09 квітня 2014 року Справа № 87493/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. в адміністративній справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл. до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про примусове стягнення податкового боргу,-
01.03.2012р. позивач Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція /ОДПІ/ звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача Фізичної особи - підприємця /ФОП/ ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 60120 грн. 45 коп. (а.с.2-3).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. заявлений позов задоволено; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 60120 грн. 45 коп. (а.с.34-35).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ФОП ОСОБА_3, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.37-38).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що постанова Вищого адміністративного суду України від 06.10.2011р. у справі № К-1096/10 грунтується неоднаковому застосуванні одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У зв'язку із реорганізацією Тернопільської ОДПІ в Тернопільську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну позивача його правонаступником - Тернопільською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Тернопільській обл. (а.с.61-69).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Податкового кодексу /ПК/ України, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.5 ст.41 ПК України).
Право податкових органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України.
Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.04.2007р.-13.11.2007р. (з перервою з 23.04.2007р. по 12.11.2007р.) позивачем Тернопільською ОДПІ проведено планову документальну перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2005р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено Акт перевірки № 10569/17-326/НОМЕР_1 від 14.11.2007р. (а.с.9-14).
Вказаною перевіркою виявлено порушення, зокрема, вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», у зв'язку з чим відповідачу донараховано 60120 грн. 45 коп. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004181704/0 від 23.11.2007р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 60120 грн. 45 коп. (а.с.8).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2011р. у справі № К-1096/10 касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволено частково, постанову господарського суду Тернопільської обл. від 09.06.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009р. скасовано; позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Тернопільської ОПІ про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0004191704/0/78515 від 23.11.2007р.; у задоволенні решти позовних вимог (тобто, у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0004181704/0 від 23.11.2007р.) відмовлено (а.с.16-17).
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 60120 грн. 45 коп., що стверджується також податковим повідомленням-рішенням № 0004181704/0 від 23.11.2007р., довідкою про наявність податкового боргу станом на 13.02.2012р. (а.с.19), обліковими картками платника податків станом на 09.02.2012р. (а.с.20-21).
З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 1247 від 21.11.2011р. на загальну суму 60120 грн. 45 коп. (а.с.18).
Звідси, податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в сумі 60120 грн. 45 коп., яке відображене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0004181704/0 від 23.11.2007р., є узгодженим у порядку і на умовах, визначених ПК України.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу, доказів погашення якого останнім не представлено, не було здобуто таких судом під час розгляду справи по суті, через що заявлений позов підлягає задоволенню.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що подання заяви про перегляд судового рішення в адміністративній справі (постанови Вищого адміністративного суду України від 06.10.2011р. у справі К-1096/10) до Верховного суду України, її невідповідність судовій практиці (за твердженням апелянта) не перешкоджає стягненню заборгованості у даній справі. Вказане рішення касаційної інстанції набрало законної сили та відповідно до ч.2 ст.14 КАС України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.04.2012р. в адміністративній справі № 2а-1970/824/12 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька