Справа № 513/2356/13-к
Провадження № 1-кп/513/14/14
Саратський районний суд Одеської області
11 квітня 2014 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Саратського районного суду Одеської області в смт. Сарата
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013170420000468 від 25.10.2013 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта н/середня, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України, не маючого судимості,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
обвинувачений ОСОБА_6 13 травня 2012 року, приблизно о 13 годині, більш точного часу встановити не представилося можливим, перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклої сварки на ґрунті ревнощів до своєї дружини ОСОБА_8 , яку він застав у кімнаті в ліжку з потерпілим, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, завдав ОСОБА_7 удари руками і ногами в різні частини тулуба, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 21 годині у відділенні реанімації Білгород - Дністровської міської лікарні Одеської області.
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 19/204-12 від 09 липня 2012 року та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 15.03.2013 року у ОСОБА_7 виявлені наступні ушкодження: закрита тупа травма живота; розрив шлунку; розрив селезінки; підкапсульний крововилив печінки в правій долі печінки. Вказані пошкодження складають закриту травму живота з пошкодженнями внутрішніх органів, за ступенем тяжкості оцінюються в комплексі та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відповідно до п. 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Закрита травма живота з розривом стінки шлунку ускладнилась розвитком фібринозно - гнійного перитоніту та знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, свою вину визнав повністю, не оспорював, як факт побиття потерпілого з ревнощів 13 травня 2012 року, так і факт заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення витрат на поховання у сумі 3191 гривні, витрат, пов'язаних з поїздками потерпілого до слідчого, суду, у сумі 1158 гривень та моральної шкоди у сумі 100 000 гривень, визнав повністю. На лікування потерпілого в Білгород- Дністровській міській лікарні він витратив 3500 гривень. Просив суд не позбавляти його волі, т.я. він осознав, що накоїв і більше злочинів скоювати не буде.
Вина обвинуваченого, крім його пояснень, підтверджується показаннями потерпілого, свідків та матеріалами справи.
Так, потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що 25 травня 2012 року він перебував на чергуванні. Приблизно о 14 годині йому зателефонувала друга дружина його батька ОСОБА_9 і повідомила, що з номера " НОМЕР_1 ", їй телефонував хлопець на ім'я ОСОБА_10 із с. Крива Балка Саратського району, який повідомив, що ОСОБА_7 знаходиться в Білгород- Дністровській міській лікарні з приводу виразки шлунку. Після чого, він передзвонив на вказаний номер, йому відповів чоловік, представився ОСОБА_10 , пізніше він дізнався його прізвище - ОСОБА_11 . Він йому сказав, що батькові стало погано, у нього щось зі шлунком. ОСОБА_6 говорив, що взяв машину і відвіз батька до Білгород- Дністровської лікарні, де того обстежили, відправили на операцію і він знаходиться в реанімації, і потрібні гроші на лікування. За словами ОСОБА_6 , він три дні лікує батька за свої гроші, але грошей в нього більше немає. 26 травня 2012 року він змінився на службі і близько о 13 годині приїхав до Білгород - Дністровської міської лікарні, де лікар йому сказав, що у батька був травматичний розрив шлунку, йому зробили операцію і він знаходиться в реанімації.
Батько, знаходясь в реанімації, йому розповів, що 13 травня 2012 року до нього додому в гості прийшла ОСОБА_12 . Через деякий час з м. Білгород- Дністровський приїхав чоловік ОСОБА_13 і став бити батька по обличчю руками, а також ногами в область живота, кількість ударів він не назвав, але сказав, що ОСОБА_10 трохи його не вбив. Батько в лікарню відразу не звернувся, і йому ставало все гірше. Через декілька днів прийшов ОСОБА_6 і відвіз його на машині до Білгород- Дністровської лікарні.
Він залишив батькові гроші на ліки, а сам поїхав у с. Крива Балка Саратського району, де зустрівся з ОСОБА_6 , який йому зізнався, що побив батька через свою дружину, також сказав, що до цього попереджав батька, щоб той не зустрічався з його дружиною, батько йому обіцяв припинити відносини. ОСОБА_6 пообіцяв, що буде лікувати батька. Через кілька днів йому зателефонували лікарі і сказали, що ОСОБА_10 ліків не приносить. Він подзвонив ОСОБА_6 і той йому сказав, що грошей на ліки немає. 28 травня 2012 року він знову привіз батькові ліки і залишив гроші. Батькові зробили другу операцію. Він з батьком поспілкувався і поїхав до м. Одеса. 4 червня 2012 року, о 22 години, йому зателефонували і повідомили, що батько помер.
На поховання батька він витратив 3191 гривню. Діями обвинуваченого йому завдано моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, яка полягає в тому, що він морально страждав і переживав через фізичні страждання, тривале лікування і подальшу смерть батька, він переніс важкий психологічний стрес, в нього погіршився стан здоров'я, він був змушений постійно приймати заспокійливі засоби. Просив стягнути з обвинуваченого на свою користь 100 000 гривень моральної шкоди, витрати на поховання у сумі 3191 гривні та витрати на поїздки до слідчого і суду у сумі 1158 гривень.
Свідок ОСОБА_14 показав суду, що в середині травня 2012 року до нього прийшов ОСОБА_7 з сином співмешканки свідка ОСОБА_15 . На обличчі у потерпілого свідок побачив гематому під лівим оком і запитав, хто його побив. Потерпілий відповів, що декілька днів тому ОСОБА_6 застав його вдома зі своєю дружиною і побив.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що 22 травня 2012 року, приблизно о 8 годині, до нього додому прийшов ОСОБА_6 і попросив відвезти його та ОСОБА_7 до лікарні м. Білгород- Дністровський так, як потерпілий погано себе почуває. ОСОБА_6 розповів, що приблизно тиждень тому він побив потерпілого з ревнощів до своєї дружини, яку застав в будинку у потерпілого. Приблизно через 30 хвилин він з ОСОБА_6 заїхали додому до ОСОБА_7 , той вийшов сам і сів у машину. Виглядав потерпілий погано, обличчя було бліде, під очима темні круги. Він насилу пересувався. Приїхавши до м. Білгород- Дністровський, ОСОБА_6 з потерпілим удвох зайшли до лікарні. Приблизно через годину вийшов ОСОБА_10 і сказав, що ОСОБА_7 терміново роблять операцію і потрібні гроші на ліки. Він дав ОСОБА_6 600 гривень, той придбав в аптеці необхідні ліки і відніс їх до відділення. Після цього вони удвох поїхали додому. Цього ж дня ОСОБА_6 подзвонили і сказали, що потрібні гроші в сумі 1000 гривень, щоб знову купити медикаменти. У зв'язку з чим, він знову відвіз ОСОБА_6 до лікарні, де ОСОБА_10 купив потрібні медикаменти і віддав лікарям, а вони поїхали додому. Після цього він ще протягом декількох днів возив ОСОБА_6 до лікарні, де той купував ліки потерпілому.
Свідок ОСОБА_17 показав, що працював дільничним коли трапився даний випадок. Дочка обвинуваченого продзвонила йому і сказала, що матір знаходиться у потерпілого. У зв'язку з чим, обвинувачений приїхав додому і пішов до потерпілого. Дружина обвинуваченого знаходилась у будинку потерпілого, коли прийшов обвинувачений, тому останій став бити потерпілого. Потерпілий йому говорив, що обвинувачений попереджав його щоб він припинив свої стосунки з дружиною обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_18 показав суду, що працює завідувачем хірургічного відділення Білгород- Дністровської міської лікарні. У травні 2012 року в приймальне відділення поступив хворий ОСОБА_7 з діагнозом закрита травма живота з ушкодженнями внутрішніх органів, перитоніт. Цього ж дня, після обстеження, хворому була проведена операція, під час якої було виявлено відрив шлунку від дванадцятипалої кишки, розлитий гнійний перитоніт. При особистій бесіді з хворим той пояснив, що приблизно тиждень-півтора тому він був побитий в будинку, за місцем проживання, але за медичною допомогою не звертався. Після операції потерпілому стало краще, але потім його стан знову погіршився через прогресуючий перитоніт. ОСОБА_7 ще два рази оперували, робили санацію черевної порожнини. Однак, позбутися від гнійного перитоніту не вдалося, у потерпілого почалися явища поліорганної недостатності і ІНФОРМАЦІЯ_2 Панченко ОСОБА_19 помер о 21 годині у відділенні реанімації.
Розрив селезінки у ОСОБА_7 і крововилив печінки були капсульні, тобто знаходилися усередині цих органів, тому вони були виявлені тільки при судово- гістологічному дослідженні. Розрив шлунку та розвинувшийся гнійний перитоніт вимагали негайного оперативного втручання, що й було зроблено. При проведенні операції у потерпілого не було виявлено проривної виразки, а був діагностований травматичний розрив шлунку.
Аналогічні пояснення суду дав свідок ОСОБА_20 .
Свідки: ОСОБА_18 і ОСОБА_21 , оглянувши список медикаментів з написом "проривна виразка" пояснили, що це стандартний бланк, який видається в Білгород- Дністровській міській лікарні для покупки медичних препаратів. Даний бланк був використаний у зв'язку з тим, що у потерпілого ОСОБА_7 був виявлений травматичний розрив шлунку, для лікування якого застосовують такі ж препарати, як і при лікуванні проривної виразки ( т.1 л.д. 47 ).
Провина обвинуваченого підтверджується і матеріалами справи:
- протоколом огляду місця події, згідно якого в морзі Білгород-Дністровська при огляді трупу потерпілого ОСОБА_7 виявлена велика пов'язка зі слідами введення катетерів ( т.1 а.с. 4 ) і фототаблиць ( т.1 а.с. 5 -6);
- протоколом огляду місця події - житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , який належить потерпілому ( т.1 а.с. 11-12 ) і фототаблицями до протоколу ( т.1 а.с. 13-19 );
- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_12 , в ході якого вона пояснила, що 13 травня 2012 року, близько о 13 годині, вона перебувала в будинку ОСОБА_7 , лежала з ним у ліжку, коли до кімнати зайшов її чоловік ОСОБА_6 і пояснила куди і скілька разів наніс удари обвинувачений потерпілому ( т.1 л.д.129 ), фототаблицями до зазначеного протоколу ( т.1 а.с. 130-131);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 , в ході якого він пояснив, що 13 травня 2012 року, близько о 13 години, він увійшов до будинку потерпілого ОСОБА_7 і побачив того в кімнаті в ліжку в обнімку з його дружиною ОСОБА_22 . Він почав на них кричати, виражатися нецензурними словами, потім обійшов ліжко і вдарив лежачого ОСОБА_23 рукою. Після чого, стягнув потерпілого з ліжка на підлогу і став наносити йому удари ногами по тулубу, кількість ударів не пам'ятає. Потім він підняв потерпілого з підлоги і штовхнув його на ліжко, прийшла його мати ОСОБА_24 і забрала його з дружиною з будинку потерпілого. Також обвинувачений показав на статистові, яким чином він наносив удари потерпілому, що зафіксовано на фототаблиці ( т.1 а.с. 132 , 133-134);
- висновком судово-медичної експертизи № 19/204-12 від 09 серпня 2012 року, згідно з яким при дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлені наступні пошкодження: закрита тупа травма живота; розрив шлунку; розрив селезінки з крововиливом; підкапсульний крововилив печінки. Дані тілесні ушкодження були заподіяні тупими предметами, індивідуальні конструкційні особливості яких в пошкодженнях не позначилися. Смерть ОСОБА_7 знаходиться в прямому причинному зв'язку з інтоксикацією, що розвинулася внаслідок фибринозно - гнійного перитоніту, що розвинувся внаслідок закритої тупої травми живота. Такого роду ушкодження мають ознаки тяжких за критерієм небезпеки для життя. ОСОБА_7 була надана кваліфікована медична допомога. Тілесні ушкодження могли бути завдані при механізмах, зазначених при допиті ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , а конкретніше, при нанесенні ударів в область живота ( т.1 а.с.152 - 154 );
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 23 від 15 березня 2013 року а.с. 2-24 т. 2), при дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлені наступні пошкодження: закрита травма живота - розрив шлунку; розрив селезінки; підкапсульні крововиливі у правій частині печінки. Всі перераховані вище пошкодження, складові закритої травми живота з пошкодженням внутрішніх органів, за ступенем тяжкості оцінюються в комплексі, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, згідно п.2.1.3 "л" " Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень".
Вищевказані тілесні ушкодження ОСОБА_7 могли бути заподіяні у строки та за обставин, зазначених ОСОБА_12 і ОСОБА_6 в ході відтворення обстановки та обставин події за їх участю ( а.с.129 - 134 ), а саме від неодноразових ударів ногами в область живота потерпілого, лежачого на підлозі, що мало місце 13 травня 2012 року.
Закрита травма живота з розривом стінки шлунку ускладнилася розвитком фібринозно- гнійного перитоніту і полягає в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 . Крововилив під капсулу правої частки печінки, розрив селезінки, безсумнівно, погіршували стан хворого, але не були визначальними факторами настання несприятливого результату (смерті потерпілого ).
Розрив стінки шлунку при закритих травмах живота завжди супроводжується потраплянням в черевну порожнину агресивного вмісту - харчових мас з бактеріальним компонентом, шлункового соку, кишкового вмісту, жовчі. Це створює найвищу небезпеку розвитку перитоніту з неконтрольованим перебігом. Подібні травми завжди є загрозливими для життя незалежно від своєчасності або несвоєчасності надання медичної допомоги. Тому, пізнє звернення потерпілого за медичною допомогою не було визначальним фактором несприятливого результату. Враховуючи викладене, навіть у разі своєчасного надання медичної допомоги (тобто, за умови, що потерпілий звернувся б до медустанови відразу ж після отримання травми), результат травми міг бути несприятливим.
Лікування ОСОБА_7 в Білгород- Дністровській міській лікарні 22 травня 12 року - 04 червня 2012 року проводилося правильно і в повному обсязі.
Виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_7 ушкодження внутрішніх органів у вигляді крововиливу в праву частку печінки і розриву селезінки не були виявлені в період перебування його на стаціонарному лікуванні, незважаючи на тричі проведені операції на органах черевної порожнини. Це могло статися з наступних причин:
підкапсульний крововилив на діафрагмальній поверхні правої частки печінки прикритої діафрагмою, не має маніфестуючих симптомів, у зв'язку з чим вкрай важкий для виявлення;
розрив селезінки по її діафрагмальній поверхні з пошкодженням капсули і крововиливом у тканину, найбільш ймовірно, мав " двомітєвий " характер (на першому етапі, до моменту розриву капсули селезінки, він може клінічно ніяк не виявлятися ). На це вказує відсутність вираженої кровотечі в черевну порожнину при кожному з оперативних втручань; відсутність ознак рясної внутрішньої кровотечі за загальними гемодинамічнимі показниками протягом всього перебування потерпілого на лікуванні; відсутність ознак пошкодження селезінки при УЗД - дослідження 22.05.2012 р., тобто спочатку утворився незначний підкапсульний розрив тканин селезінки, що супроводжувався слабким, повільним крововиливом під капсулу селезінки з поступовим утворенням кров'яного згортка. Розрив капсули стався, найімовірніше, значно пізніше, а кров'яний згорток, що утворився затампонував пошкоджене місце і перешкоджав розвитку внутрішньої кровотечі.
При лікуванні ОСОБА_7 першочерговим завданням лікарів було ушивання розриву шлунку і боротьба з розвинувшимся перитонітом. Крововилив під капсулу правої частки печінки і травма селезінки не вимагали невідкладного лікування.
Основною причиною розвитку фібринозно- гнійного перитоніту у ОСОБА_7 був розрив шлунку і попадання шлункового вмісту в черевну порожнину. Інші травми внутрішніх органів не були причиною розвитку даного процесу, але безумовно надавали негативний вплив на загальний стан хворого.
Смерть ОСОБА_7 обумовлена розвитком неконтрольованого фібринозно- гнійного перитоніту, що розвинувся внаслідок розриву стінки шлунку. Невідкладні заходи з приводу травми селезінки не вплинули б на загальний результат травматичного процесу (т. 2 а.с. 2 - 24);
- квитанціями на оплату медичних препаратів ОСОБА_6 для лікування потерпілого в сумі 3500 гривень ( т. 1 а.с. 47-50);
- документами оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» з 13.05.2012 року по 22 травня 2012 року - потерпілий не знаходився у день нанесення тілесних ушкоджень у с. Фараонівка Саратського району. Тому суд критично оцінює запис і вказівку у виписці з ЖРЗПЗ № 1422 Саратського РВ ГУМВС України в Одеській області про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 отримав 17 травня 2012 року від невідомих осіб ( т.1 л.д. 25); виписку з ЖРЗПЗ 3568 від 22 травня 2012 року Білгород-Дністровського РВ ГУМВС України в Одеській області про те, що тілесні ушкодження потерпілий отримав 17 травня 2012 року, о 13 годині в с.Фараонівка Саратського району від невідомого ( т.1 а.с. 27 ), запис в історії хвороби ОСОБА_7 в тій частині, що потерпілий був побитий 16 травня 2012 року, о 14 годині чоловіками ( т.1 а.с. 88).
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.
Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Суд не може приймати до уваги ствердження захисника обвинуваченого, що обвинувачений скоїв даний злочин у стані сильного душевного хвилювання тому, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини", необхідною умовою сильного душевного хвилювання, є те, що воно раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. .. До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку
потерпілого, що особливо принижує честь і гідність винного або його близьких. Обвинувачений на протязі тривалого часу знав, про зв'язок його дружини з потерпілим, виїхав у село коли йому продзвонили, що дружина знаходиться у потерпілого дома, тому суд вважає, що міг оцінити свою поведінку і контролювати себе.
Обвинувачений до скоєного характеризувався за місцем проживання посередньо.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України, яка відноситься до категорії тяжких злочинів; всі обставини скоєння злочину, поведінку потерпілого відносно дружини обвинуваченого; особу винного, який раніше був засуджений, але, на підставі ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості; повністю визнав провину і розкаявся у скоєному; його сімейне та матеріальне становище, має на утриманні неповнолітню дитину дочку ОСОБА_25 2002 року народження; його поведінку після скоєння злочину; думку потерпілого в частині призначення покарання, який просив суд суворо покарати обвинуваченого.
Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 .
З урахуванням всіх зазначених обставин суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе в місцях позбавлення волі.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого витрат на поховання у сумі 3191 гривні, витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження у сумі 1158 гривень, підлягає повному задоволенню, оскільки заснований на Законі і підтверджений матеріалами справи ( т. 3 а.с. 50-52, 128, 130).
Вимоги потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди в сумі 100 000 гривень підлягають частковому задоволенню в сумі 50 000 гривень. Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності і справедливості, глибину і ступінь фізичних і моральних страждань потерпілого, який втратив близьку людину - батька, що порушило його звичні життєві зв'язки. Таким чином, на користь потерпілого з обвинуваченого підлягає стягненню 54349 (п'ятдесят чотири тисячі триста сорок дев'ять) гривень (3191 грн.+1158 грн.+50000грн.).
Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 380, 392, 395 КПК України,
суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взяв під варту у залі суду, задовольнив клопотання прокурора та потерпілого.
Термін відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з моменту взяття під варту, з 14 квітня 2014 року.
Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Саратським РВ УМВС України в Одеській області 14 березня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду та моральну шкоду у загальній сумі 54349 (п'ятдесят чотири тисячі триста сорок дев'ять) гривень.
В іншій частині позову ОСОБА_4 - відмовити .
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1