01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 10/192/10(13/47/11)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів: Борисенко І.В.
Євсікова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хлібодар"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2009
у справі № 10/192/10(13/47/11) (суддя Мурашко І.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шосткинський завод хімічних реактивів"
до Приватного підприємства "Хлібодар"
про стягнення заборгованості 107 828,16 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Козлова О.В. - дов. № 23-54 від 07.03.2008
від відповідача Осипенко В.Г. - директор
Відкрите акціонерне товариство „Шосткінський завод хімічних реактивів” (надалі - позивач) в січні 2008р. звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 54-315 від 20.03.2008) до Приватного підприємства „Хлібодар” (надалі - відповідач, апелянт), у відповідності до якої просило:
- стягнути з відповідача 108 764,73 грн., з яких: 85 286,42 грн. - заборгованість по оплаті за зберігання продукції, індекс інфляції в розмірі 22 800,81 грн., 3% річних в розмірі 677,50 грн.;
- зобов'язати відповідача забрати з території позивача продукцію (очищений дихлоретан в кількості 33,6 т) у зв'язку з закінченням строку її зберігання.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 10 627,22 грн. боргу за зберігання, 276,30 грн. індексу інфляції, 26,57 грн. 3% річних, 109,30 грн. державного мита та 11,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язано відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т. в зв'язку із закінченням терміну зберігання; в решті майнових вимог, а саме про стягнення 74 659,20 грн. за зберігання, 22 524,51 грн. інфляційних та 650,93 грн. річних, відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2008 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 по справі № 13/47/11 в частині відмови в позові скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині вказані судові рішення залишені без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.01.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.10.2008 у справі № 13/47/11.
При новому розгляді справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву про зміну (збільшення) розміру позовних вимог № 54-277 від 20.03.2009, у відповідності до якої останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за фактичний час зберігання продукції (очищений дихлоретан) за період з 01.01.2006 по 31.01.2009 у розмірі 112 891,90 грн.
Представником позивача до прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, в судовому засіданні 09.04.2009 на підставі ст.22 ГПК України була подана заява про зменшення позовних вимог (т.3, а.с.106), у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача плату за фактичне зберігання 29 422 кг очищеного дихлоретану за період з 01.01.2006 по 31.01.2009 у сумі 107 828,16 грн.
Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції 09.04.2009 представник позивача подав заяву про відмову від частини позовних вимог - щодо стягнення інфляційних у сумі 22 524,51 грн. та 3% річних у сумі 650,93 грн.(т.3,а.с.107).
Судом перевірено повноваження представника позивача за довіреністю (т.2, а.с.172), заяви прийняті для розгляду по суті та долучені до матеріалів справи.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2009 у справі №10/192/10(13/47/11) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства „Хлібодар” на користь відкритого акціонерного товариства „Шосткінський завод хімічних реактивів” 107 828,16 грн. боргу за фактичне зберігання дихлоретану, 1 078,28 грн. державного мита та 106,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 107 828,16 грн. боргу за фактичне зберігання 29 422 кг дихлоретану за період з 01.01.2006 по 31.01.2009 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування факту збереження позивачем дихлоретану (очищеного) в заявленій кількості, у тому числі заяви відповідача про нестачу 855 кг дихлоретану, отриманого ним від позивача. Крім того, місцевим судом зазначено, що акт приймання-передачі дихлоретану від 24.02.2009, на підставі якого відповідач 10.02.2009 відпустив за накладною № 3 іншій юридичній особі 24 845 кг дихлоретану (технічного) не свідчить про нестачу 855 кг дихлоретану, отриманого ним від позивача за період з 31.03.2008 по 04.02.2009.
Приватне підприємство „Хлібодар”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 22.04.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2009 у справі № 10/192/10(13/47/11) та передати справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахуванням дійсних обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню.
Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у відповідності до яких він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області - без змін.
Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 02.06.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 10.06.2009.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/437 від 09.06.2009 було змінено склад колегії суддів.
З огляду на вказану обставину розгляд справи судом в судовому засіданні 10.06.2009 було розпочато спочатку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ВАТ “Шосткінський завод хімічних реактивів” (як виконавцем) та відповідачем - ПП „Хлібодар” (як замовником) було укладено договір відповідального зберігання № 35 від 14.09.2005 (т.1, а.с.14-15).
Відповідно до умов названого договору виконавець зливає очищений дихлоретан на зберігання у кількості 33,6 тон з 14.09.2005. Вартість зберігання 101,00 грн./т (п.1.1 договору).
Ціна наданих послуг за 1 місяць (з ПДВ) складає 101,00 грн./т (п.2.1 договору).
Згідно з п.6.1 договору № 35 від 14.09.2005 він діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2005, а в частині фінансових операцій - до повного розрахунку.
Пунктом 3 договору визначені додаткові умови, зокрема, про те, що в разі нестачі продукції або втрати її якості, вартість продукції, що не вистачає чи/або не відповідає вимогам якості продукції, відшкодовується по заставній ціні, встановленій в національній валюті України. Втрати продукції на зливо-наливних операціях визначаються по факту, але не більше встановлених норм.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 у справі № 13/47/11 по спору між тими ж сторонами, яке наявне в матеріалах справи (т.2, а.с.84), встановлено, що на підставі договору зберігання № 35 з моменту підписання договору, тобто, з 14.09.2005, позивач зберігає 33,6 т очищеного дихлоретану, що належить відповідачу, який повністю послуги по зберіганню не оплатив та не забрав свою власність в обумовлений договором строк.
З матеріалів справи вбачається, що підставою позовних вимог, що частково задоволені названим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 у справі № 13/47/11, був факт укладення сторонами договору зберігання № 35 в редакції саме від 14.09.05 (тобто, без врахування протоколу розбіжностей, про існування якого при розгляді справи № 13/47/11 вже було заявлено відповідачем та заперечується позивачем).
Виходячи з цього, судом і було прийнято рішення про стягнення з відповідача 10 627,22 грн. боргу за зберігання 33,6 т очищеного дихлоретану по ціні 101 грн./т за період з 14.09.2005 по 31.12.2005 (а також індексу інфляції та 3% річних за цей період) та зобов'язано відповідача забрати з території позивача очищений дихлоретан в кількості 33,6 т у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 у справі № 13/47/11 в зазначеній частині набуло чинності після перегляду справи в апеляційному порядку та залишене без змін судом касаційної інстанції.
Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, місцевим судом підставно та обґрунтовано відхилені заперечення відповідача щодо ціни зберігання, вказаної в протоколі розбіжностей, оскільки факт існування домовленості сторін щодо зберігання позивачем 33,6 очищеного дихлоретану по ціні саме 101 грн./т згідно умов договору зберігання № 35 від 14.09.2005 встановлений рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008 у справі № 13/47/11 та не потребує доказування.
Матеріалами справи також підтверджено, що на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.03.08р по справі № 13/47/11 відповідач забрав у позивача 28 817,5 кг очищеного дихлоретану, що підтверджується накладними позивача, довіреностями відповідача та актами прийому-передачі дихлоретану від 31.03.2008, від 09.04.2008, від 26.11.2008 та від 04.02.2009, які належним чином оформлені та підписані представниками сторін (копії - т.3, а.с.61-76).
Відповідно до ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч.3 ст. 946 ЦК України).
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов'язання за договором, укладеним з позивачем, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування факту збереження позивачем належного відповідачу дихлоретану в кількості 29 422 кг у період з 01.01.2006 до 04.02.2009, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за зберігання у вказаний період у розмірі 107 828,16 грн. (в межах заявлених позивачем вимог) є підставними та обґрунтованими.
Разом з тим, судова колегія дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з заяв представника позивача, поданих у судовому засіданні 09.04.2009 (т.3, а.с. 106-107), які місцевим судом були прийняті до розгляду, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з ПП „Хлібодар” 107 828,16 грн. боргу, а в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 22 524,51 грн. інфляційних та 650,93 грн. річних - відмовився від позову на підставі ст. 22 ГПК України.
У судовому засідання апеляційної інстанції представник позивача вказану заяву про відмову від частини позовних вимог підтримав та зазначив, що наслідки відмови від позову, передбачені ч.6 ст.22 ГПК України, на час подачі заяви місцевому суду йому були відомі.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення інфляційних в сумі 22 524,51 грн. та 3% річних в сумі 650,93 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України (оскільки позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом).
Однак, з матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд, прийнявши до розгляду заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, за результатами розгляду цієї заяви не прийняв відповідного процесуального документу (ухвали), а також не зазначив про припинення провадження у справі в частині позовних вимог у рішенні від 09.04.2009, прийнятому за результатами розгляду справи.
За таких обставин оскаржуване рішення винесено судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому оішення підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України.
Як зазначено в п.5 роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/612 від 23.08.94 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Судовою колегією встановлено, що відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
З врахуванням усього вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства „Хлібодар” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2009 у справі № 10/192/10(13/47/11) підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Хлібодар” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.04.2009 у справі №10/192/10(13/47/11) за позовом Відкритого акціонерного товариства „Шосткінський завод хімічних реактивів” до Приватного підприємства „Хлібодар” змінити, доповнивши його резолютивну частину пунктом 2 наступного змісту:
„2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 22 524,51 грн. та 3% річних у сумі 650,93 грн. припинити по п.4 ст.80 ГПК України”.
3. Матеріали справи № 10/192/10(13/47/11) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Шипко В.В.
Судді Борисенко І.В.
Євсіков О.О.
12.06.09 (відправлено)