20 березня 2014 рокусправа № 2а-9741/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2010р. у справі № 2а-9741/09/0470
за позовом: Прокурора Саксаганського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в у Кривому Розі
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості,
Прокурор Саксаганського району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в у Кривому Розі (далі по тексту - позивач, податковий орган) з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2) на користь державного бюджету суми заборгованості з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі - 3023,91 грн. В обґрунтування позову зазначалось, що дана заборгованість виникла у зв'язку з частковою несплатою відповідачем застосованих штрафних санкцій згідно з рішенням від 24.03.2008р. № 0009282343/0 на суму 3130,00грн. на підставі акту від 20.03.2008р. №048100882304.
Постановою суду першої інстанції в задоволені позову відмовлено. Суд вважає, що оскільки відповідачем доведено та належними доказами підтверджено факт сплати податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій №009282304 від 24.03.2008р., № 000292304 від 24.03.2008р. з визначенням призначення платежу: «адміністративні штрафи та інші санкції згідно з рішенням № 0009292304 від 24.03.2008р., фінансова санкція за рішенням №0009282304 від 24.03.2008р.», то підстав для стягнення в судовому порядку цих суд немає.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає висновки суду такими, що не відповідають нормам права. Апелянт стверджує, що слід врахувати наявність попереднього боргу минулих років, оскільки зарахування сплати штрафних санкцій спрямувались саме на погашення цих боргів.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач ФОП ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 02.09.1999р., має Свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1, від 26.11.2007р.(а.с.5-7). Відповідач перебуває на обліку в Центральній міжрайонній ДПІ як платників податків, що підтверджується Довідкою відділу реєстрації та обліку податків Центральної МДПІ у м.Кривому Розі від 13.11.2008р.(а.с.8).
Податковим органом проведено перевірку відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно до Акту перевірки від 20.03.2008р. встановлено порушення податкового законодавства, що стало підставою для прийнятня рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 009282304 від 24.03.2008р. на загальну суму 3130 грн., а також рішення № 000292304 від 24.03.2008р. про застосування санкцій на суму 10,32 грн.(а.с.13).
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем здійснені сплати з цільовим призначенням на погашення санкції згідно з рішеннями №0009292304 від 24.03.2008р., №0009282304 від 24.03.2008р., про що свідчать квитанції №000046 від 25.03.2008р. на суму - 1000грн.; №000061 від 25.03.2008р. на суму - 10,32 грн.; №1291.553.1 від 23.04.2008р. на суму - 500 грн.; №1291.290.1 від 13.05.2008р. на суму - 600грн.; №1291.442.2 від 25.06.2008р. на суму - 500 грн.; №1291.594.1 від 28.07.2008рю. на суму 500 грн., №1291.468.2 від 18.08.2008р. на суму - 200 грн.(а.с.27,28).
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
Відповідно до пп. 3.1.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
При цьому суд обґрунтовано наводить нормами ст. 41 Конституції України, якими встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Так, згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р., зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Таким чином, вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Суд також керується вимогами ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вірним є висновок суду про те, що відповідач має право самостійно визначати період та суму боргу, яку він бажає сплатити, тобто самостійно визначити призначення платежу. Така воля платника податків повинна бути дотримана і суб'єктом владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що відповідачем доведено та належними доказами підтверджено факт сплати податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій згідно рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем податкового боргу з податку на прибуток за період з 25.03.2008р. по 18.08.2008р. на загальну суму 3310,32 грн. згідно з наданими платіжними документами (а.с.27,28).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2010р. у справі № 2а-9741/09/0470 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2010р. у справі № 2а-9741/09/0470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.П. Туркіна