21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
11 червня 2009 р. Справа 9/95-09
Господарський суд Вінницької області у складі: судді Балтака О.О., при секретарі судового засідання Кравчук Н.Л.,
за участю представників сторін:
позивача : Строгий І.Л., за довіреністю № 214 від 10.10.2008 року
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду (кім. № 1109), справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляснаб-Вікант" (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" ( вул. Володарського, буд. 41, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 19500,00 грн.
Подано позов про стягнення 19500 грн. боргу за поставлену згідно видаткових накладних № РН-0003258 від 01.10.2008 р., № РН-0003299 від 02.10.2008р., № РН-0003504 від 14.10.2008р. та № РН-0003592 від 22.10.2008 р. - металопродукцію.
Ухвалою суду від 22.04.2009 року , за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/95-09 та призначено її розгляд на 14 травня 2009 року слуханням о 10 год. 30 хв.. В зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання та через неподання останнім витребуваних доказів, розгляд справи відкладався до 11 червня 2009 року, про що свідчить ухвала суду від 14 травня 2009 року.
Відповідач в судове засідання 11 червня 2009 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.
Зокрема, згадана ухвала суду від 14 травня 2009 року направлялась відповідачу за адресами наявними в матеріалах справи, а саме: 1) вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21000; 2) вул. Володарського, буд. 41, м. Вінниця, 21000.
21 травня 2009 року до суду повернувся конверт, що адресувався відповідачу, лише з однієї адреси : вул. Келецька, 53, м. Вінниця, 21000. Оскільки інший конверт з ухвалою, що направлявся на адресу: вул. Володарського, буд. 41, м. Вінниця, 21000. ( слід зауважити, що ця ж адреса, також, наявна в довідці Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/1196 від 03.06.2009 року, яка супровідним листом за вх. № 7396 від 11.06.2009 року, на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2009 року, надана представником позивача), то суд вважає, що ухвала від 14.05.2009 року отримана відповідачем, а суд вжив всіх залежних від нього заходів для повідомлення учасника процесу про час та місце судового засідання, для захисту своїх прав та законних інтересів, а той не скористався правом участі в судовому засіданні.
Зважаючи на наведене, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Представник позивача, в судовому засіданні 11 червня 2009 року, позовні вимоги підтримав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, судом з'ясовано, що згідно видаткових накладних № РН-0003258 від 01.10.2008 р., № РН-0003299 від 02.10.2008р., № РН-0003504 від 14.10.2008р., № РН-0003592 від 22.10.2008 р. та довіреності серії ЯПИ № 719743 від 01.10.2008 р. Відповідачеві поставлено товар (металопродукцію) на загальну суму 44505 грн. 47 коп. в т.ч. ПДВ.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати Товару виконав частково: сплативши лише 25005 грн. 47 коп., що підтверджується виписками банку від 01.12.2008 року, 17.12.2008 року та від 25.12.2008 року., як наслідок, за ТОВ “МУР” рахується заборгованість в сумі 19500 грн. 00 коп..
05 лютого 2009 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 8 від 03.02.2009 року з вимогою погасити борг в сумі 19500 грн. 00 коп., однак претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Заборгованість відповідачем, станом на день звернення з позовом до суду не погашена, що і спонукало позивача звернутися з даним позовом до суду.
Таким чином, неоплачена заборгованість за отриманий товар складає 19500 грн. 00 коп. (44505 грн. 47 коп. - 25005 грн. 47 коп.).
З врахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних міркувань.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські правовідносини, які існували між ТОВ "Поділляснаб-Вікант" та ТОВ "Мур" мають характер договору поставки. В силу ж ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів суд вважає вимоги відповідача перед позивачем в розмірі 19500 грн. коп. доведеними та обґрунтованими.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 22.04.2009 року, від 14.05.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача, стосовно стягнення з відповідача 19500 грн. 00 коп. боргу, є обґрунтованою, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже є такою, що підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають покладенню на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.4-3, 4-5, 28, 32,33,34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" (вул. Володарського, 41, м.Вінниця, 21050, код за ЄДРПОУ 32169057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляснаб-Вікант" (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037, код за ЄДРПОУ 34849127, р/р 26006050312391 в Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 315018) 19500 грн. 00 коп. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) боргу за отриманий товар, 195 грн. 00 коп. (сто дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати накази після набрання рішенням законної сили .
4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 червня 2009 р.
віддрук.3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, ТОВ "Поділляснаб-Вікант" (вул. Зодчих, 24, м. Вінниця, 21037)
3 - відповідачу, ТОВ "МУР" ( вул. Володарського, буд. 41, м. Вінниця, 21050)