01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"02" квітня 2014 р. Справа № 911/334/14
Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Біла Церква, в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква
про стягнення 69942,03 грн.
Суддя О.В. Конюх;
за участю представників сторін:
від прокуратури: Гуменюк Я.В., посвідчення від 28.11.2013р. № 023212;
від позивача: Короткий Є.В., уповноважений, довіреність від 09.01.2014р. №1;
Булгакова Л.А., уповноважена, довіреність від 24.02.2014р. №7;
від відповідача: Кузнєцова Т.І., уповноважена, довіреність від 21.02.2014р. №456;
Білоцерківська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 30.01.2014р. № 2-114 вих-14 до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, в якому просить суд стягнути з відповідача 69942,03 грн. заборгованості, в тому числі заборгованість за Договором складського зберігання в сумі 58846,46 грн. та вартість безпідставно набутого майна в сумі 11095,57 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не сплачувала кошти за договором складського зберігання від 03.09.2012р. № 821 в сумі 25 грн. за 1 кв.м., всього 5000.00 грн. на місяць за період з листопада 2012р. по жовтень 2013р., в результаті чого за відповідачем утворився борг в сумі 58846,46 грн. Крім того, у відповідності до додаткової угоди до вказаного договору, відповідач була зобов'язана відшкодовувати позивачу вартість комунальних послуг. Крім того, відповідач без договору безпідставно набула майно позивача всього на суму 11095,57 грн., відповідно зобов'язана повернути зазначене майно або відшкодувати його вартість.
Ухвалою від 07.02.2014р. порушено провадження у справі № 911/334/14 та призначено розгляд справи на 25.02.2014р. Ухвалою від 25.02.2014р. розгляд справи було відкладено.
В судовому засіданні 11.03.2014р. судом розпочато розгляд справи по суті та відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.03.2014р. до 14 год. 00 хв. для надання часу сторонам здійснити звірку розрахунків, наданням часу відповідачу ознайомитись з додатково поданими документами та підготувати обґрунтований відзив, про що представникам учасників провадження було оголошено особисто під розпис.
Відповідач у відзиві на позов від 21.03.2014р. проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивовані тим, що на виконання договору складського зберігання, відповідачем було внесено в касу державного підприємства «Білоцерківський військовий торг» кошти в сумі 66561,58 грн. з належних до сплати 70000,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Також відповідач твердить, що не має заборгованості за додатковою угодою до договору по відшкодуванню комунальних послуг у зв'язку з їх належною сплатою, що підтверджує довідка позивача від 26.11.2013р. № 565. Також відповідач твердить, що в якості оплати за договором відповідач здійснила фактичну поставку товару позивачу для реалізації в магазинах та чайних на суму 19175,39 грн., що підтверджується накладними. Вказана сума позивачем не була відповідачу відшкодована та не була врахована в рахунок оплати за Договором складського зберігання. Крім того, відповідач заперечує факт безпідставного отримання майна позивача, твердить, що набула його на законних підставах, за таких обставин вимога позивача про відшкодування вартості цього майна як безпідставно набутого, не ґрунтується на вимогах закону та суперечить дійсним обставинам.
21.03.2014р. позивачем були подані суду додаткові пояснення, а також клопотання про залучення до матеріалів справи копії Аудиторського висновку від 23.07.2013р. № 234/3/73/А.
В судовому засіданні 21.03.2014р. в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 02.04.2014р. до 14 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представникам учасників провадження було повідомлено особисто під розпис.
Розглянувши позов Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Біла Церква (далі по тексту прокурор), в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква (далі по тексту - ДП «Білоцерківський військторг»), до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 03.09.2012р. між ФОП ОСОБА_1 (поклажодавець) та ДП «Білоцерківський війсьторг» (зберігач) Договір складського зберігання №821 (далі - Договір), згідно якого поклажодавець передає кондитерські та хлібобулочні вироби, а зберігач зобов'язується прийняти, зберігати у приміщенні за адресою АДРЕСА_2 і у випадку першої вимоги повернути зазначені вироби. Поклажодавець зберігає майно на площі неопалюваного сховища не більше як 200 кв.м. і сплачує наперед щомісячну договірну плату згідно виставленого рахунку в розмірі 25 грн. за 1 кв.м. Поклажодавець зобов'язаний перерахувати зазначені грошові кошти на рахунок зберігача або внести готівку до каси до 15 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку. Договір діє з 03.09.2012р. по 31.12.2013р.
Крім того, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 02.01.2013р., якою сторони домовились, що поклажодавець додатково відшкодовує зберігачу вартість комунальних послуг відповідно до виставлених рахунків щомісяця з 01.01.2013р.
Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивачем надано, а відповідачем прийнято без зауважень послуги по зберіганню майна всього на суму 70000,00 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних відповідачем без зауважень Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
Акт № ОУ-0000001 за вересень 2012р. на суму 5000,00 грн. від 01.10.2012р.;
Акт № ОУ-0000002 за жовтень 2012р. на суму 5000,00 грн. від 31.10.2012р.;
Акт № ОУ-0000012 за листопад 2012р. на суму 5000,00 грн. від 30.11.2012р.;
Акт № ОУ-0000024 за грудень 2012р. на суму 5000,00 грн. від 31.12.2012р.;
Акт № ОУ-0000005 за січень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 31.01.2013р.;
Акт № ОУ-0000020 за лютий 2013р. на суму 5000,00 грн. від 21.02.2013р.;
Акт № ОУ-0000038 за березень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 18.03.2013р.;
Акт № ОУ-0000057 за квітень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 16.04.2013р.;
Акт № ОУ-0000078 за травень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 17.05.2013р.;
Акт № ОУ-0000099 за червень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 19.06.2013р.;
Акт № ОУ-0000117 за липень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 19.07.2013р.;
Акт № ОУ-0000135 за серпень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 14.08.2013р.;
Акт № ОУ-0000151 за вересень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 30.09.2013р.;
Акт № ОУ-0000163 за жовтень 2013р. на суму 5000,00 грн. від 14.10.2013р.;
Крім того, позивач надавав відповідачу відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 02.01.2013р. рахунки-фактури на відшкодування комунальних послуг всього на суму 41653,38 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, а саме:
від 31.01.2013р. № СФ-0000033 за січень 2013р. на суму 7341,41 грн.;
від 28.02.2013р. № СФ-0000034 за лютий 2013р. на суму 6916,67 грн.;
від 31.03.2013р. № СФ-0000035 за березень 2013р. на суму 5519,35 грн.;
від 30.04.2013р. № СФ-0000036 за квітень 2013р. на суму 6007,18 грн.;
від 31.05.2013р. № СФ-0000037 за травень 2013р. на суму 3026,40 грн.;
від 31.06.2013р. № СФ-0000038 за червень 2013р. на суму 3032,75 грн.;
від 31.07.2013р. № СФ-0000039 за липень 2013р. на суму 3235,85 грн.;
від 30.08.2013р. № СФ-0000040 за серпень 2013р. на суму 4124,93 грн.;
від 30.09.2013р. № СФ-0000041 за вересень 2013р. на суму 2448,84 грн.
Доказів направлення відповідачу позивачем зазначених рахунків-фактур в строки, передбачені Договором та Додатковою угодою №1, суду не подано. Зазначені рахунки-фактури були вручені відповідачу під розпис разом з листом від 06.03.2014р. № 154 (копія листа з розпискою відповідача про отримання залучена до матеріалів справи), тобто після порушення провадження у справі. Суд зазначає, що до складу суми комунальних послуг, зазначених в даних рахунках-фактурах, позивачем безпідставно включено податок на землю. Вказаний платіж не є відшкодуванням комунальних послуг і суду не подано доказів того, що сторонами у встановленій формі досягнуто згоди про оплату відповідачем позивачу земельного податку.
Разом із тим, з позовної заяви вбачається, та підтверджується усними поясненнями представників прокуратури та позивача, що суми, зазначені у вищеперерахованих рахунках-фактурах, відповідачем сплачені, до суми позовних вимог прокурором не включені і не є предметом розгляду в даній справі. Зазначене зокрема, підтверджується і копією довідки ДП «Білоцерківський військторг» від 26.11.2013р. № 565 (залучена до матеріалів справи).
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктами 2.2, 2.3 Договору сторони встановили строк оплати за послуги зберігання до 15 числа поточного місяця.
Як твердить позивач, відповідачем за послуги зберігання сплачено за період вересень, жовтень 2012р. і частково листопад 2012р., відповідно позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача заборгованості за послуги зберігання в сумі 58846,46 грн. за період листопад 2012р. - жовтень 2013р.
До позову додані копії прибуткових касових ордерів, за якими відповідачем здійснювалась оплата шляхом внесення готівки в касу позивача всього в сумі 21943,85 грн., а саме:
від 05.08.2013р. № 137 на суму 1706,00 грн. (оплата за послуги зберігання);
від 06.08.2013р. № 140 на суму 3200,00 грн. (оплата за послуги зберігання);
від 14.08.2013р. № 146 на суму 1000,00 грн. (оплата за послуги зберігання);
від 30.08.2013р. № 156 на суму 3734,50 грн. (послуги складського зберігання);
від 16.09.2013р. № 166 на суму 3042,65 грн. (за послуги зберігання);
від 25.09.2013р. № 188 на суму 4004,00 грн. (за послуги зберігання);
від 09.10.2013р. № 227 на суму 1259,95 грн. (послуги зберігання за вересень);
від 09.10.2013р. № 228 на суму 3996,75 грн. (послуги зберігання за жовтень);
Суд звертає увагу на те, що відповідачем подано квитанцію до прибуткового касового ордеру за 09.10.2013р. одну на суму 5256,70 грн. (сума двох касових ордерів № 227 1259,95 грн. плюс № 228 3996,75 грн.).
До позову також додані копії інших прибуткових касових ордерів, всього на суму 33464,19 грн., а саме:
від 17.12.2012р. № 2592 на суму 3092,11 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 14.01.2013р. № 2 на суму 800,00 грн. (надання послуг з виготовлення конд. виробів);
від 14.01.2013р. № 9 на суму 952,08 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 23.01.2013р. № 10 на суму 1000,00 грн. (надання послуг з виготовлення конд. виробів);
від 30.01.2013р. № 13 на суму 2000,00 грн. (оплата за електроенергію);
від 11.02.2013р. № 24 на суму 700,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 04.03.2013р. № 37 на суму 4300,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 06.03.2013р. № 39 на суму 120,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 15.05.2013р. № 91 на суму 3000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 27.05.2013р. № 92 на суму 1000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 27.05.2013р. № 90 на суму 1000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 13.06.2013р. № 107 на суму 1000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 19.06.2013р. № 110 на суму 10000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 08.07.2013р. № 121 на суму 1000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 12.07.2013р. № 127 на суму 2000,00 грн. (послуги з виготовлення конд. виробів);
від 22.07.2013р. № 131 на суму 1500,00 грн. (послуги з виробництва конд. виробів);
Щодо вказаних документів, суд не приймає їх в якості належних доказів оплати відповідачем послуг за Договором від 03.09.2012р. № 82, оскільки призначенням платежу у вказаних ордерах зазначено надання послуг з виготовлення кондитерських виробів, а не зберігання, і відсутні будь-які посилання на договір, який є підставою поданого позову, відповідно до яких вказані касові ордери могли бути судом віднесені в оплату за цим договором від 03.09.2012р. №82.
Суд звертає увагу на те, що твердження відповідача у відзиві про те, що ним було внесено до каси позивача 66561,58 грн., належними доказами не підтверджується. Так, до матеріалів справи додано касових ордерів на суму 21943,85 грн. + 33464,19 грн. = 55408,04 грн., при цьому, як зазначено вище, призначення платежу в касових ордерах на загальну суму 33464,19 грн. неможливо співвіднести з оплатою за спірним договором від 03.09.2012р. № 82. Крім того, відповідачем додатково подано ще копію квитанції до касового ордеру № 2004 від грудня 2012р. (без конкретної дати) на суму 652,00 грн., з призначення платежу якої вбачається, що ця сума вносилася в оплату за мед, відповідно також не стосується відносин сторін за Договором від 03.09.2012р. № 82.
Відповідач у відзиві також посилається на здійснення поставок товару позивачу за накладними для реалізації в магазинах та чайних, закріплених за ДП «Білоцерківський військторг» на суму 19175,39 грн. в рахунок оплати за послуги складського зберігання. Відповідачем до відзиву додана копія довідки без номера і дати, в якій перераховано дати та суми накладних на поставку товару на загальну суму 19175,39 грн. В судовому засіданні 02.04.2014р. представником відповідача подано оригінали зазначених накладних для огляду.
Посилання на те, що суми вказаних поставок мають бути зараховані в рахунок оплати за договором від 03.09.2012р. № 82, судом відхиляються. По-перше, Договором передбачено грошову форму оплати, а не натуральну, і відповідачем не подано жодних доказів того, що сторонами в порядку ст.ст. 601, 602 ЦК України здійснювались заходи по зарахуванню зустрічних однорідних вимог. По-друге, подані відповідачем для огляду оригінали накладних не оформлені належним чином у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». В накладних відсутні обов'язкові реквізити, за якими можливо ідентифікувати юридичну особу відповідача ДП МОУ «Білоцерківський військторг» як особу, яка отримувала товар від відповідача.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем оплата наданих послуг зберігання здійснена всього в сумі 21943,85 грн. (тобто за період вересень - грудень 2012р. та частково січень 2013р.), відповідно основний борг відповідача за Договором від 03.09.2012р. № 82 становить 70000 грн. - 21943,85 грн. = 48056,15 грн.
Прокурором заявлено до стягнення заборгованість за Договором в сумі 58846,46 грн., за таких обставин, зазначені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 48056,15 грн.
Крім того, прокурор, посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна в сумі 11095,57 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
До матеріалів справи додані підписані обома сторонами видаткові накладні, згідно яких позивач поставив, а відповідач отримав товар (харчові продукти, спеції, мед) всього на суму 11095,57 грн., а саме:
від 07.09.2012р. № РН-0000021 на суму 1717,20 грн.;
від 07.09.2012р. № РН-0000017 на суму 5904,29 грн.;
від 13.09.2012р. № РН-0000016 на суму 515,47 грн.;
від 13.09.2012р. № РН-0000024 на суму 1233,66 грн.;
від 14.09.2012р. № РН-0000020 на суму 393,70 грн.;
від 01.10.2012р. № РН-0000023 на суму 420,00 грн.;
від 30.10.2012р. № РН-0000035 на суму 361,25 грн.;
від 25.12.2012р. № РН-0000072 на суму 550,00 грн.
Отримання товару за вказаними накладними відповідачем не заперечується.
Разом із тим, хибним є висновок прокурора про те, що вказане майно є безпідставно набутим і його вартість підлягає відшкодуванню в порядку ст. 1213 ЦК України з огляду на наступне.
За правовим змістом, відносини сторін є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Видаткові накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин сторін.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину поставки між сторонами зафіксований у вищеперерахованих накладних, то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За таких обставин між сторонами в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу, відповідно зазначене в накладних майно не є безпідставно набутим відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача та прокурор наполягав на тому, що у зв'язку з відсутністю у договорі істотних умов (строку поставки та оплати, загальної ціни договору та інших) він є неукладеним, відповідно майно є набутим без достатньої правової підстави і його вартість підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу на підставі ст. 1213 ЦК України.
Зазначене твердження є хибним. Поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся. Виконаний договір не може бути неукладеним, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце виключно на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25 червня 2011р. №3-58гс11 та Вищий господарський суд України у постанові від 25.06.2011р. №7/221-09.
Враховуючи те, що укладений шляхом підписання видаткових накладних договір купівлі-продажу є частково виконаним (товар дійсно був переданий відповідачу, і відповідачем подано докази його часткової оплати - копію квитанції до касового ордеру № 2004 від грудня 2012р. (без конкретної дати) на суму 652,00 грн., призначення платежу оплата за мед), визначення даного договору як неукладеного не може мати місце.
Відповідно до пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України. За таких обставин, вимога прокурора про стягнення з відповідача вартості отриманого товару із заявленої прокурором підстави - як вартість безпідставно отриманого майна на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України задоволенню не підлягає. Разом із тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду про стягнення вартості отриманого відповідачем від позивача товару з інших підстав.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» заборгованості в розмірі 48056,15 грн.
Відшкодування судового збору до державного бюджету України відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 12, 20, 207, 208, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 601, 602, 627, 629, 638, 692, 712, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Матросова, буд. 17, ідентифікаційний код 08358735)
48056,15 грн. (сорок вісім тисяч п'ятдесят шість гривень п'ятнадцять копійок) заборгованості.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)
1255,30 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят п'ять гривень тридцять копійок) судового збору.
5. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Матросова, буд. 17, ідентифікаційний код 08358735)
на користь державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ: 37955989, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок: 31214206783001, МФО: 821018)
571,70 грн. (п'ятсот сімдесят одну гривню сімдесят копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 03.04.2014р.