"23" січня 2014 р.справа № 2а-205/108/2013
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.
суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради
треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у березні 2013 року звернулись до суду позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 760 від 16 грудня 2011 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційні скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради 16 грудня 2011 року прийнято рішення за № 760, яким дозволено ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, продаж квартири АДРЕСА_1, яка належить неповнолітньому ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_5; дозволено ОСОБА_3 подарувати квартиру АДРЕСА_2, а саме: 1/2 частину вищевказаної квартири на ім'я неповнолітнього ОСОБА_5 та 1/2 на ім'я малолітньої ОСОБА_5; дозволено ОСОБА_4 прийняти в дар квартиру АДРЕСА_2 від імені неповнолітнього ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_5, про що повідомити органи опіки та піклування Ленінської районної у місті ради.
На підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровської ради від 16 грудня 2011 року № 760 ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_5 29 лютого 2012 року уклала з ОСОБА_1 попередній договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Від укладання основного договору покупець відмовився у зв'язку з протиправністю, на його думку, зазначеного рішення.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначили, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства та поза межами повноважень виконавчого комітету, адже вказаним рішенням дозвіл на продаж квартири було надано ОСОБА_3, яка діє за себе та в інтересах неповнолітнього та малолітньої, тоді як відповідно до вимог цивільного законодавства договір купівлі-продажу квартири має вчиняти неповнолітня особа за наявності нотаріально завіреної згоди батьків на вчинення правочину з урахуванням надання батьками такої згоди лише після отримання дозволу органу опіки та піклування. Прийняття оскаржуваного рішення призвело до порушення прав та інтересів позивачів, оскільки унеможливило укладання основного договору купівлі-продажу квартири.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню та доводам, викладеним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно з частиною 1 статті 52 вказаного Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
Статтею 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24 вересня 2008 року затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Відповідно до пункту 67 Порядку дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що на виконавчі органи районних у містах рад законом покладено обов'язок проводити діяльність із захисту майнових та житлових прав дітей, а також наділено останніх повноваженнями здійснювати розгляд заяв батьків щодо надання дозволів на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.
Як вбачається з матеріалів справи у грудні 2011 року треті особи звернулися до управління служби у справах дітей Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради з заявами про надання ОСОБА_3 дозволу на продаж квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про право власності на житло б/н від 26.12.2006, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради) та одночасно подарувати останнім квартиру за адресою: АДРЕСА_2, а також надати дозвіл ОСОБА_4 прийняти в дар квартиру за адресою: АДРЕСА_2, від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_5
В свою чергу Управління-служба у справах дітей Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради звернулась з поданням на ім'я голови Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради Коваленка А.М. щодо розгляду питання, викладеного у вищевказаних заявах, за наслідками розгляду якого відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини передбачено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається виконавчим органом місцевого самоврядування саме батькам дитини, як законним представникам.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Щодо доводів апелянтів стосовно обов'язковості особистого вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна суд апеляційної інстанції зазначає, що дана обставина не підлягає правовій оцінці в межах розгляду адміністративної справи, адже вони не носять публічно-правовий характер та не пов'язані з предметом спору в даній адміністративній справі, а підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства.
Доводи апелянтів, що прийняття рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Дніпропетровської ради від 16 грудня 2011 року № 760 призвело до порушення їхніх прав та інтересів, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, адже вказане рішення, як правильно зазначив суд першої інстанції, стосується прав, обов'язків та інтересів лише третіх осіб у справі.
Пояснення представника ОСОБА_2, що укладання основного договору купівлі-продажу квартири могло призвести до визнання в подальшому його недійсним, оскільки оскаржуване рішення виконкому не містить обов'язкових положень, встановлених ст. 32 ЦК України та ст. 177 СК України, також не носять правового обґрунтування, адже жодною нормою чинним законодавством не встановлені обов'язкові вимоги до змісту рішення суб'єкта владних повноважень.
Чинне законодавство лише зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
В свою чергу статтею 32 Цивільного кодексу України врегульовано виключно питання щодо неповної цивільної дієздатності фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а статтею 117 Сімейного кодексу України - щодо управління майном дитини, тобто не стосуються діяльності суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 2а-205/108/2013 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 23 січня 2014 року.
Головуючий: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Т.І. Ясенова