Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2014 р.Справа № 922/851/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (с. Колоденка, Рівненська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" (м. Харків)
про стягнення 25 022,24 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - Закутньої Т.І., довіреність б/н від 28.03.2014 р.;
11 березня 2014 року Суб"єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" 25022,24 грн. заборгованості та судовий збір, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 150-П від 20.06.2013 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг перевезення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 31 березня 2014 року.
31 березня 2014 року представник позивача надав правове обґрунтування позовних вимог.
31 березня 2014 року представник відповідача надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що вантаж було доставлено зі значним пошкодженням, про що свідчить акт експертизи № 9ИМ від 04.07.2013 р., який було складено в присутності представника перевізника водія ОСОБА_3, та відповідно до цього акту була направлена претензія вих. № 51 від 04.07.2013 р., згідно якої вартість пошкодженого вантажу складає 14716,62 грн.
В судовому засіданні 31 березня 2014 року було оголошено перерву до 14 квітня 2014 року.
14 квітня 2014 року представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представника відповідача, судом встановлено наступне.
20 червня 2013 року між Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" (відповідач) був укладений договір № 150-П, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується здійснити доставку вантажу автомобільним транспортом у міжміських та міжнародних сполученнях, а відповідач, в свою чергу, здійснити оплату вказаних послуг.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що відповідач надає позивачу заявку із зазначенням даних для виконання перевезення: маршрут, дата подання автотранспорту на завантаження, характеристики та обсяг вантажу, вартість послуг транспортування, строки оплати, штрафні санкції. Заявка є невід"ємною частиною договору.
Відповідачем було направлено позивачу заявку на перевезення № 35 від 20.06.2013 р., яка містить дані про перевезення за маршрутом Італія - Україна.
Позивачем на виконання цього договору та замовлення були надані відповідачу послуги перевезення, що підтверджується копією CMR BY № 001588.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що позивач зобов"язаний своєчасно доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його правомочним особам.
Як вбачається з наданої міжнародної транспортної накладної на ній стоїть відмітка вантажоотримувача в графі 24 CMR про отримання вантажу.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строки оплати та ставки обумовлюються сторонами в кожній заявці по конкретному замовленню.
Відповідно до заявки, сума фрахту складає 2900 ЄВРО по курсу НБУ на момент завантаження, умовами оплати є факт доставки вантажу після надання наступних документів: договору, заявки, ТТН (CMR), рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної напротязі 5-7 днів.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що для здійснення оплати відповідач повинен мати надані позивачем оригінали наступних документів, які містять всі необхідні дані: ТТН (CMR) з відміткою дати прийняття вантажу вантажоотримувачем, рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну.
Позивач зазначає, що ним на виконання пункту п. 5.3 договору було направлено на адресу відповідача оригінали документів та вказані документи були отримані останнім 15.07.2013, що підтверджується поштовим повідомленням № 6117000821493 (арк. справи 14).
Судом встановлено, що як доказ отримання оригіналів документів є гарантійний лист відповідача за вих. № 196 від 11.11.2013, в якому останній гарантував здійснення оплати транспортні послуги згідно рахунку № СФ-0000168 від 02.07.2013 у сумі 10305,62 грн. в строк до 22.11.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткові проплати за вказані послуги на суму 6000 грн., що підтверджується витягами по рахункам (арк. справи 15-20).
Матеріали справи підтверджують те, що позивач звернувся до відповідача з листом № 149 від 18.11.2013 р., в якому останній зазначив, що заборгованість відповідача складає 25022,24 грн. та просив оплатити вартість перевезення у повному обсязі. Направлення вказаного листа підтверджується поштовим чеком з описом № 0312 (арк. справи 22).
Проте відповідач на вимогу не відреагував та за надані послуги не розрахувався.
Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати послуг, у відповідача виникла заборгованість у сумі 25022,24 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Суд, розглянувши заперечення відповідача проти позову, в яких останній зазначив, що вантаж було доставлено зі значним пошкодженням, про що свідчить акт експертизи № 9ИМ від 04.07.2013 р., який було складено в присутності представника перевізника водія ОСОБА_3, та відповідно до цього акту була направлена претензія вих. № 51 від 04.07.2013 р., згідно якої вартість пошкодженого вантажу складає 14716,62 грн., зазначає наступне.
Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Проте в даному випадку відповідач із зустрічним позовом не звертався та пошкодження вантажу не є предметом даного позову.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду за відшкодування вартості пошкодженого вантажу в окремому позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За приписом ч. 1 ст. 930 ЦК України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором перевезення.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження надання ним послуг додана міжнародна товарно -транспортна накладна CMR BY № 001588 з відміткою вантажоотримувача в графі 24 CMR про отримання вантажу.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач виконав покладені на нього зобов"язання по перевезенню вантажу, що підтверджується належними доказами, а саме міжнародною товарно - транспортною накладною CMR № 001583 та гарантійним листом за вих. № 196 від 11.11.13 р. відповідач гарантував оплату послуг в строк до 22.11.13 р.
Судом встановлено, що сума фрахту згідно заявки складає 2900 ЄВРО за курсом НБУ на момент завантаження, та згідно довідки курс ЄВРО відповідно до гривні станом на 25.06.2013 р. складає 1053,4774.
Судом було перераховано вартість послуг у гривні та встановлено, що вартість послуг перевезення у національній валюті станом 25.06.2013 р. складає 30550,85 грн., проте у рахунку позивач зазначив суму фрахту 31022,24 грн., що на 471,39 грн. перевищує дійсну вартість.
Враховуючи вище викладені обставини, часткову оплату боргу в сумі 6000 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги та стягнення з відповідача 24550,85 грн. боргу.
В решті заявленої вимоги про стягнення з відповідача 471,39 грн. слід відмовити як зайво нарахованої.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 929, 930, 931 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" (61183, м. Харків, вул. Гвардійців Широнинців, буд. 99, кв. 89, р/р № 26009000122680 в ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 34330819) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в РФ "ПЗРУ" ВАТ "Банк "ФІнанси та кредит", МФО 333603) 24550,85 грн. боргу та 1792,58 грн. судового збору.
В стягненні 471,39 грн. боргу відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.04.2014 р.
Суддя О.В. Смірнова