21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
10 червня 2009 р. Справа 11/108-09
за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України», м. Київ
до державного підприємства «Вінницькі теплові мережі», м. Вінниця
про стягнення 1 289 293,40 грн..
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:
від позивача - О. Овчарук за довіреністю № 164/10 від 26.12.2008р.;
від відповідача - Л. Шевчук за довіреністю Юр-508 від 18.08.2008р..
Заявлено позов про стягнення з державного підприємства «Вінницькі теплові мережі» заборгованості за договором на постачання природного газу № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2008р. в загальному розмірі 1 289 293,40 грн., з яких: 645 081,69 грн. -основний борг; 268 855,45 грн. -пеня, 341 851,48 грн. -інфляційні нарахування, 33 504,78 грн. -3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання природного газу № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2008р. позивачем передано у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ на загальну суму 7 827 690,69 грн.. Пунктом 6.1. договору визначено порядок та умови проведення розрахунків. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів розрахунки частково, в сумі 7 182 609 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 645 081,69 грн..
Відповідач у відзиві № 16-02-196 від 19.05.2009р. та листі за № 16-02-259 від 09.06.2009р. позовні вимоги визнає частково в частині основного боргу в розмірі 266 081,69 грн.. Заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій посилаючись на те, що основною причиною виникнення заборгованості за природний газ став збитковий тариф на теплову енергію, який діє на протязі багатьох років. Ускладнення своєчасних розрахунків за природний газ пов'язане з прийняттям Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію». До того ж основною категорією споживачів теплової енергії є населення, а Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію за житлово-комунальні послуги»забороняє нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію, чим порушується принцип рівного захисту державою усіх суб'єктів господарювання закріпленого ст. 6 Господарського кодексу України.
При розгляді справи 26.05.2009р. судом оголошувалась перерва до 10.06.2009р. з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору в даній справі.
Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
29 вересня 2008 року між дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) та державним підприємством «Вінницькі теплові мережі»(відповідач) укладено договір на постачання природного газу № 06/08-1752 ТЕ-1 згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач відповідно прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
05 листопада 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки природного газу № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2008р..
24 грудня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору поставки природного газу № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2008р..
В період жовтня-грудня 2008 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 827 690,69 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2008р., від 30.11.2008р., від 31.12.2008р., копії яких долучені до матеріалів справи.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ та його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа поточного місяця.
Як вбачається з позовної заяви та розрахунку ціни позову, відповідач провів часткові розрахунки за договором. Станом на 16.04.2009р. заборгованість за договором становить 645 081,69 грн..
Разом з тим, представником відповідача долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 1040 від 01.04.2009р., № 219 від 03.04.2009р., № 1057 від 03.04.2009р., № 1074 від 07.04.2009р., № 1090 від 08.04.2009р., № 1104 від 09.04.2009р., № 1144 від 10.04.2009р., № 1146 від 13.04.2009р., № 1165 від 14.04.2009р., № 1184 від 15.04.2009р., № 1209 від 16.04.2009р., які свідчать про те, що в період з 01.04.2009р. по 16.04.2009р. відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором перераховано на рахунок позивача 379 000 грн..
Таким чином, станом на момент звернення до суду з позовом (16.04.2009р.) сума боргу за договором становила 266 081,69 грн..
За вказаних обставин, в позові в частині стягнення 379 000 грн. основного боргу слід відмовити як безпідставно заявленому.
При розгляді справи представником відповідача подано акт звірки розрахунків від 31.05.2009р. згідно з яким сторони визначили, що станом на 31.05.2009р. борг за договором № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2008р. відсутній.
В судовому засіданні представники сторін підтвердили вищевказану обставину.
Зважаючи на наведене, провадження у справі в частині стягнення 266 081,69 грн. основного боргу слід припинити по п. 1-1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат на відповідача.
Наведене свідчить, що відповідачем розрахунки за природний газ проведено з порушенням строків визначених договором, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Отже, позивачем правомірно нараховано 341 851,48 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по березень 2009 року.
Вказаною нормою встановлена також відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір трьох процентів річних за договором № 06/08-1752 ТЕ-1 від 29.09.2009р. за період з 11.11.2008р. по 16.04.2009р. становить 33 264,95 грн.. Тоді як позивачем заявлено до стягнення 33 504,78 грн., а тому в позові в частині стягнення 239,83 грн. 3% річних слід відмовити.
Також позивачем заявлено до стягнення 268 855,45 грн. пені за період з 11.11.2008р. по 16.04.2009р..
Згідно з п. 7.2. договору в разу неоплати або несвоєчасної оплати у строки, визначені п. 6.1. даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши правильність нарахування пені, судом з'ясовано, що при розрахунку пені позивачем не враховані суми сплачені відповідачем в період з 01.04.2009р. по 16.04.2009р., а відтак не вірно визначено і розмір пені. За період з 11.11.2008р. по 16.04.2009р. розмір пені становить 266 648,55 грн., а тому в позові в частині стягнення пені в розмірі 2206,90 грн. слід відмовити як безпідставно заявленій.
Окрім того, суд виходячи з приписів п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, вважає за можливе зменшити пеню на 50% на підставі п.3 ст.83 ГПК України , виходячи з наступного.
Відповідачем надаються послуги з теплопостачання підприємствам, організаціям, бюджетним установам, населенню.
Несвоєчасність розрахунків з відповідачем безпосередніми споживачами газу підтверджується відомостями про дебіторську заборгованість установ місцевого бюджету, держаного бюджету, населення .
Крім цього боржник не міг своєчасно розрахуватись із позивачем через важкий фінансовий стан, спричинений наявністю різниці в тарифах, затверджених Вінницькою міською радою у розмірах, нижчих від економічно обґрунтованих .
Стягнення заборгованості з безпосередніх споживачів, в т.р. з населення, який є найбільшим боржником ускладнюється в зв'язку з дією Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію».
За таких обставин, суд вважає такий випадок винятковим, а тому відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір пені на 50%, що становить суму 133 324,27 грн..
В позові в частині стягнення пені у сумі 133 324,27 грн. пені слід відмовити, однак судові витрати із суми позову, зменшеної судом розміру пені підлягають віднесенню на відповідача.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.
Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
При розгляді справи судом з'ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 1496 від 16.04.2009р. зайво сплачено 0 грн. 07 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».
Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з державного підприємства «Вінницькі теплові мережі»(21100, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2, код 05516955) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 133 324 (сто тридцять три тисячі триста двадцять чотири) грн. 27 коп. -пені; 341 851 (триста сорок одну тисячу вісімсот п'ятдесят одну) грн. 48 коп. - інфляційних; 33 264 (тридцять три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 95 коп. - 3% річних; 9 078 (дев'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 46 коп. - витрат пов'язаних зі сплатою державного мита, 83 (вісімдесят три) грн. 09 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині стягнення 266 081,69 грн. основного боргу припинити.
4. В позові в частині стягнення 379 000 грн. основного боргу, 135 531,17 грн. пені та 239,83 грн. - 3% річних відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 07 коп..
7. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 12.06.2009р.
Суддя В. Матвійчук
Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу - (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)
3 - відповідачу - (21100, Вінниця, вул. 1-го Травня, 2)