33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" квітня 2014 р. Справа № 903/1454/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Павлюк І. Ю. ,
судді Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Кушніруку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.14 р.
у справі № 903/1454/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд"
до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2
про визнання припиненим зобов язань за договором іпотеки
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Бедикайло В.В. (довіреність № 397-19 від 14.03.2014 р.)
третьої особи - не з'явився
Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 27.01.2014 року у справі №903/1454/13 (суддя Пахолюк В.А.) відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про визнання припиненим зобов'язань за договором іпотеки.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 року у справі №903/1454/13 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки задоволити.
Апелянт вважає рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 року у справі №903/1454/13 таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції вказав, що іпотека та порука є різними видами забезпечення зобов'язання, а тому підстави, встановлені Цивільним кодексом України для припинення поруки в зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності майнового поручителя, не можуть застосовуватись до правовідносин іпотеки, оскільки іпотека за своєю природою є заставою та регулюється нормами ст.ст. 572-593 глави 49 ЦК України та спеціальним законом, що на думку апелянта є невірним.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.03.2014 року у справі №903/1454/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 року у справі №903/1454/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні. Явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідач 14.04.2014 р. подав віздзив на апеляційну скаргу, у якому апеляційну скаргу позивача вважає такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Обгрунтовує свою позицію тим, що іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, на відносини майнової поруки норми ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 ст.ст. 572 - 593 глави 49 ЦК України та спеціальним законом. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 21 серпня 2013 року у справі № 5016/268/2012.
Апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 не забезпечили явку своїх представників у судове засідання 14.04.2014 р., хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. справи 58-59).
Враховуючи те, що неявка представників апелянта та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, належним чином повідомлених про судове засідання, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
27 червня 2007 року між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №2706/07-612.
Згідно п. 1.1. договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 400 000, 00 доларів США на споживчі потреби на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 13 % річних.
Строк повернення кредиту сторонами визначено до 26 червня 2012 р. включно.
В забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №2706/07-612 від 27 червня 2007 року та додатковими до нього договорами, між Комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ, як іпотекодержателем, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньметбуд", як іпотекодавцем, 27.06.2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку було надано матеріальний склад /Г-1/, загальною площею 354, 4 кв.м., мехмайстерня з АПК /Б-2/, загальною площею 458, 3 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Луцьк, вул.Мамсурова, 10.
20.09.2007р. та 11.02.2008 р. між банком та ОСОБА_2, без згоди майнового поручителя - ТзОВ "Волиньметбуд" укладено додаткові договори до кредитного договору №2706/07-612 від 27 червня 2007 року, відповідно до яких було змінено характер валютних зобов'язань (запроваджено мультивалютність кредитування), змінено умови сплати процентів (встановлено 18 % ставку за користування кредитними коштами в гривні) та збільшено розмір зобов'язань (до 440 000 дол. США).
Після укладання додаткових угод до кредитного договору відповідні зміни до іпотечного договору від 27.06.2007р. щодо забезпечення іпотекою нового розміру щомісячних платежів позичальника, сторонами договору шляхом укладання відповідних додаткових угод до іпотечного договору не були внесені.
Позивач, посилаючись на ту обставину, що між кредитором та позичальником, за відсутності згоди ТзОВ "Волиньметбуд", як майнового поручителя, було збільшено обсяги його відповідальності перед кредитором, а також з тих причин, що підприємство не отримувало письмових вимог про виконання зобов'язань за основного боржника протягом 6 місяців з дня настання строку, та не було повідомлено про збільшення розміру зобов'язань за основним зобов'язанням, яке забезпечене в порядку майнової поруки майном підприємства, просить визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки, посилаючись на вимоги ч.1 ст.559 ЦК України та ч.2 ст.19 Закону України "Про іпотеку".
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Цією ж статтею Закону встановлено, що майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.
Іпотека та порука є різними видами забезпечення зобов'язання, а тому підстави, встановлені ЦК України для припинення поруки в зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності майнового поручителя, не можуть застосовуватися до правовідносин іпотеки.
На відносини з права застави не поширюються норми ст.559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами статей 572-593 глави 49 ЦК України та спеціальним законом.
Статтею 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
В ст.17 Закону України „Про іпотеку" встановлені підстави для припинення іпотеки, а саме:
- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
- визнання іпотечного договору недійсним;
- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
- з інших підстав, передбачених цим Законом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення розміру зобов'язань за основним зобов'язанням, яке забезпечене іпотекою, не надіслання письмових вимог про виконання зобов'язань за основного боржника протягом 6 місяців з дня настання строку, не являється підставою, передбаченою вказаним вище Законом для припинення іпотеки.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 року (справа № 4/270-13/68) та Вищий господарський суд України у постанові від 21.08.2013 р. (справа № 5016/268/2012 (12/7).
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -
1. Рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі № 903/1454/13 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньметбуд» на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі № 903/1454/13 залишити без задоволення.
3. Матеріали справи № 903/1454/13 повернути до господарського суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Савченко Г.І.