20 березня 2014 рокусправа № 0870/6616/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.
представників позивача - Тимофієва О.М. та Домбровського Г.М. (довіреність від 20.03.2014 року)
представника відповідача - Іванова С.Ф. ( довіреність від 31.07.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 0870/6616/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, третьої особи - Гуляйпільського відділення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
09 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» (надалі - Позивач), звернулося з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - Відповідач), третьої особи - Гуляйпільського відділення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, відповідно до якого просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 15.03.2012 року, яким Позивачу збільшено податкові зобов'язання по ПДВ в сумі 151 420,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки про нікчемність укладеного між Позивачем та ТОВ «Енерговосток» правочину, не відповідають фактичним обставинам справи, адже відсутність за юридичною адресою ТОВ «Енерговосток» та анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаної юридичної особи мало місце вже після укладення та виконання спірної угоди. Крім того, Позивачем було отримано дизпаливо за угодою та використано у господарській діяльності, що не заперечується і податковим органом. З огляду на вказане вважають, що прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. (а.с.3-7)
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду обґрунтовано тим, що надані до суду податкові накладні та документи, підтверджуючі факт оплати товару, не можуть у повній мірі підтвердити факт реальності господарської операції, адже Позивачем не були надані товарно-транспортні накладні як доказ перевезення товару. Крім того, не були підтверджені фізичні та технічні можливості контрагента щодо здійснення даної господарської операції, наявність у нього транспортних засобів, ліцензій та дозволів, складських приміщень, що є доказом відсутності зв'язку між придбанням товару, понесеними витратами та господарською діяльністю позивача. (а.с.157-159)
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, ТОВ «Україна» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення заявлених вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт відсутності за юридичною адресою ТОВ «Енерговосток» та анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаної юридичної особи мав місце вже після укладення та виконання спірної угоди, а тому не може слугувати підтвердженням наявності умислу у Позивача та його контрагента на ухилення від оподаткування. До того ж, чинним законодавством не передбачено ні права, ні обов'язку для платників податку вимагати від контрагента-постачальника будь-які відомості достовірності його державної реєстрації платником податків, ведення податкового обліку тощо. Крім того, вважають таку підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, як відсутність товарно-транспортних накладних, необґрунтованою, оскільки неналежне оформлення останніх або їх відсутність за наявності інших документів, не може вважатися достатнім доказом не придбання товару. Більш того, за вищевказаних обставин наявність у Позивача вказаних документів не є обов'язковою. Зазначають, що вказані в акті перевірки недоліки, допущені товариством при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів. (а.с.163-169)
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представники Позивача - ТОВ «Україна», вимоги апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити із підстав, у ній зазначених.
Представник Відповідача - Пологівської ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечували з огляду на необґрунтованість її вимог. При цьому підтвердив, що за висновками акту перевірки факт отримання та використання Товариством у господарській діяльності пального не спростовується, однак вказане пальне отримано не від зазначеного контрагента, а від третьої невизначеної особи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» зареєстроване як юридична особа Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області 11 січня 2000 року та було взято на облік Державною податковою інспекцією в Гуляйпільському районі Запорізької області. (а.с.9,11)
Уповноваженими фахівцями податкового органу проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. по взаємовідносинах з контрагентами, угоди з якими мають ознаки нікчемності та є нікчемними, за результатами якої складено акт № 003/2300/3073311 від 27.02.2012 р., яким встановлено порушення:
- п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п. п 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями);
- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Україна" при придбанні товарів від ТОВ "Енерговосток" у січні 2010 року.(а.с.14-23)
Відповідно до акту перевірки, у зазначений період Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Енерговосток».
До перевірки Позивачем надані видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки - фактури, акти приймання матеріалів.
Висновки акту перевірки про допущенні порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані нікчемністю укладеного між ТОВ «Україна» та ТОВ «Енерговосток» правочину та відсутністю факту поставок товарів (послуг) останнім, оскільки документів, що підтверджують факт поставки товарів (послуг) від ТОВ «Енерговосток» до Позивача, а саме - товарно-транспортних накладних до перевірки не надано. Також зазначено, що ТОВ «Енерговосток» не є платником податку на додану вартість, так як його свідоцтво анульоване, та відповідно до записів в ЄДР підприємство відсутнє за місцезнаходженням..
На підставі висновків Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 15.03.2012 р. , яким Позивачу збільшено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 151 420,00 грн. (а.с.24)
Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до Державної податкової служби Запорізької області.
За результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у Запорізькій області від 23.05.2012 р. № 37 податкове повідомлення рішення ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області від 15.03.2012 № 0000052301 залишено без змін та збільшено штрафну санкцію відповідно з вимогами п.123.2 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, та одночасно зобов'язано Пологівську МДПІ Запорізької області ДПС забезпечити прийняття окремого податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків. (а.с.26-28)
Рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2012р. № 17417/7/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області від 15.03.2012 № 0000052301 та рішення ДПС у Запорізької області про результати розгляду скарги. (а.с.65-67)
Скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і є предметом судового спору.
Відмовляючи ТОВ «Україна» у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду податкові накладні та документи, підтверджуючі факт оплати товару, не можуть у повній мірі підтвердити факт реальності господарської операції, адже не були надані товарно-транспортні накладні як доказ перевезення товару. Крім того, не були підтверджені фізичні та технічні можливості контрагента щодо здійснення даної господарської операції, наявність у нього транспортних засобів, ліцензій та дозволів, складських приміщень, що є доказом відсутності зв'язку між придбанням товару, понесеними витратами та господарською діяльністю позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Стосовно фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, спору між сторонами немає.
Пунктом 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР дано визначення поняття «бюджетне відшкодування». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з пп. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, вищевказані положення Закону № 168 не ставлять у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.
Судом встановлено та сторонами визнано, що на підтвердження реальності придбання товару ТОВ «Україна» було надано перевіряючим податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та акти приймання матеріалів, щодо належного оформлення яких у податкового органу заперечень не виникало.
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що оскільки Позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних на переведення дизельного пального саме від ТОВ «Енерговосток» , а отримання податкових накладних та оплата за товар не підтверджує у повній мірі факт реальності таких господарських операцій, тому відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ «Україна», то колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, із змінами та доповненнями) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Зазначене дає підстави зробити висновок, що вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Отже, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
В той же час, оскільки товарно-транспортна накладна призначена саме для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, то вона є обов'язковим документом, що визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У нашому випадку ТОВ «Україна» здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.
З огляду на наявність у Позивача вищевказаних первинних документів (податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення та акти приймання матеріалів) ТОВ «Україна» мало усі підстави для формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Енерговосток».
Крім того, в силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено та сторонами визнано, що і Позивач і його контрагент на час учинення господарських операцій (січень 2010 року) зареєстровані як платники податків (свідоцтво платника ПДВ у ТОВ «Енерговосток» анульовано більш ніж через рік - 21.04.2011 року ( а.с.18), доказів того що ТОВ «Енерговосток» саме на січень 2010 року не знаходилось за юридичною адресою до суду також не надано.
Таким чином, само по собі анулювання реєстрації платника ПДВ та відсутність підприємства за місцем попередньої реєстрації, які відбулися більш ніж через рік після здійснення господарських операцій також не можна розцінювати як належний доказ безтоварності спірних операцій.
Щодо висновків податкового органу про порушення Позивачем приписів ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Україна" при придбанні товарів від ТОВ "Енерговосток" у січні 2010 року, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди, згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України, є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, причому, склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.
Однак, висновки податкового органу про нікчемність угод, укладених Позивачем з безпосереднім контрагентом - ТОВ «Енерговосток», ґрунтуються лише на посиланнях перевіряючих про те, що у контрагента Позивача відсутні наймані працівники та виробничі потужності, що унеможливлює реальне здійснення господарських операцій. Зазначене дає підстави вважати такі висновки лише припущенням перевіряючих, в той час, як Відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.
В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, вимагає серйозного юридичного аналізу, а фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування правомірності свого рішення, зобов'язані були з'ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість, як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти Позивача, та чи могло бути відомо Позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.
Угоди, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» з ТОВ «Енерговосток», оформлені належним чином, заперечення Відповідача з цього приводу відсутні. Дані правочини не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом.
Посилання Відповідача на відсутність правових наслідків за вищевказаними правочинами, що означає відсутність будь-яких господарських операцій, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки фахівцями контролюючого органу не спростовано фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів чи їх вірного документального оформлення. Більш того, в акті перевірки прямо зазначено, що придбане дизтопливо було використано у господарській діяльності ТОВ «Україна» ( а.с.17)
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що скільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення допущено невірне застосування норм матеріального права, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення вимог ТОВ «Україна».
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198 , п.4 ч.1ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 0870/6616/12 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 15.03.2012 року.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 26 березня 2014 року.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко