14 березня 2014 рокусправа № 804/13300/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про скасування відповідей та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 07 жовтня 2013 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив поновити строк на оскарження відповіді Державної казначейської служби України від 22.05.2013 № 5-13/5258-12598; відповіді Державної казначейської служби України від 22.05.2013 № 5-13/5258-12598 та від 30.08.2013 № 5-13/18-20078 скасувати; зобов'язати Державну казначейську службу України прийняти виконавчий лист № 2-а-9489/08 до виконання, датою прийняття вважати момент звернення - 16.04.2013.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду, адже про порушення своїх прав (на його думку) дізнався з листів від 22.05.2013 № 5-13/5258-12598 та від 30.08.2013 № 5-13/18-20078, при цьому, як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом в порядку статті 181 КАС України, згідно з якою позовну заяву до суду може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Крім того суд зазначив, що оскарження дій Державної казначейської служби України в порядку статті 181 КАС України суперечить нормам процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції знаходить такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що даний позов не може бути поданий в порядку статті 181 КАС України, адже за даною статтею можуть бути оскарженні лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, при цьому відповідачем у вказаній категорії справи може бути лише орган державної виконавчої служби.
Натомість суд першої інстанції не врахував, що загальний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того суд першої інстанції не взяв до уваги, що ст. 106 КАС України не містить обов'язку особи, яка звертається до суду з позовною заявою, визначати правову норму, на підставі якої вона подається, а тому помилкове посилання позивача на статтю 181 Кодексу адміністративного судочинства України не дає суду підстав для її застосування при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі.
На підставі вищевикладеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що тягне за собою скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 804/13300/13-а скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду є остаточного і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова