21 січня 2014 рокусправа № 2а-6831/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Дурасової Ю.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м.Кіровограді Кіровоградської області
на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.07.2011 року у справі №2а-6831/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України м.Кіровограді Кіровоградської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Заявлено позов про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання останнього здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус дитини війни, якій за ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімально пенсії за віком, але всупереч вказаним нормами відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.
Ухвалою від 01.02.2011 року позовні вимоги за межами шестимісячного строку позовної давності залишено без розгляду.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено часково; визнано бездіяльність відповідача незаконною та зобов'язано останнього здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.07.2010 року та в подальшому з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову повністю. Апелянт вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач намагається спростувати висновок суду щодо протиправності дій або бездіяльності. Апелянт стверджує, що територіальне управління Пенсійного Фонду України є територіальним органом виконавчої влади, яких здійснює первинне призначення та індивідуальні перерахунки пенсій громадянам, що звертаються із зазначених питань до управління для визначення відповідного права на їх проведення. Перерахунки окремим категоріям громадян (у даному випадку - «дітям війни») територіальні управління проводять за наявності від центрального органу відповідних нормативно-розпорядчих документів. За відсутності таких документів територіальне управління не є належним відповідачем. На сьогодні, надбавка до пенсії громадянам, які мають статус «дітей війни», визначається автоматично, по даті народження особи, на підставі наявного програмного забезпечення розробленого інформаційно-обчислювальним центром Міністерства праці та соціальної політики і не підлягає коригуванню на територіальному рівні. Апелянт вважає, що належним відповідачем у даній справі повинен бути Пенсійний Фонд України, який має здійснити розробку програмного забезпечення для здійснення нарахування та виплати вищезазначених доплат в автоматичному режимі.
Перевіривши судове рішення в межах апеляційних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Фактичні обставини справи сторонами не оспорюються. Позивач відноситься до соціальної категорії "дитина війни", перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду та має право на пільги, встановлені законодавством України. Так, згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, з матеріалів справи вбачається, що у вищезазначеному періоді визначена допомога в повному обсязі позивачу не виплачувалась.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України за ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Виходячи з наведених норм обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу як дитині війни доплати до пенсії, що передбачена ст.6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Таким чином, відповідач у даній справі є належним і у своїй діяльності має виконувати покладені на нього функції.
Щодо застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід зазначити наступне. Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку вищезазначених доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" матеріалами справи підтверджується.
Проте, колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції щодо подальшого нарахування та виплати підвищення до пенсії, оскільки позивачем не заявлялась вищезазначена позовна вимога.
Разом з тим, суд першої інстанції не зазначив кінцевої дати задоволеного періоду.
Враховуючи вищевказане, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Разом з тим, судове рішення слід змінити, доповнивши в третьому абзаці резолютивної частини постанови кінцеву дату періоду, а саме: після слів: «з 01.07.2010 року» словами «по 18.01.2011 року», виключити слова: «та в подальшому». В іншій частині постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.201, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м.Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.07.2011 року у справі №2а-6831/11 залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 13.07.2011 року у справі №2а-6831/11 змінити, доповнивши в третьому абзаці резолютивної частини постанови кінцеву дату періоду, а саме: після слів: «з 01.07.2010 року» словами «по 18.01.2011 року», виключити слова: «та в подальшому». В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова