04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" квітня 2014 р. Справа№ 910/9546/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Авдеєва П.В.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.04.2014 року по справі № 910/9546/13 (в матеріалах справи)
розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.06.2013 року) по справі № 910/9546/13 (суддя - Якименко М.М.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
про стягнення 286 354,01 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 197 656,95 грн. боргу за Договором фінансового лізингу № 805/04/2007 від 25.04.2007 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року позов задоволено повністю; стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь Ттовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 275 125,46 грн. - заборгованості за лізинговими платежами, 9 311,16 грн. - неустойки, 1 862,23 грн. - 3 % річних, 55,16 грн. - інфляційних втрат, 5 732,00 грн. - судового збору.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги, що положення договору, а саме п.п. 6.1 - 6.5 є такими, що суперечать ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року по справі № 910/9546/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 03.09.2013 року.
В зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 колегію суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Гончарова С.А. та Лобаня О.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року по справі № 910/9546/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року відкладено розгляд справи № 910/9546/13 на 17.09.2013 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на підставі ст. 96 ГПК України надало суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/9546/13 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.
У зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Гончарова С.А., Куксова В.В.
У судовому засіданні, призначеному на 17.09.2013 року, оголошено перерву до 07.10.2013 року.
В судовому засіданні, призначеному на 07.10.2013 року, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.11.2013 року.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.
11.11.2013 року від Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року відкладено розгляд справи № 910/9546/13 на 24.12.2013 року.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 колегію суддів у складі головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Авдеєв П.В. та Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року по справі № 910/9546/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено перегляд рішення у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 18.02.2014 року.
У зв'язку з виходом судді Яковлєва М.Л. з відпустки та перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 колегію суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року по справі № 910/9546/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією.
17.02.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про відстрочку виконання постанови.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки по даній справі ще не було прийнято постанову, а тому клопотання є передчасним.
крім того, постанову суд може бути відстрочено у разі якщо судом приймається нова постанова, в даному випадку рішення суду було залишено без змін, а відстрочити рішення суду першої інстанції апеляційна інстанції не може, оскільки в ст. 103 ГПК України зазначено вичерпний перелік повноважень апеляційної інстанції.
У зв'язку з неявкою представників позивача, ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 15.04.2014 року.
У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/9546/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В. та Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року по справі № 910/9546/13 вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження зазначеною колегією.
Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.09.2013 року, надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» - без задоволення.
В інші судові засідання представник позивача не з'являвся, причини неявки не повідомляв, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлень.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечують представник відповідача, присутній у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/9546/13 - залишається без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.04.2007 року між ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ фірма «Т.М.М.» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 805/04/2007 (надалі - договір) (а.с. 15-23).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність спецтехніку у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.
Відповідно до того ж пункту договору предметом лізингу є екскаватор-навантажувач 3 СХ SM (4 одиниці); № шасі: зазначено у акті прийому-передачі, 2007 року випуску.
Договір № 805/04/2007 від 25.04.2007 року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг».
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно п. 2.1 договору майно отримується лізингодавцем у продавця майна на умовах договору купівлі-продажу.
Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 254 028,00 «у.о.», в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 42338,00 «у.о.», виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 6.4 даного договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по «курсу 1» та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до договору по «курсу 1» (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору договір купівлі-продажу з продавцем укладається протягом двох робочих днів після оплати лізингоодержувачем авансу, вказаного в п. 6.4 даного договору.
Згідно п. 6.4 договору лізингоодержувач зобов'язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку № 1 до договору. Сума авансового платежу, що підлягає сплаті в гривні, розраховується як проведення суми авансового платежу, вказаного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Евро на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів застосовується курс НБУ встановлений для одного Евро на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Прийом майна лізингоодержувачем повинен бути здійснений протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізиногодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.
В пункті 6.1 договору сторонами було погоджено, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Евро по курсу відповідно до п. 6.1.1 договору.
Пунктом 6.1.1 договору сторони ввели наступні поняття: «Курс 1» - курс, встановлений Національним банком України для одного Евро на 21.05.2007 р.; «Курс 2»- курс, встановлений Національним банком України для одного долару США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до графіку внесення платежів (додаток №1) до даного договору.
Відповідно до п. 6.3 договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 324326,13 умовних одиниць, враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 41671,33 умовних одиниць.
Згідно п. 6.1.4 договору, якщо курс НБУ на день зарахування платежу по відношенню до «Курсу 2» збільшився більше ніж на 1%, лізингодавець має право вимагати доплати, але в строк на пізніше п'яти банківських днів з моменту зарахування цього платежу.
Відповідно п. 6.2 договору при проведенні платежів відповідно до умов договору, лізингоодержувач зобов'язався застосовувати порядок розрахунків платежів, вказаних в п. 6.1 (підпунктах 6.1.1 - 6.1.4) даного договору.
Сторонами одночасно із підписанням договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток № 1) (а.с. 24).
Предмет фінансового лізингу в кількості 1 одиниця передано відповідачу відповідно до видаткової накладної: №РН-0000187 від 29.05.2007 року (а.с. 28), що підтверджує факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг.
30.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 805/04/2007/R відповідно до п. 1 якої графік внесення платежів викладено в новій редакції (а.с. 25-26).
Проте, відповідач взяте на себе зобов'язання по сплаті лізингових платежів за 67, 68, 69, 70, 71 виконав не в повному обсязі у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 275 125,46 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно п. 6.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції додаткової угоди від 30.07.2009 року) та з урахуванням вимог п. 6.8 договору відповідач у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 275 125,46 грн.
Судом першої інстанції встановлено та перевірено апеляційним господарським судом, що відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Місцевим господарським судом встановлено та доведено матеріалами справи наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з листопада 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 275 125,46 грн. на підставі договору. Доказів на спростування або погашення заборгованості відповідачем не подано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду.
За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг» про стягнення з ТОВ Фірма «Т.М.М.» заборгованості у розмірі 275 125,46 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Однак, відповідач (скаржник) стверджує, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в гривнях, а внаслідок цього зазначені положення договору п.п. 6.1, 6.2, 6.4 є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та є не чинними, в зв'язку з чим у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо виплати лізингових платежів.
Колегія апеляційного суду не погоджується з доводами скаржника, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що положення договору в частині визначення ціни не суперечать чинному законодавству, а відтак підлягають виконанню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 311,16 грн., 3% річних у розмірі 1862,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 55,16 грн.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.5 договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені строки не здійснив оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи те, що місцевим судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно визнані місцевим судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 9 311,16 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.
З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 862,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 55,16 грн.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/9546/13 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року по справі № 910/9546/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2013 року у справі № 910/9546/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/9546/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді П.В. Авдеєв
К.В. Тарасенко