15 квітня 2014 р. Справа № 820/11907/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі № 820/11907/13-а за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Чугуївська міська рада Харківської області, 3-тя сторона - Державне підприємство "Світанок", Управління Служби безпеки України в Харківській області, Радгосп "Репінський", Колективного сільськогосподарське підприємство "Сіріус" про скасування рішення,-
Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, третя особа - ДП "Світанок", в порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання нечинним рішення відповідача, Чугуївської міської ради, XIV сесії XXI скликання від 03.06.1993р. "Про виділення земель запасу Чугуївської міської ради народних депутатів (колишній запасний аеродром "Граково" в/ч 42084) у постійне користування різним підприємствам".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 р. було залишено без задоволення адміністративний позов Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сферів інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, третя особа - ДП "Світанок", до Чугуївської міської ради, треті особи - УСБУ в Харківській області, радгосп "Репінський", КСП "Сіріус", про скасування рішення.
Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013 р. та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачем було вказано, постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Чугуївська міська рада Харківської області просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, прокурором, Міністерством Оборони України, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова надани заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що спір склався з приводу винесення Чугуївською міською радою рішення від 03.06.1993р. "Про виділення земель запасу Чугуївської міської ради народних депутатів (колишній запасний аеродром "Граково" в/ч 42084) у постійне користування різним підприємствам".
Суд першої інстанції, залишаючи без задоволення адміністративний позов, виходив з того, що виданий Головою виконавчого комітету Чугуївської районної (міської) ради депутатів трудящих державний акт за №83 від 1977 року, яким спірна земельна ділянка була надана у постійне та безоплатне користування землекористувачу - Харківському військово-повітряному училищу льотчиків, втратив юридичну дію. Ані Міністерство оборони України, ані КЕВ міста Харкова в розумінні Земельного кодексу УРСР, Земельного кодексу України від 18.12.1990р. №561-ХІІ, Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-ІІІ не мають жодних прав на спірну земельну ділянку, котрі підлягають судовому захисту в порядку КАС України. Окрім того, суд першої інстанції , вирішуючи спір по суті, зважає, що заявлення прокурором вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень двадцятирічної давнини порушує як стабільність правового регулювання суспільних відносин, так і запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права, а також принцип правової визначеності, зміст якого викладений в рішеннях Європейського суду з прав людини. Підставою для відмови в задоволенні позову було також і невідповідність обраного прокурором способу захисту нормам процесуального закону, за приписами якого правові акти індивідуальної дії (до кола яких належить і спірне рішення органу місцевого самоврядування) не можуть бути визнані нечинними через те, що така правова ознака/властивість як чинність притаманна виключно нормативно-правовим актам. Натомість рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті стосовно однієї чи декількох осіб, за законом мають таку правову ознаку/властивість як юридична дія, а відтак, можуть бути або скасовані, або визнані протиправними.
На підставі зазначеного судом першої інстанції було зазначено, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень вичерпало свою юридичну дію у спосіб виконання, створивши при цьому у учасників суспільних правовідносин (на яких була спрямована дія його приписів) цивільні та господарські права і обов'язки, а відтак, не може бути переглянуте в порядку КАС України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Статтею 4 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Не можуть передаватись у колективну та приватну власність зокрема землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку та оборони.
За приписами ст. 17 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, встановлено, що передача у власність громадян земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Норми статті 27 вказаного Земельного кодексу встановлюють вичерпні підстави припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною.
Статтею 29 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, закріплено порядок припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
Так, зокрема, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.
У разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання або способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів і забруднення, систематичного невнесення платежів за землю органи державного контролю за використанням і охороною земель або фінансові органи письмово попереджають власників землі і землекористувачів про необхідність усунення цих порушень у місячний строк.
Місцеві Ради народних депутатів на підставі одержаних матеріалів через уповноважені ними органи звертаються з позовом до суду, арбітражного суду про припинення права власності на земельну ділянку.
Чугуївською міською радою вказаних дій, направлених на припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № 4 площею 483 гектари, вчинено не було, існуючий на той час порядок та механізм припинення права володіння та користування земельною ділянкою дотримано не було.
Статтею 70 Земельного кодексу України 1990 року, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, визначено, що землями для потреб оборони визнаються землі, надані для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Дане визначення стосується також і земель, що перебувають в користуванні структурних підрозділів Збройних Сил України та Міністерства оборони України.
Відповідно до вимог ст. 31 зазначеного Земельного кодексу, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.
Крім того, пунктом 5 Постанови Верховної ради Української PCP від 18 грудня 1990 року N5 63-XII "Про земельну реформу" встановлено, що передача земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України 1990 року, введеного в дію Постановою Верховної Ради України № 561-12.
За приписами ст. 34 Земельного кодексу України від 1990 року, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, підприємства, установи і організації, заінтересовані у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування попередньо погодити із власниками землі і землекористувачами та місцевими Радами народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те органами державного управління по охороні і використанню земель місце розташування об'єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх інших об'єктів, умови проживання населення і охорону навколишнього середовища.
Статтею 43 Земельного кодексу України 1990 року, що діяв на той час, гарантовано, що право власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.
Відповідно до п. 3.2.2 положення про КЕВ м. Харків, затвердженим наказом начальника Південно-Східного територіального КЕУ № 61 від 15.04.2013 р. розквартирування військових частин згідно з затвердженими штампами і відповідними нормами діючого у ЗС України, облік фондів військових містечок, облік земельних ділянок, які відносяться до земель оборони.
Згідно з п.1.2. положення про КЕВ м. Харків, КЕВ м. Харків є державною військовою бюджетною установою та юридичною особою.
Тобто є структурним підрозділом Міністерства оборони, на який безпосередньо покладені обов'язки обліку, контролю за використанням фондів, майна та земель категорії оборони, що перебувають у користуванні військових формувань та установ Міністерства оборони України на території Харківської області.
Враховуючи, що державний акт на право постійного користування землями держаної власності № 83 від 1977 року ніяким державними органом не скасовувався, згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 483 гектари від імені держави ні Міністерством оборони України, ні його структурними підрозділами, ні керівництвом ДП «Світанок» не надавалась, дозвіл на передачу в користування, закріплення земельної ділянки вказаного військового містечка також не надавалось, зазначене питання з органами Міністерства оборони не узгоджувалось, то Чугуївська міська рада Харківської області при прийнятті рішення XIV сесії XXI скликання від 03.06.1993р. "Про виділення земель запасу Чугуївської міської ради народних депутатів (колишній запасний аеродром "Граково" в/ч 42084) у постійне користування різним підприємствам"перевищила надані їй повноваження.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2013р. по справі № 820/11907/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Чугуївська міська рада Харківської області, 3-тя сторона - Державне підприємство "Світанок", Управління Служби безпеки України в Харківській області, Радгосп "Репінський", Колективного сільськогосподарське підприємство "Сіріус" про скасування рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати нечинним та скасувати рішення відповідача, Чугуївської міської ради, XIV сесії XXI скликання від 03.06.1993р. "Про виділення земель запасу Чугуївської міської ради народних депутатів (колишній запасний аеродром "Граково" в/ч 42084) у постійне користування різним підприємствам" .
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.