01 квітня 2014 р.Справа № 818/43/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Дахно В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 818/43/14
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області начальника УМВС України в Сумській області полковник міліції Річкаль Анатолія Яковича
про скасування наказу, поновлення на роботі,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ УМВС України в Сумській області № 248 о/с від 28.11.2013 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 із посади інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського МВ.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського МВ з 29 листопада 2013 р.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій простить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 р. в частині задоволених позовних вимог, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, п.64 «є»,п.66 Положення про проходження рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Закону України « Про міліцію», ст.12 Закону України « Про дисциплінарний статут» , ст.ст.2,159 КАС України, невірне і неповне встановлення обставин справи, що привело до невірного вирішення справи. Апелянт зазначає, що позивачем скоєно дисциплінарний проступок, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, що є підставою для звільнення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просять залишити її в без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить службу в ОВС в званні старшого лейтенанта міліції на посаді інспектора з дізнання відділення Державтоінспекції Охтирського МВ (з обслуговування м. Охтирки та Охтирського району) УМВС України в Сумській області (а.с. 22, 24).
01.11.2013 р. під час проведення спеціальних заходів працівниками прокуратури Сумської області та ВВБ в Сумській області ДВБ МВС України в службовому приміщенні відділення ДАІ Охтирського МВ був затриманий інспектор з дізнання цього ж відділення ОСОБА_1, в зв'язку зі звинуваченням його в вимаганні та отриманні хабара від ОСОБА_6 в сумі 6000,00 грн. за вирішення питання про повернення останньому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та невжиття заходів щодо тимчасового затримання автомобіля.
01.11.11р. по 22.11.2013р. ОСОБА_1 перебував під вартою, звинувачується у скоєнні злочину за ч.4 ст.368 КК України, кримінальна справа на час розгляду цієї справи, перебуває в провадженні Зарічного районного суду м. Суми.
До УМВС України в Сумській області від прокуратури надійшло повідомлення про затримання позивача за підозрою у вимаганні та отриманні хабара у сумі 6 000,00 грн. від гр. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, відкриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 368 КК України
Відповідачем 05.11.2013р., за фактом відкриття кримінального провадження, проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок, в якому зазначено про порушення позивачем вимог розділу II Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155, не виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ, скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу, що виразився у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди від цивільної особи, що призвело до надзвичайної події та запропоновано звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ .
06.11.2013р. відповідачем прийнято наказ «Про надзвичайну подію у Охтирському МВ та покарання винних», відповідно до якого за порушення розділу II Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", розділу VII Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. (а.с.20-21)
28.11.2013 р. ОСОБА_1 звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу), про що винесено наказ УМВС України в Сумській області від № 248 о/с "По особовому складу» (а. с. 3).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні спірного наказу відповідач діяв неправомірно, без встановлення фактичних обставин, тому звільнення зі служби є незаконним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Законом Україну «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. (далі- Положення №114).
Пунктом 66 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Складові цього поняття тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги визначені у Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в органах внутрішніх справ; систематичне поширення компрометуючої органи внутрішніх справ України інформації за допомогою засобів мас-медіа.
Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пунктом 66 Положення №114 є самостійною й спеціальною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу й факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.
Звільнення за пунктом 66 Положення №114 може мати місце лише тоді, коли доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що працівники міліції мають спеціальний правовий статус відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС; приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав присягу «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ»
Колегія суддів зазначає, що в якості доказу вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, відповідач посилається на висновок службового розслідування від 05.11.2013 р.
Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністра МВС від 12.03.2013 р. № 230 (далі- Інструкція № 230), в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:
-обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;
-час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;
-наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи та їх наслідками;
Відповідно до п 6.3 Інструкції № 230 забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок службового розслідування від 05.11.2013 р. не є належним доказом в підтвердження факту скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу, тому як не містить обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення проступку, його наслідки.( а.с.17-19).
Встановлення відповідних обставин є обов'язковим при звільненні особи за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу)
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при проведенні службового розслідування ні у позивача ( з підстав перебування його під вартою), ні у будь-яких інших осіб, не відбиралися пояснення, та не з'ясовувалися обставини вчинення проступку.
В висновку службового розслідування не зазначено час, місце і дата вчинення діяння, а містяться лише посилання на те, що в середні жовтня 2013р. ОСОБА_1 під час несення служби в м. Охтирка зупинив автомобіль ОСОБА_6, без проведення перевірки та документального оформлення вилучив у нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та запропонував останньому надати йому неправомірну вигоду в розмірі 1000 дол. США за вирішення питання про не затримання автомобіля та повернення йому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Притягнення позивача до кримінальної відповідальності та вчинення вчинку, що дискредитує звання начальницького складу не є тотожними поняттями, а наявність або відсутність провадження у кримінальній справі стосовно позивача не є визначальними при встановленні в його діях ознак, за які можливе його звільнення відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення проти позивача кримінальної справи не є належним доказом доведення факту отримання ним незаконної винагороди.
Крім того, позивач в судовому засіданні, заперечуючи проти вчинення ним вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу, пояснював, що 14.10, 15.10.2013 р. він зі своїм напарником ОСОБА_9 працював на маршруті чергування, , та оформлював дорожньо-транспортну пригоду, надав постові відомості ДПС по Охтирському РВ, книги нарядів, проте зазначені обставини не досліджувалися та не перевірялися відповідачем, оцінка їм не надана. (а.с.40-42, 47-48).
Колегія суддів також зазначає, що факт отримання незаконної винагороди вважається доведеним (а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою), якщо він встановлений обвинувальним вироком суду в кримінальній справі, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, або постановою суду в адміністративній справі, якщо вони набрали законної сили.
Проте такі процесуальні документи на момент звільнення позивача за п.66 Положення та на час розгляду справи відсутні.
До того ж, в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за службові злочини законодавець передбачив спеціальний порядок та процедуру відсторонення такої особи від посади. За змістом ст.147 КПК України в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за службові злочини слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади на час проведення слідства мотивованою ухвалою. Відсторонення від роботи проводиться з санкції прокурора чи його заступника, копія постанови направляється для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.
Як вбачається з ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.14р. позивача відсторонено від виконання обов'язків строком на 2 місяці.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтверджених дослідженими в ході її розгляду доказами, судом встановлено, що відповідачем не було доведено та не надано доказів скоєння вчинків, що наносять суттєву шкоду іміджу органів внутрішніх справ в цілому та доказів того, що отримання позивачем незаконної винагороди будь-яким належним органом визнано незаконним.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для звільнення позивача за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, та висновками про те, що дисциплінарне стягнення накладено з порушенням вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 818/43/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.