Справа № 361/611/2014-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/383/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна
Категорія 18 16.04.2014
Іменем України
16 квітня 2014 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
потерпілого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників обвинувачених на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року; -
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 01.07.1999 року Ірпінським районним судом Київської області за ч.2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, 28.09.2002 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання за ст. 75 КК України з виправним строком 2 роки; 14.04.2005 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст. 309, ч.3 ст. 185, ст. 15, ч.3 ст. 185, 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 20.07.2010 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст. 308, ч.2 ст. 309, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 04.07.2012 року звільнено у зв'язку із відбуванням покарання; 27.09.2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ст. 395 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці та 12.01.2013 року звільненого у зв'язку із відбуванням покарання,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого: 20.09.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченими було вчинено за наступних обставин.
12.11.2013 року, близько 03 год. 00 хв., перебуваючи неподалік гаражного КП «Автомобіліст», що розташований за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ОСОБА_8 підійшовши до гаражного приміщення № НОМЕР_1 та діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення користуючись відсутністю власника, та тим, що за його діями ніхто не спостерігає, і за допомогою наявних заздалегідь підготовлених викруток, відімкнув замок воріт гаражного приміщення та проник у нього, звідки ОСОБА_8 повторно, таємно викрав чуже майно, а саме електроінструменти та речі, які належали ОСОБА_10 та отримавши реальну можливість розпоряджатися ними, виніс їх до місця схованки - кущів.
Того самого дня, близько 12 год., ОСОБА_8 , скориставшись послугами таксі, приїхав до місця де заховав викрадене майно, а саме неподалік воріт в'їзду КП «Автомобіліст», забрав викрадені речі та привіз їх до ломбарду «Скарбниця», що по вул. Короленка, 49, де ОСОБА_11 , який прийшов до ломбарду «Скарбниця», використавши свій паспорт, так як ОСОБА_8 немає документів що посвідчують особу, не усвідомлюючи, що то крадене майно, здав частину викраденого майна в ломбард, а частину речей збув невстановленим досудовим розслідуванням особам, а здобуті грошові кошти віддав ОСОБА_8 .
Внаслідок крадіжки ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 матеріальну шкоду, на загальну суму 7980 грн.
Крім того, 16.11.2013 року, близько 21 год., ОСОБА_8 , повторно, вступив в злочинний зговір за попередньою змовою з ОСОБА_9 , запропонувавши останньому поїхати із ним до гаражного КП «Автомобіліст», що знаходиться в м. Бровари, для того, щоб викрасти електроінструменти, на що останній погодився.
З цією метою, близько 23 год. ОСОБА_8 , зустрівшись з ОСОБА_9 біля будинку 53 по вул. Короленко в м. Бровари разом із ним пішли до гаражного КП «Автомобіліст» та перебуваючи там, ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_9 , користуючись відсутністю власника, та тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли в гаражне приміщення № НОМЕР_2 шляхом відмикання замка воріт, заздалегідь підготовленими заточеними викрутками, звідки ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 , повторно викрали електроінструменти та речі, які належали ОСОБА_7 та отримавши реальну можливість розпоряджатися ними, винесли їх до місця схованки - кущів, чим спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 9520 грн.
Крім того, продовжуючи реалізовувати раніше виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулися на територію гаражного КП «Автомобіліст», де діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшли до гаражного приміщення № НОМЕР_3 , переконавшись, що за їх злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом відмикання дверей, заздалегідь підготовленими заточеними викрутками, проникли до вищевказаного гаражного приміщення, таємно, повторно, викрали електроінструменти та речі, які належали ОСОБА_12 та отримавши реальну можливість розпоряджатися ними, винесли їх до місця схованки - кущів, у яких знаходилися раніше викрадені ними електроінструменти та речі та частину речей збули невстановленим досудовим розслідуванням особам, чим спричинили ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 9370 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 не оспорюючи кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_8 у його вчиненні зазначає, що вирок є надто суворим та підлягає зміні, а тому просить вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст. 185 КК України змінити та обрати йому більш м'яке покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції обираючи міру покарання не врахував те, що ОСОБА_8 в скоєнні ним кримінального правопорушення щиро розкаюється та на досудовому слідстві сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину. Також, суд не врахував ту обставину, що позови, з приводу спричиненої внаслідок кримінального правопорушення шкоди, ніким не заявлялись.
Врахування судом першої інстанції при прийняті рішення того, що ОСОБА_8 не має постійного місця роботи, на думку захисника є безпідставним, оскільки ця обставина пов'язана з ситуацією в державі та неможливістю офіційно працевлаштуватися.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині засудження ОСОБА_9 та призначити йому покарання за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі до 3 років із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_9 покарання за ч.3 ст. 185 КК України не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, він не є суспільно небезпечною особою, скоєне ним кримінальне правопорушення не потягло за собою тяжких наслідків і його виправлення можливо без ізоляції від суспільства. Судом не наведено доказів суспільної небезпечності ОСОБА_9 та не надано належного обґрунтування причин для його ізоляції від суспільства. Також, судом не враховано, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора та потерпілого ОСОБА_7 , які проти апеляційних скарг захисників заперечували та просили залишити їх без задоволення;
перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про винність обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України не оскаржується учасниками процесу.
На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Належним чином дослідивши зібрані у справі докази, давши їм належну оцінку та врахувавши дані про особу обвинувачених, що вони посередньо характеризуються по місцю проживання, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, не мають постійного місця проживання та роботи, обставину, що пом'якшує покарання - їх щире каяття, те, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим судом не встановлено, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових злочинів без ізоляції їх від суспільства та правомірно призначив, в межах санкції ч.3 ст, 185 КК України, покарання ОСОБА_8 у виді 4 років позбавлення волі, а ОСОБА_9 - у виді 3 років позбавлення волі.
На думку колегії суддів указаний строк покарання відповідає ступеню вчинених кримінальних правопорушень із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.
Доводи, на які захисники посилаються в обґрунтування своїх вимог щодо незаконності вироку у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок суворості є безпідставними, оскільки зазначені в апеляціях обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 апелянтом не наведено.
Посилання захисників, як на підстави для зменшення строку відбування покарання на те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання не було враховано того, що він щиро розкаявся, сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, а також те, що з приводу спричиненої внаслідок кримінального правопорушення шкоди ніким не заявлялись позови та при призначення ОСОБА_9 покарання не було враховано того, що він не є суспільно небезпечною особою, скоєне кримінальне правопорушення не потягло тяжких наслідків і його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, не може бути підставою для зменшення строку відбування покарання, оскільки обвинувачені, будучи раніше судимими особами на шлях виправлення не стали та вчинили нові кримінальні правопорушення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційні скарги захисників - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів;-
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2014 року щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
СУДДІ: ОСОБА_2
ОСОБА_14
ОСОБА_3