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей на першу вимогу.
Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, строк виконання зобов'язання з повернення коштів не встановлюється. Позикодавець вправі вимагати повернення коштів, а позичальник вправі провести виконання в будь-який час. Позичальник зобов'язаний повернути кошти на вимогу позикодавця в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Кошти у сумі 20 000 доларів США були передані відповідачу у момент підписання договору, про що свідчить п. 3.1 договору та особистий підпис відповідача у договорі.
01 грудня 2013 року він звернувся з вимогою до ОСОБА_3 про повернення боргу у строк до 08 грудня 2013 року, як це передбачено п. 2.2 договору.
Проте, позичені кошти ОСОБА_3 у вказаний строк не повернув.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 159 860,00 гривень заборгованості за договором позики.
Від відповідача надійшла письмова заява про визнання позову.
Визнання відповідачем позову не порушує права та інтереси інших осіб.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 вересня 1995 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем та ОСОБА_3 , як позичальником було укладено договір позики.
Відповідно до п. 1.1 договору, позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає позичальникові у позику кошти у сумі 20 000 доларів США для придбання житла, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей на першу вимогу.
Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, строк виконання зобов'язання з повернення коштів не встановлюється. Позикодавець вправі вимагати повернення коштів, а позичальник вправі провести виконання в будь-який час. Позичальник зобов'язаний повернути кошти на вимогу позикодавця в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Кошти у сумі 20 000 доларів США були передані відповідачу у момент підписання договору, про що свідчить п. 3.1 договору та особистий підпис відповідача у договорі.
01 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з вимогою до ОСОБА_3 про повернення боргу у строк до 08 грудня 2013 року, як це передбачено п. 2.2 договору.
Проте, позичені кошти ОСОБА_3 у вказаний строк не повернув.
Відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу УРСР, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно з ст. 165 ЦК УРСР встановлено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач добровільно відмовляється виконати своє зобов'язання, то існують передбачені законом підстави для стягнення з нього суми боргу.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.546-547, 549-551, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88 ,169, 212, 214, 215 ЦПК України , суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 159 860,00(сто п?ятдесят дев?ять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок заборгованості за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 1 598,60 (одну тисячу п?ятсот дев?яносто вісім) гривень 60 коп. витрат по оплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в 10 денний строк апеляційної скарги .
Суддя Рівненського
міського суду Н.М.Діонісьєва