79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.05.09 Справа № 02/72-50
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Мельник Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Імпалс» за №138 від 06.04.2009р.
на ухвалу господарського суду Волинської області від 27.03.2009 року
про забезпечення позову у справі № 02/72-50
за позовом акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луцької філії АТ «Укрінбанк», м.Луцьк
до відповідача-1 приватного підприємства «Торговий дім «Провіант», с.Тарасове Луцького району
до відповідача-2 приватного підприємства «Імпалс», с.Тарасове Луцького району
до відповідача-3 приватного підприємства «Макаронна компанія», с.Тарасове Луцького району
про стягнення 550460,10грн.
за участю представників сторін:
від позивача та відповідачів-1, -3 не з»явились
від відповідача-2 (скаржника) Матвійчук Т.М.
Права і обов»язки, визначені ст.22 ГПК України, право заявляти відводи, представнику роз»яснено.
Позивач та відповідачі -1, -3 явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копій ухвали від 24.04.2009р. адресатам (а.с.45-49).
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов»язковою, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. розгляд справи передано колегії суддів у складі: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Мельник Г.І.
Ухвалою господарського Волинської області від 27.03.2009року у справі №02/72-50 (суддя Костюк С.В.) задоволено заяву акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Луцької філії АТ «Укрінбанк» про забезпечення позову, вжито заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на заставлене майно по договору застави від 24.09.2008р., що належить приватному підприємству «Імпалс»(далі-ПП «Імпалс») та знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Ів.Франка, 53, та накладення арешту на заставлене майно по договору застави від 24.09.2008р., що належить приватному підприємству «Макаронна фабрика» (далі-ПП «Макаронна фабрика») та знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, смт.Мар»янівка, вул.Привокзальна,17; а також накладено арешт на грошові кошти в сумі 550416,10грн., що належить ПП «Імпалс»; накладено арешт на грошові кошти в сумі 550416,10грн., що належить ПП «Макаронна компанія»; накладено арешт на грошові кошти в сумі 550416,10грн., що належить ПП «Торговий дім «Провіант».
Ухвала мотивована тим, що матеріалами справи підтверджено існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, в зв»язку з тим, що відповідач не дотримується своїх договірних зобов»язань, а сума заборгованості є значною, структура банківського боргу передбачає постійне його зростання через щоденне нарахування відсотків на наявну заборгованість, що дає підстави задоволити заяву про забезпечення позову згідно ст.ст.66,67 ГПК України.
Дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову оскаржується відповідачем-2 у справі -ПП «Імпалс», оскільки, на думку апелянта, суперечить вимогам ст. 66 ГПК України, тобто заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язково подати докази наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Натомість, зазначає апелянт, заявником не наведено жодного обґрунтування того, чому він просить застосувати ті чи інші заходи. Вважає, що заходи по забезпеченню позову є неспіврозмірні вимогам позивача, а саме, при ціні позову 550416,10грн., судом накладено арешт на майно на загальну суму 2789290,60грн., а також накладено арешт на рахунки позичальника та поручителя. Судом не взято до уваги, що ПП «Тоговий дім «Провіант»є позичальником по кредитній угоді №161 від 24.09.2008р., а ПП «Імпалс»та ПП «Макаронна компанія»виступило майновим поручителем виконання таких зобов»язань, шляхом укладення договорів застави р№9158 та р№9159 від 24.09.2008р.
Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.53-55), зокрема, вказує, що відповідачі будучи позичальниками банку, являються також майновими та фінансовими поручителями інших позичальників, що в свою чергу підвищує ризик невиконання можливого рішення суду. Зазначає, що позов забезпечений виключно арештом на заставне майно та арештом на кошти в межах ціни позову.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
Акціонерне товариство «Український інноваційний банк»в особі Луцької філії АТ «Укрінбанк»звернулося до господарського суду Волинської області із позовною заявою до приватного підприємства «Торговий дім «Провіант», приватного підприємства «Імпалс»та приватного підприємства «Макаронна компанія»про стягнення заборгованості в сумі 550460,10грн., яка виникла по невиконанню умов кредитної угоди №161 від 24.09.2008р., оскільки вимога про дострокове виконання позичальником зобов»язань за кредитною угодою (претензія від 14.11.2008р.) залишена ним без відповіді та задоволення. Додатково позивачем подано заяву про забезпечення позову у відповідності до вимог ст.66 ГПК України, шляхом накладення арешту на заставлене майно відповідачів по договорах застави р№9158 та р№9159 від 24.09.2008р. та грошові кошти відповідачів на суму позовних вимог.
Вимога про необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач не дотримується своїх договірних зобов»язань і зважаючи на значну суму заборгованості, яка будучи боргом по кредитній угоді, постійно зростає через нарахування відсотків на наявну заборгованість. Зазначає про небезпеку використання грошових коштів відповідачів на проведення розрахунків з іншими особами, у зв»язку з чим стягнення заборгованості на користь позивача буде неможливим.
Дана заява про забезпечення позову судом задоволена.
Судова колегія заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України визначено перелік заходів до забезпечення позову.
Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи, особливостей предмета спору, позиції позивача, що наведена у заяві про забезпечення позову, тощо.
Пунктом 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»із змінами та доповненнями, внесеними роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України №02-5/445 від 18.11.1997р.; №02-5/467 від 18.04.2001р.; роз'ясненням президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р.; №04-5/609 від 31.05.2002р.; рекомендацією президії Вищого господарського суду України №04-5/212 від 10.02.2004р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Позивачем до заяви про забезпечення позову не долучено документів, які б підтверджували наявність у відповідачів заборгованості перед іншими кредиторами, а наявність боргу у зв»язку з невиконанням договору по кредитній угоді судова колегія не вважає доказом, який би підтверджував неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду.
У підтвердження наявності заборгованості відповідачів перед іншими кредиторами позивач подав копії кредитних угод, однак, такі докази долучені до матеріалів справи лише під час розгляду апеляційної скарги.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що укладаючи кредитну угоду сторони визначили розмір та спосіб забезпечення зобов»язання, шляхом укладення договорів застави від 24.09.2008р. на майно позичальника та поручителів (відповідачів), вартість якого значно перевищує суму позовних вимог.
З огляду на викладене, застосування судом в якості заходу до забезпечення позову накладення арешту на грошові кошти відповідачів, не знаходиться у причинному зв»язку з предметом позовних вимог, який визначений позивачем як стягнення грошової суми, забезпеченої заставою.
Окрім того, судом при винесені оскаржуваної ухвали застосовано одночасно два заходи по забезпеченню позову, а саме, накладено арешт на грошові кошти відповідачів на суму позову, а також накладено арешт на заставлене майно, що є порушення п.1 ч.1 ст.67 ГПК України, оскільки згідно даної норми арешт може накладатись на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
За таких умов застосування до апелянта заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів, зазначених у оскаржуваній ухвалі є порушенням приписів ст.ст.66, 67 ГПК України. Слід зазначити також, що п.1.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 зазначено про те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, і інших учасників судового процесу, а також наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Місцевим господарським судом при винесені оспорюваної ухвали не враховані вищенаведені вимоги.
З врахуванням викладеного, вимоги скаржника підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову -скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів.
Отже, керуючись ст. ст. 99, 103, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Імпалс»задоволити частково.
Ухвалу господарського суду Волинської області від 27.03.2009 року про забезпечення позову у справі № 02/72-50 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти ПП «Торговий дім «Провіант», ПП «Імпалс»та ПП «Макаронна компанія».
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
судді Галушко Н.А.
Мельник Г.І.