Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" квітня 2014 р.Справа № 922/4103/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання
розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія
про стягнення 2119165,58 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Іванова П.О., довіреність № 47/1 від 30.12.2013 р.;
відповідача - Фурсал В.В., довіреність № 1/2014/юр від 10.01.2014 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2013 р. по справі № 922/4103/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 750 309,70 грн., пеню у розмірі 136 575,62 грн., 3% річних у розмірі 133 572,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 50 561,00 грн. та суму судового збору - 42103,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі № 922/4103/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.13 р. та рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі № 922/4103/13 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 50561 грн. інфляційних витрат. Справу в цій частині передано на розгляд господарському суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 березня 2014 року було призначено справу до розгляду на 31 березня 2014 року.
28 березня 2014 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в стягненні інфляційних витрат у розмірі 64563,48 грн., та прийняти рішення, яким частково стягнути 50561 грн. інфляційних витрат, посилаючись на те, що позивач повинен розраховувати інфляційні на момент звернення до суду, а не за деякий період, який йому вигідний, та, не враховуючи того факту, у подальшому до моменту звернення до суду була дефляція, а саме процес укріплення національної валюти.
31 березня 2014 року представник позивача надав пояснення, в яких зазначив банківські реквізити позивача.
В судовому засіданні 31 березня 2014 року було оголошено перерву 09 квітня 2014 року.
07 квітня 2014 року представник позивача надав заперечення, в яких зазначив, що з розрахунку інфляційних витрат із застосуванням індексу інфляції як більше одиниці, так і менше одиниці, враховуючи наявну судову практику, позивачем було правомірно нараховано інфляційні витрати у сумі 64563,48 грн. за період з лютого 2011 р. по травень 2013 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 64563,48 грн. інфляційних витрат.
Представник відповідача не погоджувався з розрахунком позивача та визнавав суму боргу у 50561 грн. інфляційних витрат.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2010 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (покупець) був укладений договір № 11/11-35-БО-02 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - Договір ).
На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня - квітня 2011 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 5770376,09 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання - передачі природного газу. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково.
Як вже було зазначено дані правовідносини були предметом судового розгляду у справі №922/4103/13. Рішенням господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2013 р. по справі № 922/4103/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 750 309,70 грн., пеню у розмірі 136 575,62 грн., 3% річних у розмірі 133 572,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 50 561,00 грн. та суму судового збору - 42103,26 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі № 922/4103/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.13 р. та рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року по справі № 922/4103/13 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 50561 грн. інфляційних витрат. Справу в цій частині передано на розгляд господарському суду Харківської області.
Вищий господарський суд України у постанові від 17 лютого 2014 року дійшов висновку про те, що за змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, лише на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проте, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у порушення положень Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 2 статті 83 якого господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Таким чином, спір розглядається в межах стягнення з відповідача 64563,48 грн. інфляційних витрат.
За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції виникає у останнього незалежно від вини боржника, сплати ним неустойки та наявності відповідного погодження в умовах договору, починаючи з дня, наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконане, та може бути реалізоване кредитором на власний розсуд за весь період прострочення чи лише за його частину.
Враховуючи викладене, період нарахування інфляційних витрат обирається позивачем на власний розсуд, та ним був заявлений період нарахування з лютого 2011 року по травень 2013 року, за який відбувався як процес інфляції, так і процес дефляції, зокрема за липень 2011 року індекс інфляції складав 98,7%, за серпень 2011 р. - 99,6%, за травень та червень, серпень 2012 р. - 99,7%, за липень 2012 р. - 99,8% та інше, тобто судом встановлено, що позивач не виключав періоди дефляції зі свого розрахунку, та нарахування інфляційних витрат було здійснено ним за нерозривний період.
З огляду на те, що за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то з'ясувавши правомірність визначення позивачем початкової та кінцевої дат періоду розрахунку інфляційних втрат, суд не вправі виходити за межі останнього, навіть у разі встановлення обґрунтованої можливості їх нарахування за більш тривалий період.
Таким чином, вирішуючи питання стосовно обґрунтованості та правомірності позовної вимоги про стягнення інфляційних збитків у загальному розмірі 64563,48 грн., суд виходить з того, що період нарахування інфляційних витрат вибраний позивачем на власний розсуд, він є нерозривним, та судом перевірений вказаний розрахунок, який є вірним та обґрунтованим.
Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога позивача в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 64563,48 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва,72, код ЄДРПОУ 34328904, п/р №260003013273 у ПАТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південпромбанк", МФО 320876) 64563,48 інфляційні втрати та 280,05 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14.04.2014 р.
Суддя О.В. Смірнова