02.06.09р.
Справа № 25/79-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "777", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу ЛТД", м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Козятинська об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області, м. Козятин
про стягнення 91 444 169,44 грн.
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
Від позивача: Шевченко В.В. - дов. № 134 від 01.06.09р.
Від відповідача: Кірєєв Г.Ю. - дов. № б/н від 05.01.09р.
Від третьої особи: не з'явився
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього за нікчемним договором поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р. грошових коштів у розмірі 91 444 169,44 грн.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що за наслідками перевірки ТОВ „777” Козятинською об'єднананою державною податковою інспекцією Вінницької області було складено Акт № 224/2301-32687848 від 21.11.2008 р., в якому остання встановила, що укладений між сторонами договір поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р. є нікчемним правочином в силу закону згідно з п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст.. 228 ЦК України, оскільки договір укладений без наміру настання реальних наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Визнання Козятинською об'єднананою державною податковою інспекцією Вінницької області нікчемним договору поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р. є підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів, що були сплачені за цим договором у відповідності до ч. 1 ст. 208 ГК України, ст. 216 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставності, оскільки для визнання недійсними угод зазначених позивачем у позові і третьою особою у акті перевірки -відсутній суб'єктивний склад правопорушення, який повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Жодних відомостей щодо ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ПП «Демол-Сервіс»(контрагента за договорами) та наявності протиправного умислу, встановлених обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у позовній заяві - не наведено. Крім того за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ "Рейнбоу ЛТД" з питань правових відносин з ПП «Демол-Сервіс»за період з 01.08.2007р. по 31.07.2008р., ТОВ "Рейнбоу ЛТД" не було донараховано жодних податкових зобов'язань або штрафних санкцій, що свідчить про відсутність претензій з боку податкових органів стосовно оподаткування ТОВ "Рейнбоу ЛТД". Факт визнання зазначених договорів недійсними в судовому порядку також відсутній.
Також, відповідач вважає висновок позивача стосовного того, що договір поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р. є нікчемними, таким, що не відповідає дійсності, оскільки такий висновок грунтується виключно на припущеннях, на невірному, субєктивному трактуванні фактів отриманих Козятинською об'єднананою державною податковою інспекцією Вінницької області під час проведення перевірки ТОВ «777»та не підтверджується відповідними рішеннями компетентних органів з цього приводу. Факт існування та підписання видаткових накладних, які підтверджують переданя товару та перехід права властності на товар в рамках зазначених договорів поставки - не заперечується Позивачем. Таким чином право властності по договорах поставки перейшло до набувача згідно із умовами передбаченими чинним законодавством України та відповідним договором. Крім того, жоден нормативно-правовий акт не визнає відсутність сертифікатів якості на вже реалізований товар як підставу для визнання укладеного договору недійсним. По зазначеним договорам було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що в свою чергу доводить реальність здійснених операції, які оформлені належним чином складеними первинними документами.
Третя особа надала письмові пояснення по суті спору де зазначає, що внаслідок проведеної перевірки діяльності ТОВ „777” щодо взаємовідносин з ТОВ "Рейнбоу ЛТД" по постачанню нафтопродуктів за договором № П-179/2007 від 01.10.2007р., останньому було донараховано податок на прибуток за перше півріччя 2008р. в сумі 1085136,00грн. і податок на додану вартість в сумі 868109,00грн., про що винесено відповідні податкові повідомлення-рішення. Зазначені повідомлення-рішення були оскаржені позивачем та скасовані Державною податковою адміністрацією у Вінницький області.
Третя особа не забезпечила явку представника до судового засідання. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, враховуючи, що остання була належним чином повідомлена судом про час та місце судового засідання у справі, а матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01 жовтня 2007р. між ТОВ «777»(покупець) та ТОВ «Рейнбоу ЛТД»(постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № П-179/2007 (далі -договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, за цінами та в строки, встановленими у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти встановлені Специфікаціями грошові суми.
Відповідно до п. 1.2. договору, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання відповідної видаткової накладної.
Товар вважається переданим в розпорядження Покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладної (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору, умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачень термінів „Інкотермс” ( 2000р.) -EXW -термінал ВАТ „Дніпронафтопродукт”.
Пункт 3.1. Договору передбачає, що Покупець зобов”язаний провести оплату товару до 31.12.2008р.
На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «777»було отримано від ТОВ «Рейнбоу ЛТД»паливно-мастильних матеріалів на суму 110410259,04грн., що підтверджується відповідними копіями видаткових накладних, що підписані сторонами та не заперечується позивачем. В свою чергу ТОВ «777»сплатило ТОВ «Рейнбоу ЛТД»91 444 169,44 грн. за поставлені паливно-мастильні матеріали, що підтверджується копіями відповідних банківських виписок та не заперечується відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області про призначення невиїзної документальної перевірки ТОВ «777»у зв'язку з порушенням кримінальної справи відносно директора ПП «Демол-Сервіс»проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «777»з питань взаємовідносин з ТОВ «Рейнбоу ЛТД»за період з 01.08.2007р. по 31.07.2008р.
За результатами даної перевірки Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області складено Акт № 224/2301-32687848 від 21.11.2008 р.
В наведеному Акті зазначається, що видаткові накладні на виконання умов договору та актів приймання-передачі, видані ТОВ «Рейнбоу ЛТД», не мають юридичної сили та доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст.2, ст..9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані документи, на думку третьої особи, складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.
Також, третя особа Акті перевірки стверджує, що з боку ТОВ «Рейнбоу ЛТД»була порушена Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та кількістю (постанови Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7, а також ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності». Постачальник, тобто ТОВ «Рейнбоу ЛТД», був зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції. Також постачальних зобов'язаний припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.
На виконання вищеприведених нормативних актів третя особа зробила висновок, що згідно даних складського, матеріального, бухгалтерського, фінансового обліку, наданих для перевірки, не виявлено документів від ТОВ «Рейнбоу ЛТД», які є складовою частиною комплекту перевізних документів у відповідності діючого законодавства та підтверджують виконання договору № П-179/2007 від 01.10.2007р.
Враховуючи вищенаведене, Козятинська об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області в Акті перевірки визнала, що договір поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р., укладений між ТОВ «777»та ТОВ «Рейнбоу ЛТД», не спричиняє реального настання правових наслідків, оскільки не відповідає ст.ст. 626, 629, 655, 656, 658, 662, 664, ч. 2 ст. 669 ЦК України.
Отже, за висновком Козятинської ОДПІ такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Рейнбоу ЛТД»по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст.215, ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, про що зазначається у позовній заяві Позивача.
Враховуючи вищенаведені висновки Козятинської ОДПІ викладені в Акті № 224/2301-32687848 від 21.11.2008р., позивач як сторона по вказаному договору, що не мала при укладанні договору мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (нафтопродукти були придбані у відповідача для реалізації цього товару кінцевому споживачу на АЗС) на підставі ч. 1 ст. 208 ГК України - просить суд усе одержане відповідачем від позивача за нікчемним договором, а саме грошові кошти у сумі 91 444 169,44грн. повернути останньому. При цьому, позивач вказує на те, що він мав можливість перевірити відносно ТОВ ТОВ «Рейнбоу ЛТД»тільки загальнодоступну інформацію, одержати відомості про своєчасність та повноту сплати ТОВ «Рейнбоу ЛТД»податкових платежів ТОВ «777»не мало та не має можливості. ТОВ «777»за даними господарськими операціями сплатило до державного бюджету всі необхідні податкові платежі.
Господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Статуту ТОВ «777»затвердженого рішенням зборів засновників згідно протоколу № 1 від 14.11.2003р. та зареєстрованим Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 18.11.2003р. - одним із основних видів діяльності ТОВ «777»є оптова, роздрібна та посередницька торгівлі нафтою, нафтопродуктами, роздрібна торгівля пальним, реалізація нафтопродуктів оптом та через автозаправні станції.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, відповідно до ст. 658 ЦК України належить власникові товару.
Згідно з ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Покупець зобов'язаний прийняти товар (ст. 689 ЦК України) та оплатити його після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до наданих документів по справі, вбачається, що сторони виконали умови договору поставки нафтопродуктів П-179/2007 від 01.10.2007р. (відповідач поставив нафтопродукти, а позивач сплатив за них кошти), що спростовує висновки третьої особи у Акті перевірки стосовно того, що вказаний договір не мав реального товарного характеру, а дії сторін не були спрямовані на реальне настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, здійснивши дії спрямовані на виконання умов договору поставки нафтопродуктів П-179/2007 від 01.10.2007р. сторони досягли відповідних правових наслідків, що виключає визначення цього договору як нікчемного.
Так, підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
В силу ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Отже, застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання у судовому порядку (ст. 207 ГК України) та не може бути правовим наслідком нікчемного правочину.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
В порушення вказаних приписів Позивачем не доведено, що Відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів П-179/2007 від 01.10.2007р. з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що також виключає застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст.208 ГК України. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) правочину на порушення публічного порядку та спрямування його на незаконне заволодіння майном держави в установленому законом порядку не встановлена.
В матеріалах справи, також відсутні будь-які рішення судів щодо визнання недійсним спірного зобов'язання, застосування податковими органами наслідків визнання зазначеного правочину нікчемним на підставі Акту № 224/2301-32687848 від 21.11.2008р. Акти ж документальних перевірок, вчинені за результатами перевірок, не мають обов'язкового характеру, оскільки ці акти не можуть оспорюватися в господарському суді (роз'яснення Президії ВАСУ N 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»із внесеними змінами).
Крім того, зазначена в Акті ДПІ низка недоліків, допущенних підприємствами, при оформленні документів, які стосуються угод, укладених між сторонами, не є підставою для визнання зазначених правочинів нікчемними, з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК України, оскільки діюче законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.
До того-ж, відповідні ж податкові повідомлення-рішення винесені Козятинською ОДПІ за наслідками перевірки та на підставі Акту № 224/2301-32687848 від 21.11.2008р. скасовані Державною податковою адміністрацією у Вінницький області.
З урахуванням наведеного, суд не приймає твердження Позивача про нікчемність договору поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р. в силу закону, як встановлено в Акті Козятинської ОДПІ № 224/2301-32687848 від 21.11.2008р. В даному випадку суд погоджується з твердженням відповідача про те, що наведений договір поставки не є нікчемним правочином в розумінні ч. 2 ст. 215 ЦК України, а є оспорюваним правочином згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази визнання недійсним недійсності договору поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р., укладеного ж між сторонами.
Враховуючи усе вищевикладене у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 91 444 169,44 грн., сплачених за договором поставки нафтопродуктів № П-179/2007 від 01.10.2007р., тому у задоволенні позову слід відмовити, а сплачені судові витрати віднести на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя
А.Є. Чередко
Рішення підписано