09.04.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю прокурора ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №11/777/124/2014 за апеляційними скаргами обвинувача - прокурора прокуратури Виноградівського району ОСОБА_5 , підсудного ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2013.
Цим вироком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець і мешканець АДРЕСА_1 , неодружений, непрацюючий, не судимий засуджений за ч.1 ст. 190 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі, за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим - на два роки обмеження волі.
Ухвалено: запобіжний захід залишити без змін, строк відбуття покарання обчислювати з моменту виконання вироку; зарахувати в строк відбуття покарання час перебування ОСОБА_6 під вартою з 30.05. по 09.06.2010; основне покарання в виді штрафу виконувати самостійно; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 25000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області 486 грн. 77 коп., автомобіль повернути ОСОБА_6 , пачку цигарок і пластиковий футляр знищити.
ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що на початку квітня 2008 року з метою заволодіння грошима ОСОБА_10 запропонував йому придбати свій автомобіль «VW Transporter» АО 3293 АК1995 року випуску, НОМЕР_1 у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу по вул. Корятовича в м. Виноградові ввів його в оману, не повідомивши про те, що автомобіль знаходиться в заставі ПАТ КБ «ПриватБанк», видав йому довіреність на право розпорядження автомобілем на ім'я дружини останнього - ОСОБА_9 і, скориставшись довірою, заволодів його грошима в сумі 25000 грн..
Окрім цього ОСОБА_6 30.05.2010 о 14 годині 10 хвилин в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні інтернет - клубу по вул. Станційній, 46/1 в м. Виноградові грубо порушив громадський порядок, з явною неповагою до суспільства безпричинно пристав до адміністратора ОСОБА_11 , наніс йому удар в пах, а після падіння останнього на підлогу - ще декілька ударів в голову, якими спричинив йому легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
Того ж дня і в тому ж інтернет - клубі о 14 годині 15 хвилині ОСОБА_6 таємно викрав з шухляди столу 324 грн., які знаходились у пластиковому футлярі і належали власникові клубу ОСОБА_12 ..
Обвинувач в апеляційній скарзі просить вирок змінити в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі підсудного внаслідок суворості; призначити ОСОБА_6 за ч.1 ст. 185 КК України - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.1 ст. 190 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі, за ч.1 ст. 296 КК України - 2 роки обмеження волі, за сукупністю злочинів - 2 роки обмеження волі; звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 та покласти на нього обов'язки передбачені пунктами 2 - 4 ст. 76 цього Кодексу. Вважає, що суд не врахував визнання підсудним своєї вини, його щире розкаяння, згоду відшкодувати завдані злочином збитки, те, що він вчинив злочини невеликої тяжкості, має на утриманні малолітню дитину, а тому ізоляції від суспільства не потребує.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі також просить вирок змінити, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням шляхом застосування ст.ст. 75 і 76 КК України. Вважає, що призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочинів та особі підсудного. В обґрунтування своїх апеляційних вимог стверджує, ніби суд безпідставно врахував за обставину, що обтяжує покарання, повторність злочинів, не врахував думку потерпілої ОСОБА_9 , яка просила суворо ОСОБА_6 не карати, а також те, що він повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, не судимий, має сім'ю, в якій двоє неповнолітніх дітей.
Пом'якшити йому покарання шляхом застосування ст. ст. 75 та 76 КПК України просить у своїй апеляційній скарзі і підсудний ОСОБА_6 .. Вважає, що суд, не знайшовши обставин, які пом'якшують його покарання, порушив вимоги ст. 66 КК України. Між тим, він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується, став на шлях виправлення, одружився, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та пенсійного віку матір, переніс операцію на колінному суглобі, поступово відшкодовує шкоду потерпілим, які просять не карати його суворо.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову прокурора на підтримання апеляційних скарг, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи апеляційних скарг і знаходить, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.
Доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених в обвинувальному висновку і визнаних доведеними у вироку, а також правова кваліфікація його діянь за ч.1 ст. 185 КК України, як таємного викрадення чужого майна, за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, за ч.1 ст. 296 КК України, як хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, в апеляціях не оспорюються.
Міра покарання ОСОБА_6 визначена судом з додержанням вимог ст. 65 КК України, зокрема з урахуванням визнання підсудним своєї вини та даних про його особу.
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.4 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставиною, що його обтяжує, визнається, зокрема, повторність злочинів, за умови, що вона не передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію.
В частинах перших ст. ст. 185 і 190 КК України, за якими кваліфіковано діяння ОСОБА_6 , повторність, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, не передбачена.
Згідно ч.3 ст. 32 КК України вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
У примітці до ст. 185 КК України вказано, що у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
У зв'язку з цим апеляційний суд визнає правильним визнання судом повторності злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 за крадіжку, і неправильним визнання судом повторності злочинів обставиною, що обтяжує його покарання за хуліганство.
Інші доводи апеляційних скарг про надмірну суворість призначеного ОСОБА_6 покарання апеляційний суд відкидає, оскільки ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності не вперше, в тому числі за корисливі злочини, два з останніх злочинів вчинив у стані алкогольного сп'яніння, з травня 2011 аж до затримання 26.01.2013 ухилявся від суду (т.2 а.с.114-129), що аж ніяк не свідчить про його щире розкаяння, бажання виправитися і позитивно його не характеризує.
Відомостей про те, що за цей час підсудний вжив будь-яких заходів до відшкодування шкоди потерпілим, в справі немає і апеляційному суду не надано.
З вироку видно, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання наближене до найм'якішого з тих, які могли бути призначені за сукупність таких злочинів.
Підстав для подальшого пом'якшення покарання, в тому числі серед доводів, наведених в апеляційних скаргах обвинувача, підсудного і захисника, апеляційний суд не знаходить.
Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що при визначенні остаточної міри покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України суд першої інстанції застосував принцип поглинення менш суворих покарань більш суворим, і водночас присудив основне покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене за ч.1 ст. 185 КК України, виконувати самостійно. Таке рішення з принципом поглинення менш суворих покарань більш суворим не узгоджується. Для приведення остаточної міри покарання у відповідність до вимог ст. 70 КК України апеляційний суд вважає необхідним внести до вироку відповідну зміну.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляційні скарги обвинувача - прокурора прокуратури Виноградівського району ОСОБА_5 , підсудного ОСОБА_6 , захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2013 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку судження про визнання обставиною, що обтяжує покарання за хуліганство, вчинення злочину повторно, і з резолютивної частини цього вироку рішення про те, що основне покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян належить виконувати самостійно.
Вважати визначеною за цим вироком остаточно ОСОБА_6 на підставі ст. 70 КК України міру покарання в виді двох років обмеження волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: