Ухвала
іменем україни
3 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів: ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю прокурора ОСОБА_6.,
при секретарі ОСОБА_7.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Рівненського міського суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30 травня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає у АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого вироком Гощанського районного суду від 28 січня 2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він будучи раніше судимим за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України 5 березня 2013 року близько 00 год. 30 хв., знаходячись біля будинку №41 по вул. Вербовій в м. Рівне, повторно, таємно викрав з автомобіля марки «ВАЗ 2106» державний номер НОМЕР_1, акумуляторну батарею марки «Energy Вох 6 СТ - 60 АЗ» та кришку розподільника з комплектом проводів високої напруги належні ОСОБА_2 чим завдав йому шкоди на загальну суму 282 грн. 50 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості. Зокрема вказує на те, що судом було безпідставно застосовано ст. 69 КК України, крім того не було призначено покарання відповідно до вимог ст. 71 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В апеляційній скарзі прокурор порушував питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ст. 69 КК України, внаслідок чого призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає положенням ст. 65 КК України. Апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 не погодився з доводами прокурора та визнав рішення районного суду законним та обґрунтованим.
Разом із тим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Так, в ухвалі суду не надано належну оцінку доводам прокурора та не наведені достатні підстави, через які їх визнано необґрунтованими. Зокрема, не отримали належної оцінки доводи апеляційної скарги щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 з огляду на те, що він раніше засуджувався за аналогічний злочин і вчинив новий злочин в період відстрочки виконання вироку по першій справі. У зв'язку із чим наявні по справі обставини, що пом'якшують покарання не дають достатніх підстав для призначення йому більш м'якого покарання ніж передбачено санкцією статті за якою його визнано винним.
Крім того суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що вчинення нового злочину під час іспитового строку встановленого попереднім вироком у зв'язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням є порушення умов такого звільнення і тягне за собою правові наслідки, передбачені ч.3 ст. 78 КК України.
Враховуючи, що зазначені порушення вимог закону, які були допущені судом першої інстанції можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен належним чином перевірити доводи апеляційної скарги прокурора та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам ст. 419 КПК України. Разом із тим, якщо під час нового розгляду справи не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_1, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, слід вважати м'яким. Остаточне покарання ОСОБА_1 слід призначити з дотриманням вимог ст.ст. 71, ч.3 ст. 78 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 434-439 КПК України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 11 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
підпис підпис підпис
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
Згідно з оригіналом ОСОБА_3