Справа № 500/2053/14-ц
Провадження № 6/500/145/14
Іменем України
09 квітня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого-судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України,
Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Цонкова І.О. звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України, посилаючись на те, що останній ухиляється від виконання вимоги про сплату боргу №Ф-235-У, виданої 02.09.2011 року управлінням Пенсійного фонду України у м.Ізмаїл та Ізмаїльському районі, про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки зі страхових внесків на користь держави в особі Пенсійного фонду України у розмірі 883 гривні 77 копійок, та ухиляється від сплати судового збору на користь ПАТ ЕК «Одесаобленерго» у розмірі 114 гривень 70 копійок за судовим наказом №500/7990/13-ц, виданим Ізмаїльським міськрайонним судом 05.12.2013 року.
Головний державний виконавець у судове засідання не з'явилася, звернувшись із заявою про розгляд подання у її відсутність.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 ЗУ „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", п.18 ч.3 ст.11 ЗУ „Про виконавче провадження", ч.1 ст.3771 ЦПК України.
Так, відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Частина 1 ст.3771 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що головним державним виконавцем не надано доказів на підтвердження того факту, що боржник ОСОБА_1 має паспорт для виїзду за кордон і з метою ухилення від виконання зобов'язань має намір та реальну можливість вибути за межі України.
Також, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.
Наявність витягу з автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль», Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.2014 року, повідомлень з ІДТН (К2) від 10.02.2014 року, Державної податкової служби Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 04.03.2014 року, Управління ПФУ у м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі від 31.01.2014 року, відділу Держкомземагенства у м. Ізмаїл Одеської області від 03.02.2014 року та акту державного виконавця від 18.03.2014 року про відсутність рухомого чи нерухомого майна у ОСОБА_1 на праві власності та джерел доходів, не можуть свідчити про те, що головним державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ "Про виконавче провадження". Зокрема, в матеріалах справи відсутні відомості з Управління економіки Ізмаїльської міської ради.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.3771 ЦПК України, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Керуючись ст.3771 ЦПК України, ст.ст.11, 31, 52, 68 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-ХІV, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ, -
У задоволені подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про тимчасову заборону боржнику ОСОБА_1 у виїзді за межі України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: