ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23644/13 10.04.14
За позовом: 1) Компанії "Bitum Ltd" (м. Хайфа, Ізраїль)
2) Компанії "Bitum Petrochemical Industries Ltd" (м. Хайфа, Ізраїль)
до 1) Державної служби інтелектуальної власності України
2) Компанії "Belloderia Ltd" (м. Ларнака, Кіпр)
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна"
про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та визнання недійсним договору
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача-1: Шкред В.В.
від позивача-2: Кузьмук В.С.
від відповідача-1: Саламов О.В.
від відповідача-2: Панасюк О.В., Боровик І.В.
від відповідача-3: не з'явились
Компанія "Bitum Ltd" (надалі-позивач-1) та Компанія "Bitum Petrochemical Industries Ltd" (надалі-позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України (надалі-відповідач-1), 2) Компанії "Belloderia Ltd" (надалі-відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" (надалі-відповідач-3) про 1) визнання повністю недійсними свідоцтва на знаків для товарів і послуг, виданих компанії "Беллодерія Лтд." ("Belloderia Ltd"): свідоцтво України №65445 на знак для товарів і послуг "MULTIGUM", свідоцтво №65446 на знак для товарів і послуг "MАSTIGUM" та свідоцтво №65447 на знак для товарів і послуг "FLEXIGUM"; 2) визнання недійсним договору про передачу права власності та знаки для товарів і послуг між компанією «Беллодерія Лтд.» та ТОВ «БІТУМ УКРАЇНА» від 13.12.2010 р.; 3) Зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтв України №65445, №65446, №65447 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваних свідоцтв України на знаки для товарів та послуг умовам надання правової охорони, визначеними у ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», у зв'язку з чим останні повинні бути визнані недійсними повністю.
Також позивачі подали заяву про забезпечення позову, в якій просять накласти арешт на свідоцтва на знаки для товарів і послуг "MULTIGUM" (свідоцтво України №65445), "MАSTIGUM" (свідоцтво України №65446), "FLEXIGUM" (свідоцтво України №65447), а також заборонити використання та відчуження цих знаків компанією «Беллодерія Лтд» до вирішення справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.02.2014 р. за участю представників сторін, зобов'язано позивача надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову ухвали суду від 09.12.2013 р. та позовної заяви з додатками у двох примірниках в термін до 25.12.2013 р.
11.12.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача-2 подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій просить відмовити у задоволенні такої заяви через її необґрунтованість.
26.12.2013 р. через Господарський суд міста Києва на адресу Компанії "Belloderia Ltd" (м. Ларнака, Кіпр) направлено нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову ухвали суду від 09.12.2013 р. та позовної заяви з додатками.
У судовому засіданні 10.02.2014 р. представник відповідача-2 подав заперечення на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-3 та неналежне виконання сторонами вимог суду.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відрядженні, справу № 910/23644/13 передано на розгляд судді Марченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р. суддею Марченко О.В. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р., у зв'язку із поверненням судді Бондарчук В.В. з відрядження, справу №910/23644/13 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. суддею Бондарчук В.В. справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2014 р.
24.02.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача-1 та позивача-2 подали заперечення на відзив, в яких зазначають, що заперечення відповідача-2 є безпідставними, оскільки ні відповідач-2, ні відповідач-3 не отримували і не могли отримати від позивача-1 прав щодо розпорядження торговельними марками на свій розсуд.
24.02.2014 р. представник позивача -1 та позивача-2 через загальний відділ діловодства суду подав заяву про витребування доказів, в якій просить суд витребувати у відповідача-2 та у відповідача-3 сертифікати відповідності на таку продукцію: модифіковані бітумні емульсії "FLEXIGUM", "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM HP", "FLEXIGUM PASTE", "MUSTIRUF", "MULTIGAY", "BTI", модифікована бітумна-полімерна емульсія "FLEXIGUM R", полімерна гідроізоляційна мастика "MАSTIGUM 2", полімерна фасадна мастика "DECORGUM", модифікований бітум "TECHNOGUM" у період з 01.01.2005 р. по 15.02.2014 р. та витребувати з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Сертифікати відповідності, які були видані відповідачем-2 у період з 01.01.2005 р. по 15.02.2014 р.
25.02.2014 р. представник позивача -1 та позивача-2 через загальний відділ діловодства суду подав заяву про витребування доказів, в якій просить суд витребувати у відповідача-2 та відповідача-3 митні декларації, сертифікати про походження товару, декларації про походження товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, паспорти на товар, технічну документацію, декларації митної вартості на товари: модифіковані бітумні емульсії "FLEXIGUM", "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM HP", "FLEXIGUM PASTE", "MUSTIRUF", "MULTIGAY", "BTI", модифікована бітумна-полімерна емульсія "FLEXIGUM R", полімерна гідроізоляційна мастика "MАSTIGUM 2", полімерна фасадна мастика "DECORGUM", модифікований бітум "TECHNOGUM" та на інші товари, що передбачені Кодом УКТ ЗЕД у період з 01.01.2010 р. по 15.02.2014 р. та витребувати з Міністерства доходів і зборів України, а саме з Державної митної служби України, митні декларації, сертифікати про походження товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, паспорти на товар, технічну документацію, декларації митної вартості, які були видані у період з 01.01.2010 р. по 15.02.2014 р.
Розглянувши подані позивачем-1 та позивачем-2 заяви про витребування доказів суд відмовив у їх задоволенні з підстав необґрунтованості.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-3 та неналежне виконання сторонами вимог суду.
Розглянувши подану позивачами заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Однак позивачі не навели жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у його задоволенні.
09.04.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача-1 подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати митні декларації, сертифікати про походження товару, декларації про походження товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні сертифікати, паспорти на товар, технічну документацію, декларації митної вартості на товари у період з 01.01.2010 р. по 07.04.2014 р.
Розглянувши подане позивачем-1 клопотання суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.
Однак позивач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ, яким чином такі докази стосуються предмету спору та необхідного обсягу доказування у даній категорії спору, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.
У даному судовому засіданні представники позивачів 1-2 підтримали заявлені позовні вимоги.
Представники відповідачів 1-2 заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості.
Відповідач-3 у судове засідання не з'явився, однак про дату, час та місце слухання справи неодноразово був повідомлений належним чином, проте, конверти з ухвалами суду повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача-3 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-3 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу та витребуваних судом.
У судовому засіданні 10.04.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Компанія "Bitum Ltd" є власником свідоцтва Ізраїлю №173460 на знак для товарів та послуг "FLEXIGUM" за заявкою від 14.07.2004 р., дата публікації - 31.07.2005 р.; свідоцтва Ізраїлю №173461 на знак для товарів та послуг "MULTIGUM" за заявкою від 14.07.2004 р.; свідоцтва Ізраїлю №169859 на знак для товарів та послуг "MАSTIGUM" за заявкою від 25.01.2004 р., дата публікації - 31.10.2004 р. Зазначені свідоцтва були зареєстровані відносно товарів 17 класу за Міжнародною класифікацією товарів та послуг (далі - МКТП).
10.01.2005 р. між Компанією "Bitum Ltd" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" укладено дистриб'юторський договір, за яким позивач-1 надав право відповідачу-3, а відповідач-3 отримав право продавати, здійснювати торгівлю та розповсюджувати продукцію на території відповідно до умов цього договору. Відповідач-3 має виключне дистриб'юторське право на території протягом строку дії цього договору за умови, що дистриб'ютор продовжує виконувати свої зобов'язання відповідно до умов цього договору, а позивач-1 не повинен надавати право будь-якій іншій особі продавати, здійснювати торгівлю та розповсюджувати продукцію на території.
Пунктом 11 вказаної угоди визначено, що позивач-1 повинен визнаватися єдиним власником кожного окремо і всіх авторських прав, торгових марок та інших прав інтелектуальної власності щодо продукції на території. Відповідач-3 зобов'язується володіти правом офіційно реєструвати патенти, торгові марки та будь-які інші права, що підлягають реєстрації, на розсуд позивача-1.
20.03.2006 р. між Компанією "Bitum Ltd" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" укладено додаток №2 до дистриб'юторського договору від 10.01.2005 р.
Пунктом 2.1 вказаного додатку №2 сторони погодили, що відповідач-3 підтверджує, що всі права інтелектуальної власності на продукцію, включаючи і право реєструвати торгові знаки, є виключною власністю позивача-1.
Відповідно до п. 2.2 додатку №2 відповідач-3 докладе максимум зусиль для того, щоб як можна швидше зареєструвати в Україні торгові знаки на продукцію від свого імені.
Згідно п. 2.3 додатку №2 відповідач-3 погоджується з тим, що оскільки торгові знаки на продукцію будуть зареєстровані в Україні від його імені, проте така реєстрація повинна здійснюватися за дорученням позивача-1, а позивач-1 повинен залишатися єдиним власником всіх прав інтелектуальної власності на продукцію, включаючи і на торгові знаки на продукцію.
У п. 3 вказаного додатку №2 встановлено, що задля уникнення сумнівів, цим уточнюється, що позивач-1 погодився зареєструвати торгові знаки на продукцію від імені відповідача-3 через вимоги місцевого законодавства України, але за жодних обставин така реєстрація прав від імені відповідача-3 не буде надавати останньому ніяких майнових прав на права інтелектуальної власності на продукцію, включаючи і права на торгові знаки на продукцію.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" було зареєстровано свідоцтво України №65445 на знак для товарів та послуг "MULTIGUM" за заявкою №m200605176 від 07.04.2006 р. та опубліковано 15.08.2006 р., свідоцтво України №65446 на знак для товарів та послуг "MАSTIGUM" за заявкою №m200605177 від 07.04.2006 р. та опубліковано 15.08.2006 р., свідоцтво України №65447 на знак для товарів та послуг "FLEXIGUM" за заявкою №m200605178 від 07.04.2006 р. та опубліковано 15.08.2006 р. Вказані вище свідоцтва України зареєстровані для товарів та послуг 17,19,37 класів МКТП.
13.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" та Компанією "Belloderia Ltd" укладено договір №131210 передачі права власності на знаки для товарів і послуг, за умовами якого відповідач-3 передає відповідачу-2 повністю право власності на усі торговельні марки ( "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM"), усі привілеї, пріоритети, виключні майнові права інтелектуальної власності, пов'язані із Торгівельними Марками (зокрема, право володіння, користування, розпорядження, контролю), а відповідач-2 набуває всі права власності на усі торгівельні марки та здійснює оплату згідно з положеннями договору.
02.06.2011 р. між Компанією "Bitum Petrochemical Industries Ltd" та Компанією "Belloderia Ltd" укладено дистриб'юторський договір №251210-DA-I, за умовами якого позивач-2 надав право відповідачу-2, а відповідач-2 отримав право продавати, здійснювати торгівлю та розповсюджувати продукцію на території відповідно до умов цього договору. Відповідач-2 має виключне дистриб'юторське право на території протягом строку дії цього договору за умови, що дистриб'ютор продовжує виконувати свої зобов'язання відповідно до умов цього договору, а позивач-2 не повинен надавати право будь-якій іншій особі продавати, здійснювати торгівлю та розповсюджувати продукцію на території.
04.04.2012 р. на адресу відповідача-2 було направлено повідомлення про розірвання дистриб'юторського договору №251210-DA-I від 02.06.2011 р. через суттєве порушення умов договору.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що свідоцтва України №65445, №65446, №65447 мають бути визнані недійсним повністю через невідповідність знаків для товарів і послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" умовам надання правової охорони, передбачених ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», зокрема є такими, що можуть ввести в оману стосовно виробника, а також зазначені свідоцтва видані внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. Також відповідач-3 без погодження з позивачем-1 передав право власності на торговельні марки шляхом укладення угоди від 13.12.2010 р., при цьому, позивачі не погоджували спірний правочин та не надавали повноважень відповідачам 2,3 розпоряджатися на власний розсуд Торговельними марками.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» згідно з цим законом не можуть одержати правову охорону також позначення які - є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: - невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; - наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; - видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Згідно з п. 1, 2 ст. 6seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р., якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від свого власного імені в одній чи в декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або, якщо закон країни це дозволяє, переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію.
Власник знака має право, за наявності умов, передбачених у пункті (1), перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.
Оскільки за дистриб'юторським договором від 10.01.2005 р. Компанія "Bitum Ltd" виступала постачальником товарів, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна" виступало дистриб'ютором поставлених товарів, тобто представником позивача-1 як власника свідоцтв Ізраїлю №173460, №173461, №169859 на знаки для товарі та послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM", тому на відносини між позивачем-1 та відповідачем-3 поширюється дія положень ст. 6seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р.
При цьому, позивач-1 має право вимагати визнання недійсними спірних реєстрацій знаків для товарів та послуг лише за умови подачі документів на таку реєстрацію представником без дозволу власника, яких володіє знаком в одній з країн Союзу.
Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту пункту 3 додатку №2 до дистриб'юторського договору від 10.01.2005 р. позивач-1 надав згоду відповідачеві-3 на реєстрацію від його імені оспорюваних свідоцтв, відтак - твердження позивачів про те, що свідоцтва України №65445, №65446, №65447 на знаки для товарів та послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" видані внаслідок подання заявки з порушенням їх прав є необґрунтованими.
Щодо підстави для визнання оспорюваних свідоцтв недійсними як можливість введення останніми в оману стосовно виробника продукції позивача, суд відзначає, що торгові марки позивача-1 отримали правову охорону як об'єкти інтелектуальної власності лише на території Ізраїлю, та їх реєстрація жодним чином не надала їх власнику такої охорони на території України.
Таким чином, суд приходить до висновку про відповідність умовам надання правової охорони знаків для товарів і послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" за свідоцтвами України №65445, №65446, №65447 та відсутності порушення відповідачами п. 4 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і прав позивача, а відтак - суд визнає необґрунтованими вимоги позивачів щодо визнання повністю недійсними свідоцтва України №65445 на знак для товарів і послуг "MULTIGUM", свідоцтва №65446 на знак для товарів і послуг "MАSTIGUM" та свідоцтва №65447 на знак для товарів і послуг "FLEXIGUM".
Щодо вимоги позивачів про визнання недійсним договору про передачу права власності та знаки для товарів і послуг між компанією «Беллодерія Лтд.» та ТОВ «БІТУМ УКРАЇНА» від 13.12.2010 р., суд відзначає наступне.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Підставу для визнання спірного правочину недійсним позивачі вбачають в положеннях ч. 1 ст. 215 ЦК України, згідно якої є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема відсутність повноважень у сторін на передачу об'єктів інтелектуальної власності на знаки для товарів та послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" за свідоцтвами України №65445, №65446, №65447.
Отже, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Так, з матеріалів справи вбачається, що власником свідоцтв України №65445, №65446, №65447 на знаки для товарів та послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" на день укладення спірного договору було Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітум Україна".
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
Таким чином, оскільки відповідач-3 на момент укладення спірного договору був власником свідоцтв України №65445, №65446, №65447 на знаки для товарів та послуг "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" та мав весь необхідний обсяг прав на передачу таких об'єктів інтелектуальної власності відповідачеві-2, враховуючи, що суду не надано доказів, що позивач-1 як виробник товарів маркованих знаками "MULTIGUM", "MАSTIGUM", "FLEXIGUM" набув правової охорони на об'єкти інтелектуальної власності території Кіпру, що зробило б можливим введення в оману споживачів стосовно виробника товару, суд визнає необґрунтованими вимоги позивачів у цій частині.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 15.04.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.