"10" квітня 2014 р.Справа № 915/2431/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання - О.М. Оксенюк,
за участю представників сторін:
від прокуратури: І.О. Коломійчук,
від позивача: не з'явився,
від відповідачів:
1)Виконкому Вознесенської міської ради Миколаївської області: не з'явився,
2)Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙК"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014р.
у справі №915/2431/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЙК"
до відповідачів:
1)Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області;
2)Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області
за участю заступника прокурора Миколаївської області
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЙК" звернулось з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 13.01.2012р. №6 "Про розгляд питань обліку об'єктів нерухомого майна" та визнання за позивачем права власності на житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами по вул. Зеленогаївській, №20 в с.Бузьке Вознесенського району Миколаївської області.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що оспорюване рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 13.01.2012р. №6, яким за позивачем оформлено право власності з видачею відповідного свідоцтва на житловий будинок №28 по вул.Центральна садиба в м.Вознесенську, прийнято з перевищенням повноважень з підстав того, що земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний будинок, не відноситься до земель м.Вознесенськ. При цьому зазначений будинок є власністю позивача, та є внеском ТОВ фірма "Метон Трейдинг" до статутного капіталу ТОВ "МЕЙК". В подальшому з'ясувалось, що зазначений будинок побудовано на земельній ділянці с.Бузьке і рішенням Бузької сільської ради від 22.01.2008р. №8 цьому будинку присвоєно адресу: вул.Зеленогаївська, 20, с.Бузьке Вознесенського району Миколаївської області.
04.02.2014р. заступником прокурора Миколаївської області повідомлено господарський суд Миколаївської області про вступ у справу в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.02.2014р до участі у справі залучено виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області в якості іншого відповідача, а ухвалою суду від 25.02.2014р. за згодою позивача здійснено заміну первісного відповідача - Вознесенську міську раду на її виконавчий комітет.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014р. у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості та недоведеності вимог як щодо перевищення повноважень органу місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення, так і щодо порушення права власності позивача на спірний житловий будинок іншими особами.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати як незаконне, позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "МЕЙК" позбавлене можливості розпорядитися належним йому будинком у зв'язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу, оскільки рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 13.01.2012р. №6, яким оформлено право власності позивача на житловий будинок №28 по вул.Центральна садиба в м.Вознесенську Миколаївської області, прийнято вже після розмежування земель міста Вознесенськ і Бузької сільської ради та всупереч рішенню Бузької сільської ради від 22.01.2008р. №8, яким спірному будинку присвоєно іншу адресу: вул.Зеленогаївська, 20, с.Бузьке Вознесенського району Миколаївської області.
Представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином , проте не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.
Заслухавши представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
13.01.2012р. виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області прийнято рішення №6 "Про розгляд питань обліку об'єктів нерухомого майна", відповідно до якого ТОВ "МЕЙК" оформлено право приватної власності на житловий будинок №28 по вул.Центральна садиба в м. Вознесенську (а.с.8).
На підставі зазначеного рішення, 24.01.2012р. виконавчим комітетом Вознесенської міської ради видано свідоцтво про право власності позивача на житловий будинок за вищевказаною адресою (а.с.9).
24.01.2014р. Комунальним підприємством "Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі свідоцтва про право власності від 24.01.2014р. здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "МЕЙК" на вищевказане майно шляхом внесення відповідної інформації до електронного реєстру прав власності на нерухоме майно за номером запису 9010 в книзі 88 (а.с.10).
Як вбачається із письмових пояснень виконавчого комітету Вознесенської міської ради, спірне рішення прийнято на підставі заяви та доданих ТОВ "МЕЙК" документів щодо внесення житлового будинку по вул.Центральна садиба, 28, у м. Вознесенську у статутний капітал товариства.
Приймаючи оспорюване рішення, виконавчий комітет Вознесенської міської ради правомірно керувався підпунктом 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого виконавчий комітет в межах наданих йому делегованих повноважень здійснює облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Також спірне рішення виконкому прийнято на підставі підпункту "а" пункту 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (діючого на момент прийняття оспорюваного рішення), яким встановлено, що органами місцевого самоврядування здійснюється оформлення права власності на нерухоме майно юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
Водночас позивач, обґрунтовуючи незаконність рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 13.01.2012р. №6, зазначив про те, що житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться за межами м.Вознесенська і відноситься до населеного пункту с.Бузьке, пославшись на відповідні довідки Управління Держземагенства у Вознесенському районі Миколаївської області від 18.11.2013 р. № 4392/5-30, Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 11.12.2013 р. № 608/04-07 (а.с.12, ).
Натомість, відповідно до частин 1,2 ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті- це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, які розробляються за рішеннями відповідних сільських, селищних, міських рад.
Статею 174 Земельного кодексу України передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням обласних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Згідно із пунктом в) статті 2 цього Закону землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць. Статтею 5 вказаного Закону визначено, що об'єктом землеустрою, зокрема, є території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин. При цьому землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (стаття 22 зазначеного Закону).
Отже, надані позивачем довідки не ґрунтуються на нормативно-правових актах щодо розмежування земель міста Вознесенська та Бузької сільської ради, а тому не можуть бути доказами того, що житловий будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться за межами м.Вознесенська і відноситься до населеного пункту с.Бузьке. Крім того, із довідки Бузької сільради вбачається, що лише проводиться робота по зміні меж села (вже виконано інвентаризацію земель, оцінку земель та замовлено генеральний план), після чого буде розроблятися технічна документація зі зміни меж села.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
В роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.10.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів " (з подальшими змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Судова колегія, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не доведено невідповідності оспорюваного рішення вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції вказаного органу місцевого самоврядування з прийняття цього рішення.
Також апеляційна інстанція погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання за ТОВ "МЕЙК" права власності на належний йому житловий будинок за за іншою адресою (вул.Зеленогаївська, 20, с.Бузьке Вознесенського району Миколаївської області), не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не подано суду доказів порушення його прав власності на вказаний житловий будинок іншими особами, в тому числі органами місцевого самоврядування, тоді як у відповідності до положень статті 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що позивачем всупереч вимогам статей 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, то місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.
Керуючись ст.ст.99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.02.2014р. у справі №915/2431/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови підписано 14.04.2014р.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В. Таран
Суддя В.Б. Туренко