ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1040/14 09.04.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн»
до Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Серж Люксар»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Антимонопольний комітет України
про визнання невиконання належним чином господарських зобов'язань та визнання поштового відправлення неврученим
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Паншин Д.Д. за довіреністю б/н від 01.10.2013 р.;
від відповідача: Гибало О.В. за довіреністю № 12-40 від 20.01.2014 р.;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
від третьої особи на стороні відповідача: Максименко А.П. за довіреністю № 390-122/91-1680 від 28.02.2014 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання невиконання належним чином відповідачем господарських зобов'язань відповідно до закону та згідно умов Договору про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-33 від 14.03.2011 р. та визнання не врученим позивачу рекомендованого листа від Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Шершуна С.М. від 26.06.2012 р. за № 136-29/04-6708.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг поштового зв'язку, за яким відповідач неналежно виконав свої зобов'язання щодо вручення кореспонденції, яка надійшла на адресу позивача, повноважному представнику останнього. Зокрема, позивач вказує на те, що ним не було отримано рекомендований лист від Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Шершуна С.М. від 26.06.2012 р. за № 136-29/04-6708, який відповідач у відповідності до з'ясованих позивачем обставин вручив не уповноваженому представнику позивача, а іншій особі, що позбавило можливості надати вчасно відповідь на вказаний лист та стало причиною відкриття щодо позивача справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання про витребування від відповідача книги ф. 8 Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо вручення поштових відправлень по відділенню поштового зв'язку Київ-33.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/1040/14 та призначено її до розгляду на 04.03.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду на підставі ст. 65 ГПК України зобов'язано позивача, зокрема: уточнити та деталізувати зміст позовних вимог; надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за другу немайнову вимогу; письмові пояснення щодо перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з позивачем, із зазначенням його посадових обов'язків, з наданням доказів на підтвердження викладеного; довідку за підписом директора товариства із зазначенням списку уповноважених осіб, їх ПІБ, на отримання вхідної кореспонденції за період з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р., скерованої на адресу позивача, докази на підтвердження викладеного. Крім того, зобов'язано відповідача, зокрема: надати належним чином засвідчену копію книги ф. 8 Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо вручення поштових відправлень по відділенню поштового зв'язку Київ-33, зокрема запису про отримання 05.07.2012 р. уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Мелагрейн» ОСОБА_5 рекомендованого повідомлення за № 0303504356950.
У судовому засіданні 04.03.2014 р. від представника Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» надійшли додаткові документи у справі, а саме: виписка форми 8 про отримання ТОВ «Компанія «Мелагрейн» листа, № відправлення 0303504356950, а також клопотання про заміну неналежного відповідача - Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на належного - Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта», оскільки Київська міська дирекція не є юридичною особою.
Від представника позивача в судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі та заява, відповідно до якої він не заперечує проти заміни неналежного відповідача на належного.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2014 р. було вирішено у відповідності до ст. 24 ГПК України замінити неналежного відповідача - Київську міську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на належного - Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції. При цьому, в порядку ст. 27 ГПК України було вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Серж Люксар», а також в порядку ст. 30 ГПК України викликати для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, ОСОБА_5 Розгляд справи відкладено на 25.03.2014 р.
12.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 25.03.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Антимонопольний комітет України, витребувати від нього матеріалів справи № 136-26.13/17-13 в частині ознайомлення ТОВ «Компанія «Мелагрейн» з даними матеріалами та встановлення моменту, коли товариство дізналось про вручення поштового відправлення № 0303504356950, а також клопотання про застосування строків позовної давності.
Також, у судовому засіданні 25.03.2014 р. представник третьої особи ОСОБА_5 надав пояснення, що на формі 8 про отримання поштового відправлення значиться не його підпис.
Від учасників судового процесу в судовому засіданні надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 01.04.2014 р. Розгляд заявлених, але не розглянутих клопотань учасників судового процесу відкладено до встановлення фактичних обставин справи.
31.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.
У судовому засіданні 01.04.2014 р. від Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Антимонопольний комітет України, а також заява про застосування строків позовної давності, мотивоване тим, що інформацію про вручення поштового відправлення позивача дізнався 08.10.2012 р., проте як з даним позовом звернувся до суду лише 13.01.2014 р., тобто зі спливом річного строку, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2014 р. в порядку ст. 27 ГПК України було вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Антимонопольний комітет України, розгляд справи відкладено на 09.04.2014 р. При цьому, зобов'язано Антимонопольний комітет України надати суду матеріали справи № 136-26.13/17-13, з яких вбачається дата, час направлення, отримання та ознайомлення ТОВ «Компанія «Мелагрейн», ТОВ «Серж Люкар» з поштовим відправленням № 0303504356950.
08.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, вказуючи на те, що позивач відноситься до доставної дільниці № 8 відділення поштового зв'язку Київ-33, яка обслуговується листоношею ОСОБА_6 Відповідно до пояснень листоноші ОСОБА_6 від 15.04.2013 р. та від 07.04.2014 р. щодо доставки рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням № 0303504356950, який надійшов до ВПЗ Київ-33 05.07.2012 р. та доставляється за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 83-а, оф. 301, листоноша не пам'ятає події вручення даного листа, оскільки пройшов великий проміжок часу. Відповідно до інформації, що міститься у книзі ф. 8 від 05.07.2012 р. доставної дільниці № 8 ВПЗ Київ-33, лист доставлявся за адресою позивача та був вручений уповноваженій особі на одержання пошти ОСОБА_5, про що було вчинено відповідний запис. Також, відповідач зазначає, що позивачем у даному випадку невірно обрано спосіб захисту.
Представник ТОВ «Серж Люксар» в судове засідання 09.04.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 09.04.2014 р. від представника Антимонопольного комітету України надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії матеріалів справи № 136-26.13/17-13 та письмові пояснення, в яких зазначається про те, що наразі розгляд зазначеної справи зупинено до вирішення даного спору господарським судом міста Києва. При цьому, третя особа на стороні відповідача вказує, що спірне поштове відправлення було вручено позивачу 05.07.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення № 0303504356950.
Від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання: Чи виконаний підпис у договорі про надання послуг поштового зв'язку з доставкою пошти та у книзі ф. 1 про отримання поштового відправлення однією особою - ОСОБА_5?
Судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення судової експертизи та вирішено в його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 09.04.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.03.2011 р. між позивачем (установа) та відповідачем (пошта) було укладено Договір про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-33 поштовий індекс 01023, відповідно до п. 1.1. якого сторони його предметом визначили надання послуг установі з доставки періодичних друкованих видань, письмової кореспонденції (внутрішніх та міжнародних простих і рекомендованих карток, листів), повідомлень про надходження посилок та відправлень з оголошеною цінністю, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, електронних повідомлень (надалі відправлення) з вкладенням до абонентських поштових скриньок.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору пошта зобов'язалась своєчасно поставляти установі відправлення згідно з переліком, зазначеним у розділі І, з вкладенням до абонентських поштових скриньок, встановлених на перших поверхах приміщень.
Згідно з п. 2.1.2. Договору пошта зобов'язалась доставку відправлень здійснювати в день надходження з понеділка по п'ятницю протягом робочого дня, у суботу, неділю та святкові дні - доставка не здійснюється.
Відповідно до п. 5.1. Договору він діє з 14.03.2011 р. по 14.03.2014 р.
Як зазначає позивач, на його адресу Антимонопольним комітетом України було направлено Вимогу про надання інформації за № 136-29/04-6708 від 26.06.2012 р., відповідно до якої, зважаючи на наявність укладеного між позивачем та ДТГО «Південно-Західна залізниця» Договору № ПЗ/М-106196/МЮ від 05.07.2010 р., за змістом якого Залізниця надає Товариству послуги зі складання додаткових примірників документів: пам'яток ГУ-45, ГУ-45к, відомостей ГУ-46 накопичувальних карток ФДУ-92 та інших на вимогу клієнтів, Комітетом вимагалось протягом 15-ти днів з моменту отримання запиту надати наступні інформацію та матеріали:
1. Назви суб'єктів господарювання (а також поштові адреси та юридичні адреси, телефони) (крім Залізниці), у яких Товариство отримує (може отримувати) послуги з складання додаткових примірників документів: пам'яток ГУ-45, ГУ-45к, відомостей ГУ-46 накопичувальних карток ФДУ-92 та інших на вимогу клієнтів, та які є взаємозамінними (з подібністю призначення, споживчими властивостями, умовами використання тощо) відповідними послугами (роботами) Залізниці за формою, наведеною у Запиті.
2. Чи буде Залізниця надавати послуги з вантажних перевезень залізничним транспортом у разі, якщо послуги зі складання додаткових примірників документів пам'яток ГУ-45, ГУ-45к, відомостей ГУ-46 накопичувальних карток ФДУ-92 та інших на вимогу клієнтів Товариство буде отримувати у інших суб'єктів господарювання.
3. Чи буде Залізниця надавати послуги з вантажних перевезень залізничним транспортом у разі, якщо Товариство взагалі не отримуватиме послуги зі складання додаткових примірників документів пам'яток ГУ-45, ГУ-45к, відомостей ГУ-46 накопичувальних карток ФДУ-92 та інших на вимогу клієнтів.
4. Будь-яку іншу інформацію, яка, на погляд Товариства, може бути корисною для проведення зазначеного дослідження.
Відповідно до пояснень позивача, наведених в позовній заяві, вказаний лист отримано ним не було, у зв'язку з чим він не надав витребувану Комітетом інформацію та матеріали у визначений строк.
В подальшому на адресу позивача надійшов лист Антимонопольного комітету України за № 136-29/04-10286 від 03.10.2012 р. «Про надання інформації», в якому було наголошено, що витребувану Комітетом інформацію позивач мав надати в 15-тиденний строк з моменту отримання листа за № 136-29/04-6708 від 26.06.2012 р. Оскільки згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504356950 вимогу Комітету було отримано ТОВ «Компанія «Мелагрейн» 05.07.2012 р., Комітет відзначив, що останній строк надання інформації припав на 20.07.2012 р. У свою чергу, зважаючи на те, що відповідь на Вимогу станом на 02.10.2012 р. не надійшла, Комітет запропонував позивачу надати пояснення та обґрунтування з приводу неподання інформації.
Листом за № 136-26.13/04-933 від 29.01.2013 р. Антимонопольний комітет України направив позивачу розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.01.2013 р. № 04/23-р про початок розгляду справи № 136-26.13/17-13 за ознаками вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Як зазначає позивач, ознайомившись з матеріалами справи № 136-26.13/17-13 він встановив, що згідно з її матеріалами рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 0303504356950 було нібито вручено уповноваженій особі на одержання пошти - ОСОБА_5.
Також, на запит позивача Листом за № 303/15-496-А-1879-289 від 12.07.2013 р. відповідач повідомив його про те, що уповноваженими особами на одержання пошти згідно з Договором є ОСОБА_9 та ОСОБА_5 До ВПЗ-33 на адресу: вул. Саксаганського, оф. 301, м. Київ, 01033, ТОВ «Компанія «Мелагрейн» надійшов 05.07.2012 р. рекомендований лист з рекомендованим повідомленням № 0303504356950, який вручено 05.07.2012 р. уповноваженій особі на одержання пошти ОСОБА_5 згідно з договором. Рекомендоване повідомлення відправлене 05.07.2012 р. за номером 0103312059111 на зворотну адресу. При цьому, повідомлено, що видача копій виробничих документів не передбачена діючими нормативними документами, у зв'язку з чим для огляду книги ф. 8 щодо вручення вищезазначеного листа запропоновано звернутись за телефоном 230-08-87.
Листом за № 31-1219 від 24.12.2013 р. та Листом від 18.04.2014 р. за № 303/15-289-А-1879 відповідач повторно підтвердив надходження 05.07.2012 р. рекомендованого листа за № 0303504356950 та його вручення ОСОБА_5.
Як зазначає позивач, в дійсності його представник спірне поштове відправлення не отримував, а відображений в книзі ф. 8 Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» запис щодо вручення поштового відправлення з рекомендованим повідомленням за № 0303504356950 по відділенню поштового зв'язку Київ-33 05.07.2012 р. виконаний не ОСОБА_5
Враховуючи зазначене, позивач вирішив з метою захисту власних прав та законних інтересів звернутись до суду з даним позовом.
Під час провадження у справі судом було досліджено представлений до матеріалів справи витяг з книги ф. 8 Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та встановлено, що вона під пунктом 14 Книги за 05.07.2012 р. містить дані про вручення листа з штриховим ідентифікатором 0303504356950 - підприємству (установі, організації) з назвою «Мелагрейн», при цьому прізвище особи, якій вручено відправлення, зазначено як «ОСОБА_5» з розміщеним поряд підписом, в автентичність якого позивач не визнає.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
При цьому, положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.
В даному випадку, слід відзначити, що положеннями ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання зобов'язань невиконаними та поштового відправлення не врученим.
Отже, позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
При цьому, слід враховувати, що правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, юридичні особи, а у визначених випадках і фізичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює їх захист у випадку, якщо права і охоронювані законом інтереси цих осіб дійсно порушені, невизнані або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Слід відмітити, що у даному випадку фактично позивач звертається до суду з вимогою про встановлення певного юридичного факту, який мав місце у минулому, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Так, задоволення заявлених у даній справі позовних вимог не призведе до відновлення прав позивача, якщо з боку відповідача мало місце невиконання взятих ним на себе зобов'язань, проте як рішенням суду має вирішуватись саме питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом свого права.
Тому, заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Отже, встановлення такого факту, як визнання зобов'язань невиконаними та поштового відправлення не врученим, може бути господарським судом здійснено у спорі, пов'язаним з виконанням відповідачем спріних зобов'язань.
Як наслідок, невірне обрання способу захисту тягне за собою такий наслідок, як відмову у позові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 10.02.2014 р. у справі № 28/5005/9636/2012.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, обравши вірний спосіб захисту.
В даному ж випадку суд позбавлений можливості досліджувати обставини, встановлені під час розгляду цього спору та робити висновки щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, суд не знайшов підстав в тому числі для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі.
Крім того, суд також відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд відзначає про безпідставність заявленого позову, у зв'язку з чим у задоволенні заявлених вимог належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.04.2014 р.
Суддя В.С. Ломака