33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" квітня 2014 р. Справа № 906/106/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
суддя Миханюк М.В. ,
суддя Савченко Г.І.
при секретарі Ільчук Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельник В.В.- представника за довіреністю від 16.03.2012р. №14-327
від відповідача: Грищенко О.М. - представника за довіреністю від 23.12.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Житомирської області
від 06.03.14 р. у справі № 906/106/14 (суддя Машевська О.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до Комунального підприємства теплозабезпечення, м.Коростень Житомирської області
про стягнення 5456999,76 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.03.2014р. №906/106/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплозабезпечення про стягнення 5456999,76грн. задоволено частково.
Зменшено розмір пені на 50% із суми пені 329103,81грн. до суми 164 551,90грн..
Зменшено розмір штрафу на 50% із суми штрафу 372573,28грн. до суми 186286,64грн..
Стягнуто з Комунального підприємства теплозабезпечення м.Коростень на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України":
- 4 550000,00грн. основного боргу;
- 164551,90грн. пені;
- 186286,64грн. штрафу;
- 18096,87грн. інфляційних нарахувань;
- 148855,03грн. 3% річних;
- 72566,14грн. судового збору.
Відмовлено у стягненні 167191,27грн. пені, 207286,64грн. штрафу, 11269,70грн. інфляційних нарахувань, 521,10 грн. 3% річних з простроченої суми.
Відстрочено виконання рішення суду у справі №906/106/14 строком до 31.04.2014р. включно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у стягненні 164551,90грн. пені та 186286,64грн. штрафу та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- вважає, що оскаржене рішення не відповідає вимогам ст. 4-2 ГПК України щодо рівності учасників процесу перед законом і судом, оскаржуване рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалося клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, оскільки у ньому не зазначено будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваних сум пені та штрафу на 50% від заявлених сум та не викладено доводи, на підставі яких відхилено докази позивача;
- вважає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня, 7% штрафу) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому вважає, що суд неправомірно самостійно визначив розмір пені та штрафу. Таким чином, на думку позивача, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи;
- зазначає, що зменшення судом розміру пені та штрафу на 50% від нарахованих сум спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови;
- також звертає увагу суду на невиконання господарським судом Житомирської області ще однієї імперативної вимоги, встановленої ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити "не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу". Тобто суд повинен був прийняти до уваги негативні наслідки, спричинені ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.04.2014р..
Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 14.04.2014р. №757, а також у судовому засіданні 15.04.2014р. заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2014р. №906/106/14 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством тепло забезпечення, м.Коростень (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2541/11 (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с.9-14).
Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.
Пункт 2.1 договору передбачає. що продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 7770,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів, тощо.
Пунктом 2.1.2 договору сторони обумовили, що допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс/мінус 5% від узгодженого сторонами згідно п.2.1 цього договору планованого обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.
У відповідності до п.3.3 договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 5.1 договору, сторони передбачили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ.
Згідно п.5.5 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 6.1 договору, сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.3. договору, в платіжних дорученнях покупець (відповідач) повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
В силу п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).
Додатковою угодою від 01.08.2012р. №3 до договору від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу №14/2541/11 внесено зміни в п.п.2.1, 5.2 договору та викладено їх в новій редакції, зокрема:
2.1 Продавець передає покупцеві у 2011р. природний газ у обсязі 443,240тис.куб.м та у 2012р. до 2164,5тис.куб.м, в тому числі по місяцях 2012р. (тис.куб.м), зокрема протягом січня - грудня 2012р. продавець зобов'язався продати покупцю природний газ загальним обсягом 2164,5тис.куб.м..
5.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60грн.. крім того ПДВ - 20% - 61,12грн., всього з ПДВ - 366,72грн..
До сплати за 1000куб.м природного газу - 3884,78грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96грн., всього з ПДВ - 4661,74грн. (а.с.17).
На виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2011р. №14/2541/11 позивач передав, а відповідач прийняв імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами на загальну суму 12390945,57грн., що підтверджується складеними між ними актами приймання-передачі природного газу (а.с.19-21):
- від 30.11.2012р. на загальну суму 1964791,19 грн. за спожитий газ у жовтні 2012р.,
- від 30.11.2012р. на загальну суму 3832981,90грн. за спожитий газ у листопаді 2012р.,
- від 31.12.2012р. на загальну суму 6593172,48 грн. за спожитий природний газ у грудні 2012р..
Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті коштів за спожитий газ згідно договору від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу №14/2541/11 у жовтні - листопаді 2012р. виконав у повному обсязі, а за спожитий газ у грудні 2012р. - частково, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 4550000,00грн..
За вказаних обставин, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства теплозабезпечення м.Коростень 5456999,76грн. заборгованості за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2541/11, з яких: 4550000,00грн. - основного боргу, 331743,18грн. - пені, 32307,17грн. - суми інфляційних нарахувань, 393573,28грн. - 7% штрафу, 149376,13 грн. - 3% річних з простроченої суми (а.с.2-4).
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.193 ГК України та порушення відповідачем умов п.6.1. договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 купівлі-продажу природного газу в частині порушення строків оплати за спожитий природний газ.
У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив проти заявленої суми основного боргу та 3% річних з простроченої суми, стосовно суми інфляційних нарахувань визнає на суму 14195,56 грн. проти заявлених позивачем на суму 32307,17грн., а стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій, зокрема пені та 7% штрафу заперечує.
Також, представник відповідача просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 80% та відстрочити виконання рішення суду до 01.05.2014р. (а.с.81-85).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 06.03.2014р. №906/106/14 позов задоволено частково (а.с.124-129).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 4550000,00грн. основного боргу, 164551,90грн. пені, 186286,64грн. штрафу, 148855,03грн. 3% річних та при цьому вважає, що оскаржене рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18096,87грн. інфляційних нарахувань, з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено що, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 на купівлю-продаж природного газу сторони встановили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу імпортований природний газ в обсязі 421,472тис.куб.м. у жовтні 2012р., 822,222тис.куб.м. у листопаді 2012р. та 1414,317тис.куб.м. у грудні 2012р., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 12390945,57грн., проте, відповідач у встановлений Договором строк свої зобов'язання по сплаті коштів за отриманий природний газ виконав частково.
Відповідач не надав господарському суду належних доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 4550000,00грн. згідно договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 купівлі-продажу природного газу і не спростував наявність заборгованості у вказаному розмірі.
З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4550000,00грн. боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.
Статтею 525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, здійснений місцевим господарським судом розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу у жовтні (з 15.11.2012р. по 09.12.2012р.), листопаді (з 15.12.2012р. по 13.01.2013р.) та грудні 2012р. (15.01.2013р. по 16.01.2014р.), колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 21308,03грн. інфляційних втрат та 148855,03грн. 3% річних, а у стягненні 10999,14грн. інфляційних втрат та 521,10грн. 3% річних на підставі ст.625 ЦК України слід йому відмовити.
Відповідно до п.1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В силу п.7.2 договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 на купівлю-продаж природного газу, у разі невиконання покупцем (відповідачем) пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого природного газу має місце, то позовні вимоги про стягнення пені та 7% штрафу є підставними. При цьому, розмір пені за розрахунком позивача за період з 28.01.2013р. по 14.07.2013р. в сумі 331743,18грн. та розмір 7% штрафу в розмірі 392573,28грн. за прострочення сплати заборгованості понад 30 днів (п.7.2 договору), визнані судом помилковими.
При цьому, згідно проведеного господарським судом розрахунку, розмір пені за період з 28.01.2013р. по 14.07.2013р. становить 329103,81грн. та 7% штраф за порушення п.7.2 договору від 30.09.2011р. №14/2541/11 становить 372573,28грн. в розрахунку на 14.02.2013р.. Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у позові в частині стягнення 2639,37грн. пені та 21000,00грн. штрафу у зв'язку з невірним обрахуванням позивачем вказаних сум пені та штрафу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому судова колегія зазначає, що зменшення неустойки відповідає вимогам співрозмірності та враховує інтереси позивача, що у свою чергу, не суперечить принципу рівності сторін у господарському процесі, оскільки боржник допустив неправомірну поведінку, тобто невиконавши зобов'язання у строк, він в будь-якому разі не повинен отримувати перевагу зі своєї неправомірної поведінки.
Також, у випадку нарахування пені та 7% штрафу, які є явно завищеними, не відповідають передбаченим у п.6 ст.3, част.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до п.1 ст.233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Аналогічні приписи містить п.3 ст.83 ГПК України.
При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.12.2013р. у справі №910/8826/13, від 27.02.2014р. у справі №906/1557/13, від 03.03.2014р. у справі №906/1554/13.
Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду, яким взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та зменшено стягуваний розмір штрафних санкцій на 50%, з огляду на таке.
На обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, зокрема, про відсутність надання позивачем доказів щодо збитків у зв'язку з неналежним виконанням даного договору, що суперечить ч.2 ст.4-3, ст.ст.33, 34 ГПК України. Також, зазначає, що станом на 01.02.2014р. відповідачу залишається невідшкодована різниця в ціні в тарифах на тепло, яке виробляється, транспортується та постачається споживачам, в тому числі: різниця в тарифах на тепло, яке виробляється, транспортується та постачається населенню, що складає - 8426, 37тис. грн.; різниця в тарифах на тепло, яке виробляється, транспортується та постачається бюджетним установам, що складає - 7342,51тис. грн.; госпрозрахунковим установам складає - 7890, 74тис.грн.. Вказує, що дебіторська заборгованість підприємства станом на 01.03.2014р. складає 19829,7тис.грн.. Також повідомляє, що процедура примусового стягнення призведе до зупинки роботи підприємства через арешт рахунків органами ДВС, несплати поточного споживання природного газу, припинення або обмеження до техмінімуму споживання природного газу, що може мати наслідком техногенну катастрофу під час триваючого опалювального сезону 2013-2014р.р.. Крім того, обґрунтовує, що причини несвоєчасності розрахунків викликані в першу чергу невідповідністю тарифів на централізоване теплопостачання, яке відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" регулює державний орган.
Також, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем долучено до матеріалів справи копії балансу підприємства на 31.12.2013р., довідку від 05.03.2014р. №287 про різницю в тарифах за 2010-2014р.р., довідку №288 від 05.03.2014р. про заборгованість.
Відтак, беручи до уваги зазначені причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан відповідача (в тому числі на момент виконання договору), колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Житомирської області та вважає нараховані суми пені та 7% штрафу неспіврозмірними порівняно із збитками кредитора, а тому зменшує їх розмір на 50%, виходячи із проведеними розрахунками, а саме:
- пеню до 164551,90грн. від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;
- 7% штрафу до 186286,64 грн. від суми простроченого платежу.
При цьому, посилання позивача у апеляційній скарзі на неправомірне зменшення нарахованої відповідачу пені на суму 164551,90грн. та 7% штрафу на суму 186286,64грн., а також те, що місцевий господарський суд повинен був прийняти до уваги негативні наслідки спричинені ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від прострочення виконання зобов'язання відповідача, що у відповідності до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити "не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу" до уваги колегії не береться, оскільки з наданих позивачем пояснень по справі про своє скрутне фінансове становище не вбачається саме причинного-наслідкового зв'язку між простроченням оплат з боку відповідача та таким становищем позивача, а також те, що ймовірні збитки від знецінення грошових коштів компенсуються за рахунок стягнених судом втрат від інфляції та річних за користування чужими грошовими коштами.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви в частині надання відстрочки виконання рішення суду до 31.04.2014р. включно.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.
За наведених обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню - 4550000,00грн. основного боргу, 164551,90грн. пені, 186286,64грн. штрафу, 21308,03грн. інфляційних нарахувань, 148855,03грн. 3% річних. У стягненні з відповідача на користь позивача 167191,27грн. пені, 207286,64грн. штрафу, 10999,14грн. інфляційних нарахувань та 521,10 грн. 3% річних з простроченої суми повинно бути відмовлено.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2014р. №906/106/14 слід змінити.
Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 06.03.2014р. №906/106/14 змінити в частині стягнення інфляційних нарахувань та судових витрат.
Пункт 4 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"4. Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення м.Коростень (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Кірова, 8-а, ідентифікаційний код 31871157) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):
- 4550000,00грн. основного боргу;
- 164551,90грн. пені;
- 186286,64грн. штрафу;
- 21308,03грн. інфляційних нарахувань;
- 148855,03грн. 3% річних;
- 72609,14грн. судового збору.
Видати наказ.".
Пункт 5 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
"5. Відмовити у стягненні 167191,27грн. пені, 207286,64грн. штрафу, 10999,14грн. інфляційних нарахувань, 521,10грн. 3% річних з простроченої суми. ".
В решті рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
4. Справу №906/106/14 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Савченко Г.І.
Віддрук. прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6),
3 - відповідачу (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Кірова, 8-а,),
4 - в наряд.