Справа № 333/31/14-к
Провадження № 1-кп/333/98/14
Іменем України
10 квітня 2014 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12013080040004615 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, не одруженого, до 2008 року перебував на обліку як інвалід другої групи з дитинства, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1. 13.10.2009 року Акімовським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.;
2. 20.07.2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
3. 17.11.2010 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ст. ст. 69, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі, з самостійною виплатою штрафу у розмірі 510 грн. Звільнився 04.10.2012 року за відбуттям строку покарання;
4. 19.07.2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
- за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_5 , будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, судимість за який у встановленому порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став і знову вчинив аналогічне кримінальне правопорушення за наступних обставинах. 09.12.2013 року приблизно об 13 год. 30 хв., ОСОБА_5 , знаходячись у приміщенні кафе-бару «Люксор», який розташований по вул. 40-річчя Перемоги, буд. 11-б, м. Запоріжжя, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, умисно, скориставшись тим, що в приміщенні вищевказаного кафе-бару нікого немає, здійснив таємне викрадення чужого майна, а саме продовольчих товарів та оргтехніки, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 500 грн. 85 коп. При цьому ОСОБА_5 вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення злочину до кінця, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був затриманий у приміщенні вказаного кафе власницею даного кафе ОСОБА_4 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що 09.12.2013 року він разом із подругою прийшов у кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де вони замовили сік та коньяк та проводили час за бесідою. Повертаючись з туалету, він побачив відкриті двері гардеробної кімнати, в які зайшов, та перебуваючи в цей кімнаті заснув. Коли він прокинувся, кафе було вже зачинено, та він намагався найти вихід з нього. Але потім взяв пакет, у якій склав спиртні напої, продукти харчування, а також планшет і став чекати коли прийде хазяйка кафе та випустить його. У скоєному щиросердне розкаюється.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги, що прокурор не оспорював обставини, встановлені органом досудового розслідування, учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд учасникам кримінального провадження роз'яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його наслідки, думку потерпілої, його здоров'я (на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває), дані, характеризуючи особистість обвинуваченого - має судимість за вчинення корисливих злочинів, яка не знята та не погашена в установленому законом порядку, злочин скоїв, перебуваючи на іспитовому строку, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований. Обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченого, є - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджується його поведінкою на досудовому розслідуванні та судовому слідстві. Обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Остаточне покарання суд призначає на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КК України.
З урахуванням особистості обвинуваченого, обставин кримінального провадження, того факту, що злочин скоєно під час іспитового строку, суд вважає, що виправлення та перевиховування ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати згідно з обвинувальним актом, відсутні. Строк ухвали про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту припинив дію 11.02.2014 року, інший запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_5 по сукупності вироків шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2013 року у вигляді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного відбування покарання.
Речові докази по справі:
- документи та товарні чеки на викрадене майно, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12013080040004615 - залишити в матеріалах вказаного кримінального провадження;
- планшет «Андроїд» в корпусі чорного кольору, цифровий фотоапарат «Олімпус» в корпусі чорного кольору, модем-роутер «Київстар ТР-Lnk», флеш-носій «SP 16GB» в корпусі чорного кольору, що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 - залишити останній.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1